топовими світовими політиками, навіть зараз під час візиту до Києва до нього ексклюзивно завітав канцлер Шольц. Проте... Проте пан Віталій вчергове сам себе вганяє у "корупційне прокрустове ліжко". Він у 20му році втратив ексклюзивну підтримку США коли відмовився порвати зі своїм корупційним оточенням, а тоді до нього єдиного окрім Зеленського завітали Блінкен та Нуланд під час візиту до Києва. Кличко має особисті теплі відносини з Трампом ще з часів своєї боксерської кар'єри і зберіг їх досі. Він на всіх трьох виборах робив ставку на Трампа, що коштувало йому у останні місяці цього року певного бойкоту зі сторони АП Байдена та демократичного істеблішменту взагалі, і розраховує на його підтримку у майбутній політичній кар'єрі. Кличко по своїх каналах намагається здобути запрошення на інаугурацію Трампа та здобути аудієнції з представниками його штабу, зокрема з Спецпредстваником по Україні і у перспективі з самим Дональдом. Станом на зараз все "помірно погано" для Кличка. Причина - багато хто з оточення Трампа вважають Віталія "корумпованим мером який на посаді Президента може бути у цьому плані ще гіршим за Зеленського". Чи спрацює фактор особистого знайомства та приязнених відносин Кличко та Трампа - питання відкрите. Проте наявні та майбутні корупційні скандали явно не дозволять Кличку на рівних конкурувати з Зеленським, а, як я вже казв, Трамп не любить лузеров та програвших. Подивимося.

Пан Порошенко намагається сповна використати "американське вікно можливостей" яке за час каденції Байдена відкривалося лише двічі - спочатку Петро Олексійович більше двох з половиною років мав повний бойкот від двохпартійного американського істеблішменту за свої відмови сприяти створення "об'єднаної української опозиції" під патронатом США, і зараз, після відмови Зеленського від впровадження політики "Невиїздного Порошенка". Петро Олексійович вдруге за час війни завітав до США з наміром встановлення тісних контактів з республіканцями та штабом Трампа після чотирьох років демократичного ігнорування своєї особи. Порошенко як політик досвідчений, а до того ж такий, який мав та має налагоджені контакти з американським лобістськими "фірмами" намагався "підвищити ранг" зустрічей які були заплановані. Чи спрацювали гроші? Частково, лише у двох випадках. Необхідного для себе рівня приймаючої сторони Петро Олексійович для себе не здобув, проте доволі вміло позиціонував себе на всіх зустрічах як єдину силу, яка зможе у майбутньому бути "Гальмом для авторитарного та корупційного правління Президента Зеленського". Порошенко також співпрацює з лобістами ще для того, щоби отримати запрошення на майбутню інаугурацію Трампа і там здійснити "коротку з ним зустріч". Шанси на це невеликі, проте вони є. Поганий фактор - Спецпредставник по Україні Келлог та Радник з Нацбезпеки Уолтц не вважають "ЄС" та Порошенко впливовою політичною силою яка може кинути виклик нинішній владі України на майбутніх виборах". Подивимося на розвиток подій. Я особисто впевнений у тому, що плани Петра Олексійовича здійсняться лише у малій частині, проте якщо він отримає таки запрошення на інаугурацію та буде мати зустріч з Президентом, то це суттєво підвищить його шанси стати у майбутньому "силою стримування якою будуть керувати американські національні інтереси".

Пан Зеленський ментально близький Президенту Трампу, проте з ним зіграли злий жарт його "передвиборчі коливання", коли наш Президент то "ліз у обійми" з Дональдом до пори, коли Байден не зняв свою кандидатуру на виборах, а потім так же стрімко побіг "обійматися" з Камалою Гарріс та "кинув" Трампа. Я чітко знаю, що нашого Президента у Дональда вважають "сучім сином" та "флюгером", а Радник Уолтц не радить Трампу сприймати всерйоз його обіцянки та запевнення, та проводити до Зеленського "політику жорсткого примусу до дій". Ще більше хиткими позиції Зеленського перед новою адміністрацією робить маніакальна зацикленість у особі Ермака як единого від імені Зеленського переговорника у той час, коли у двохпартійному американському істеблішменті превалює думка що той уособлює у собі "нову українську корупцію".