22 червня 1941року, в 02:30 пролунали дзвінки бойової тривоги. Гуркіт літаків у небі наростав повільно. Наблизившись, чорна зграя скинула десант. Світло-зелені парашути падали у води лиману. Це був особливий десант. Ворог «запирав» форватор, скидаючи магнітно-донні міни. Війна стала більш відчутною. Жителі Очакова разом із бійцями стають частими свідками запеклих боїв.
(Із спогадів підполковника Марковського І.А., колишнього військовослужбовця Очаківського гарнізону торпедних катерів).
Льотчики, моряки, водолази, піхотинці, героїчно обороняли Очаківщину від ворогу. Серед мужніх захисників не менш хоробро відзначились дівчата. В 1941 році, в дні, коли військові частини під безперервним вогнем залишали місто, разом з бійцями полишали свій дім багато Очаківських дівчат. На Кінбурнській косі їх зібралось близько 20-ти. За наказом вони мали відбути до Севастопольського півекіпажу, а тих, які мають медичну підготовку зарахувати до берегової частини. Була зачислена санітаркою до Окремого зенітного артдивізіону.
(Із спогадів підполковника Марковського І.А., колишнього військовослужбовця Очаківського гарнізону торпедних катерів).
Льотчики, моряки, водолази, піхотинці, героїчно обороняли Очаківщину від ворогу. Серед мужніх захисників не менш хоробро відзначились дівчата. В 1941 році, в дні, коли військові частини під безперервним вогнем залишали місто, разом з бійцями полишали свій дім багато Очаківських дівчат. На Кінбурнській косі їх зібралось близько 20-ти. За наказом вони мали відбути до Севастопольського півекіпажу, а тих, які мають медичну підготовку зарахувати до берегової частини. Була зачислена санітаркою до Окремого зенітного артдивізіону.