🕯У день пам'яті Василя Стуса, 4 вересня, відбулась авторська екскурсія «Вінниця. Образи. Стус» Ольги Пуніної (Ольга Пуніна) для спільноти Донецького національного університету імені Василя Стуса.
Літературна екскурсія символічними місцями пам'яті у Вінниці, вуличками і куточками, що не лише промовляють ім'я Василя Стуса, а й своєю історією дають матеріал для вагомих націєтворчих асоціацій.
«Як він ішов! Струменіла дорога...
Струменіла не лише дорога - струменіла постать. Довге світле пальто кольору дніпровського піску, коротко стрижене чорне волосся, трохи загрібає правим плечем, наче кермує своєю ходою. Кермує летом - вільним і неквапливим, у самотньому своєму просторі...
Голову тримав трохи піднятою, наче вдивлявся в небо - не те, що над ним, а в те, далеке - на обрії» (Світлана Кириченко).
📌Біля пам'ятника Василю Стусові скульптора Анатолія Бурдейного з цього образу Птаха піднебесного доцентка розпочала розмову про мистецтво і дитинство, музику і кохання, смерть і повернення, про дар любити життя з усіма його втратами і щастям. У сквері Каліча, на вулицях Василя Стуса, Степана Бандери, Хлібній авторка екскурсії розкривала сутність Людини з її вмінням самотворитися. Аби на перетині ключових артерій міста, поблизу парку імені М.Леонтовича, наголосити на ключовій цінності Стуса - любові, без якої не можна уявити його життя.
Літературна екскурсія символічними місцями пам'яті у Вінниці, вуличками і куточками, що не лише промовляють ім'я Василя Стуса, а й своєю історією дають матеріал для вагомих націєтворчих асоціацій.
«Як він ішов! Струменіла дорога...
Струменіла не лише дорога - струменіла постать. Довге світле пальто кольору дніпровського піску, коротко стрижене чорне волосся, трохи загрібає правим плечем, наче кермує своєю ходою. Кермує летом - вільним і неквапливим, у самотньому своєму просторі...
Голову тримав трохи піднятою, наче вдивлявся в небо - не те, що над ним, а в те, далеке - на обрії» (Світлана Кириченко).
📌Біля пам'ятника Василю Стусові скульптора Анатолія Бурдейного з цього образу Птаха піднебесного доцентка розпочала розмову про мистецтво і дитинство, музику і кохання, смерть і повернення, про дар любити життя з усіма його втратами і щастям. У сквері Каліча, на вулицях Василя Стуса, Степана Бандери, Хлібній авторка екскурсії розкривала сутність Людини з її вмінням самотворитися. Аби на перетині ключових артерій міста, поблизу парку імені М.Леонтовича, наголосити на ключовій цінності Стуса - любові, без якої не можна уявити його життя.