Натрапив на захоплюючий пост Людмили Василівни про перший рік роботи на посаді начальниці військової адміністрації. Зазвичай, подібні звіти викликають завзяття та повагу, однак у даному випадку емоції виявилися дещо іншого спрямування, тож я змушений надати відповідь на закиди на адресу нашої громади, місцевої влади та усіх, хто «не погоджується» з позицією шановної авторки.
⏺ «Співпраця» в уявленні Вараської МВА
Ви наголошуєте, що прагнете створити атмосферу співробітництва та досягти єдності. Але, судячи зі змісту Вашого звіту, здається, що «співпраця» для Вас — це коли всі з Вами безумовно погоджуються. На жаль, у світі демократії та плюралізму думок так не буває. Перемоги досягаються тоді, коли люди об’єднані спільною метою, а не тоді, коли суспільство ділиться на «своїх» та «поганих із третього поверху».
⏺ Героїчне виконання прямих обов’язків
Ви пишаєтеся, що «не втекли» в перші дні війни, знаєте всі блокпости та оборонні позиції. Прекрасно, що Ви виконуєте свої посадові обов’язки і не шукаєте шляхів відступу. Але майте на увазі, що переважна більшість мешканців громади так само не втекли, серед них — волонтери, підприємці, освітяни, медики, силовики. Тому Ваше наголошення на «унікальності» виглядає, м’яко кажучи, непереконливо. Ми всі працюємо, щоб здобути Перемогу і забезпечити життєдіяльність громади.
⏺ Бюджет, земля та «схеми»
У своєму дописі Ви натякаєте, що всюди є махінації, корупція та неефективність, окрім, звісно ж, Вашої МВА. Водночас важко знайти конкретні факти, крім загальних фраз: «вони хитрують», «не освоїли кошти», «перерозподілили». За таким підходом створюється враження, що Ваша головна мета — перекласти відповідальність за будь-які недоліки в управлінні громадою на інших, тоді як Ви самі завжди «у білому».
⏺ Шана до Героїв і маніпуляції війною
Особливо прикро бачити, як Ви перетворюєте питання пошани до Захисників на черговий привід звинуватити опонентів у «бездіяльності» чи «байдужості». Ви легко звинувачуєте колег у «відсутності болю» й «забутті війни». Маніпулювати темою пам’яті та загиблих — це, пробачте, найнижчий рівень політиканства. Зазвичай справжня повага до Героїв не потребує показових звинувачень у соцмережах. Хтось допомагає родинам полеглих, хтось волонтерить чи збирає гуманітарку без гучних гасел. У всіх свій шлях. Публічне «клеймування» тих, хто, можливо, діє тихо й непомітно, не підвищує Ваш авторитет.
⏺ «Суди» та безкінечні конфлікти
З Вашого листа складається враження, що суди та погрози судом — це майже єдиний спосіб, яким Ви намагаєтеся вирішувати питання. Можливо, спроби діалогу з колегами, депутатами, виконавчими органами дали б більше результатів, аніж постійне розпалювання конфліктів і взаємні звинувачення?
⏺ Грамотність і рівень професійності
Дозвольте звернути увагу: Ваш допис буквально рясніє помилками — як орфографічними, так і пунктуаційними. Зважаючи, що Ви, Людмило Василівно, вчитель за фахом, така кількість неточностей є неприпустимою. І коли людина з педагогічною освітою публікує офіційні звернення з подібними помилками, це ставить під сумнів її ретельність у роботі з іншими офіційними документами. Можливо, варто приділяти більше уваги якості текстів, перш ніж викладати їх на загал?
⏺ Реальна єдність і співпраця
Важливо пам’ятати: Перемога і післявоєнна відбудова вимагатимуть від нас усіх максимального об’єднання, злагоди та здатності чути одне одного. Натомість Ваш допис — це, здебільшого, список образ і звинувачень. Якщо Ви дійсно прагнете єдності, можливо, варто зменшити градус конфронтації та спробувати відкритий діалог без ярликів «змовників» і «шкідників».
⏺ Наостанок про конструктив
Ми не збираємося відповідати Вам у тому ж стилі нескінченного протистояння. Навпаки, завжди готові до конструктивної розмови, до пошуку спільних рішень. Але, будь ласка, припиніть зображати з нас «найбільших ворогів», наче вся громада неправильно працює, а Ви одна — «в білому плащі». Нашим людям потрібні конкретні результати й спокійне, виважене управління, а не нові «яскраві» епістолярні чвари.
З повагою (навіть попри Ваші закиди),
міський голова, Олександр Мензул
