Бібліотекарам Київщини представили книгу полковника ЗСУ «Стратегія протистояння» про перші тижні повномасштабної війни. У книзі зібрані невигадані історії, що побудовані на реальних подіях і з реальними людьми.
Її автор — військовий журналіст за фахом, Євгеній Силкін.
У книзі багато фактів, коментарів, образів військових, зокрема й розвідників, а також розповідей про жорсткі бої з ворогом. Автор також дає відповіді на багато запитань щодо дій ЗСУ у перші тижні повномасштабної війни.
Наприклад, вчасне передбачення планів ворога, а також вміле використання обмежених сил та засобів переважаючих сил ворога дозволили запобігти окупації Одеської та Миколаївської областей. Також це зберегло контроль над чорноморською портовою інфраструктурою України, що в подальшому дозволило відновити експорт зерна і таким чином суттєво підтримати економіку нашої воюючої країни.
Щодо співвідношення наших збройних сил та армії ворога, то автор наводить досить цікаві цифри. Так, росія мала по периметру України 107 батальйонних тактичних груп загальною чисельністю близько 140 тисяч військовослужбовців. А в розпорядженні командувача Об’єднаних сил ЗСУ знаходилося 80 000 бійців. На окремих же напрямках, наприклад на півдні країни, співвідношення сил складало 1 до 17.
Автор книги також зазначає, що важливим фактором в перші дні війни стало те, що командуванню вдалося зберегти українську військову авіацію.
«Завдяки тому, що генерал-лейтенант Сергій Наєв, не чекаючи початку війни, на свій страх і ризик прийняв рішення провести розгортання військ, підняти в повітря авіацію, російські ракети били по порожнім казармам та порожнім місцям стоянок літаків», — пише Силкін.
Загалом у книзі багато аналітики про підтримку України Заходом в перші місяці агресії росії.
Її автор — військовий журналіст за фахом, Євгеній Силкін.
У книзі багато фактів, коментарів, образів військових, зокрема й розвідників, а також розповідей про жорсткі бої з ворогом. Автор також дає відповіді на багато запитань щодо дій ЗСУ у перші тижні повномасштабної війни.
Наприклад, вчасне передбачення планів ворога, а також вміле використання обмежених сил та засобів переважаючих сил ворога дозволили запобігти окупації Одеської та Миколаївської областей. Також це зберегло контроль над чорноморською портовою інфраструктурою України, що в подальшому дозволило відновити експорт зерна і таким чином суттєво підтримати економіку нашої воюючої країни.
Щодо співвідношення наших збройних сил та армії ворога, то автор наводить досить цікаві цифри. Так, росія мала по периметру України 107 батальйонних тактичних груп загальною чисельністю близько 140 тисяч військовослужбовців. А в розпорядженні командувача Об’єднаних сил ЗСУ знаходилося 80 000 бійців. На окремих же напрямках, наприклад на півдні країни, співвідношення сил складало 1 до 17.
Автор книги також зазначає, що важливим фактором в перші дні війни стало те, що командуванню вдалося зберегти українську військову авіацію.
«Завдяки тому, що генерал-лейтенант Сергій Наєв, не чекаючи початку війни, на свій страх і ризик прийняв рішення провести розгортання військ, підняти в повітря авіацію, російські ракети били по порожнім казармам та порожнім місцям стоянок літаків», — пише Силкін.
Загалом у книзі багато аналітики про підтримку України Заходом в перші місяці агресії росії.