ThingsIThinkIThink

Зупинка транзиту російського газу - це знакова подія для української держави, для української державності. І безумовно для української енергосистеми.

Таке важливе і довгоочікуване рішення можна тільки порівняти з відʼєднанням від російської електроенергетичної мережі і приєднанням до єдиної європейської. Це рішення необхідно було прийняти щє у 1994 році. Як і багато інших. Але наразі головне, що воно прийнято і воно реалізоване.

В першу чергу, це фундаментальне відʼєднання Україні від гачка на якому ми сиділи усі всі ці роки. Через цей гачок ворог увесь час маніпулював країною, політиками та громадянами. Ера умовно «дешевого газу» скінчилась. І я маю надію, що буде потроху приходити розуміння до всіх, що це був найдорожчий газ, який можна було собі уявити.

В другу чергу, це буде зміна ринкових моделей і відносин у всьому регіоні. І ми, як держава, будемо приймати участь. Як повноцінний гравець. На нормальній дошці і з зрозумілими правилами. Державні підприємства, приватні бізнеси всі від цього виграють.

В третє. Ми бачимо, що ринки європейські навіть не колихнулись від цього рішення. Це означає, що у Європі вже завершився перехід. І це гарна новина. І це гарна нагода продовжити роботу у напрямку звільнення Європи від залежності від російської нафти.

75% цієї суми (біля 191 млрд євро) знаходиться в бельгійському депозитарії Euroclear. Ми точно вважаємо, що ці гроші повинні бути використані для підтримки України. За 2 роки ці активи генерували якісь доходи, які ми точно не можемо оцінити, але через настання строку погашення біля 160 млрд євро вкладень в ціні папери вже стали просто готівкою на рахунках Euroclear. З часом ця сума буде зростати і досягне суми більше 191 млрд євро (з урахуванням доходів). Euroclear інвестував ці залишки в інші цінні папери та за 2 роки отримав процентний дохід у розмірі 5.4 млрд євро (ми дуже хотіли би отримати ці гроші та майбутній дохід також). З цієї суми вони заплатили податок в бельгійський бюджет у розмірі 1.28 млрд євро (і ці гроші обіцяли нам), європейські органи влади також працюють нам тим, щоб ввести додатковий податок на доходи Euroclear (windfall tax). Ставку податку ми ще не знаємо, але офіційні особи ЄС заявляли, що очікують, що можуть отримати додатково 15-17 мільярдів євро протягом наступних чотирьох років, які можуть бути перераховані Україні

В лютому 2024 року Європейська Рада пішла далі – фактично зобов’язала Центральні депозитарії цінних паперів (CSD), які зберігають активи та резерви цбрф, які знерухомлені внаслідок обмежувальних заходів ЄС, окремо обліковувати надзвичайні залишки готівки, що накопичуються через обмежувальні заходи ЄС, а також повинні окремо зберігати відповідні доходи. Крім того, центральним депозитаріям забороняється розпоряджатися отриманим чистим прибутком https://bit.ly/49JDenw. При чому тут CSD?

Бельгійський Euroclear – найбільший депозитарій (CSD) в Європі. Саме в ньому знерухомлена найбільша сума російських активів – біля 190 млрд євро – сама така сума була вказана в більшості статей фінансових видань. На фото – це стакан з квіточкою. Саме такою організацією – квіточкою - і стане для нас Euroclear, якщо нададуть нам гроші. Але поки що вони не планують цього робити.

Ці знерухомлені активи (цінні папери) в Euroclear приносять якісь дохід російським власникам (російському національному розрахунковому депозитарію (НРД) або цбрф). Ми не знаємо, який це дохід – його не публікують, тільки зрозуміло, що Euroclear також знерухомлює ці суми, тобто вони постійно збільшують розмір арештованих коштів. Але можна спробувати порахувати: якщо російські активи були на рівні 190 млрд євро, і ці цінні папери приносили дохід, наприклад, в 5% на рік, то величина цих доходів на зараз могла би бути десь на рівні 15-20 млрд євро. Я називаю цю суму «першою похідною» російських активів. Російські юристи вважають ці гроші власністю російських клієнтів. Європейські політики та юристи дуже обережні в своїх коментарях.

Але інвестиції в цінні папери мають різні терміни погашення, і за останні 2 роки більша частина цих цінних паперів стала вже кешем на рахунках Euroclear. Euroclear звітує про ці суми – станом на кінець першого кварталу 2022 ця сума була на рівні 52 млрд євро, на кінець 2022 – 124 млрд євро, на кінець 2023 року – 162 млрд євро. І ці гроші – це вже гроші саме на рахунках Euroclear – кожного кварталу вони публікують фінансовий звіт.

Згідно із стандартами ризику-менеджменту Euroclear вже самостійно інвестує ці кошти і отримує дохід. Кожного кварталу депозитарій публікує окремо всі цифри зв’язані з санкціями на російські активи, окремо від своєї «ключової діяльності». Зрозуміло, що, незважаючи на те, що 162 млрд євро – це піщинка в 37 трлн активів депозитарію, дохід від «санкцій» непропорційно високий, так як замість комісійного доходу, який зазвичай отримує депозитарій, зараз вони отримують процентний дохід.

Виглядає так, що в 2022 році Euroclear отримав 814 млн євро операційного доходу з цієї готівки на рахунках. А в 2023 році цей дохід вже досяг більше 4.4 млрд євро https://cutt.ly/owB9dgSe. Тобто разом за 2 роки Euroclear заробив на цій вивільненій готівці десь 5.2 млрд євро. Це своєрідна «друга похідна» з російських активів. Я показав це в табличці, яку сам сформував з даних квартальної звітності Euroclear. Ми би дуже хотіли отримати ці гроші для України і сподіватися на отримання доходів в майбутні періоди, особливо приймаючи до уваги, що Euroclear досить обережно ставиться до цих грошей і не розподіляє їх серед акціонерів у вигляді дивідендів.

Але Euroclear також з цієї суми заплатив корпоративний податок – вони показують його окремо в звітності. За 2 роки розмір цього податку склав трошки більше 1.28 млрд євро. І це не окремий windfall податок, який обговорювали лідери Сімки та Європейська комісія https://cutt.ly/IwB1uhCs. Це звичайний податок на прибуток, і сума вже сплачена в бельгійський бюджет. Бельгійська влада казала, що незважаючи на дефіцит іх бюджету, ці кошти будуть використані «виключно для України» https://cutt.ly/XwB9p8Dd. Щодо додаткового windfall tax, то офіційні особи ЄС заявляли, що очікують, що можуть отримати додатково 15-17 мільярдів євро протягом наступних чотирьох років, які можуть бути перераховані Україні. Я називаю ці податки - «третьою похідною» російських активів.

Тобто що ми у підсумку маємо? Всього маємо знерухомлених активів у розмірі як мінімум 280 млрд дол.

Все дуже чітко розписано:

російські активи, які можна використати на потреби України, – скільки їх?

росія повинна заплатити за руйнування в Україні, які вони накоїли під час свого брутального вторгнення. Як я писав, Світовий банк оцінив прямі збитки від війни на рівні 152 млрд дол, а потребу в реконструкції оцінив в розмірі 486 млрд дол.

Багато людей в Києві та різних столицях та в університетських колах працюють над питанням, як змусити агресора покрити ці витрати. Всі розуміють, що російські активи, які були арештовані в різних країнах, повинні стати одним із джерел, яке може бути спрямоване на ці виплати.

Існує три рівні дискусії по цій темі:

- Чи можна конфіскувати російські активи – міжнародні та локальні юристи мають різні позиції, а західні політики намагаються уникнути або відкласти такі рішення. Деякі з них вважають, що вилучення російських державних активів або доходів як репарацій для України залишається «довгостроковою» метою, але для цього немає «ні терміну, ні фіксованих умов». Інші західні політики більш сміливі, та тиск від України по цьому питанню змушує їх все ж таки наближатися до таких рішень – є багато різних треків, які мають спрацювати в наступні тижні та місяці.

- Якщо такі активи можна конфіскувати, то яким чином це краще буде зробити – знову є багато варіантів та пропозицій – від прямої конфіскації до випуску облігацій під заставу російських активів. Знову ж таки є різні позиції.

- Якщо такі активи конфісковані в той чи інший спосіб, то яким чином можна потім використати ці гроші, як їх спрямувати в Україну? Існують різні варіанти – направити напряму в Україну, використати тільки для реконструкції, направити в якісь нові або існуючі фонди за кордоном, включити в бюджет ЄС і направити на фінансування України (як частину Ukraine facility або поверх цього) або використати в Європі, наприклад, для покриття гуманітарних витрат біженців.

Але є ще четверте питання. Декілька днів тому ми зустрілися в Варшаві з Olga Dukhnich, і Оля просила пояснити різниці в розмірі активів, які ходять в медіа, а також роз’яснити, скільки грошей все ж таки Україна може отримати від цих активів у випадку вирішення питань, які описані вище.

Як Труфальдіно в старому фільмі, я намагався на підручних матеріалах пояснити ці концепти. Підручними матеріалами стали предмети на столі, які є на фото. Що ж ми маємо? Читати картинку треба справа наліво, як на івриті:

Загалом є інформація про то, що в різних країнах знерухомлено десь 280 млрд дол російських активів. Чому я кажу «десь»? тому що насправді ми ще не знаємо, скільки точно активів заморожено.

Особливої координації щодо цього питання по всьому світу немає – ми намагались, щоб Координаційна платформа донорів взяла це питання в координацію, але наші партнери не були дуже в захваті від цієї ідеї. Є така група Russian Elites, Proxies, and Oligarchs (REPO), яка на вимогу керівництва Великої Сімки робила мепінг активів. У вересні 2023 вони написали, що вони нарахували саме 280 млрд дол https://bit.ly/4bLr5zX. Але були оцінки і в 370 млрд доларів. Ці оцінки включали, як суверені активи Центробанка рф, так і знерухомлені гроші російських підприємств та олігархів, які знаходяться під західними санкціями.

Щодо деталей цієї суми – єдиної таблиці не існує (ми навіть не знаємо, яка частина цих активів належить рф як суверену, яка – російським державним підприємствам, а яка – приватним компаніям чи фізичним особам). Але ми знаємо, що більшість активів була в Європейському союзі. Скільки саме в ЄС? Не знаємо. Ще в 10му пакету санкцій https://bit.ly/3OPVp2I Європейська Рада наклала зобов’язання щодо звітності країні-членів ЄС щодо російських активів – кожна країна повинна була надати дані щодо цих активів до Європейської комісії. Публічного аналізу я особисто не бачив. Були окремі дані, але не по ЄС: в Швейцарії знерухомили 8.8 млрд євро активів https://bit.ly/48s3j9g, в Британії – 22.7 млрд фунтів https://bit.ly/48pF63D, 8.7 млрд дол – на Кайманових островах https://bit.ly/3UOp00e, В США сума була десь на рівні 8 млрд дол.

WP показало яка була кампанія від росіянців. І на жаль енергетика є обʼєктом в цьому процесі.

Це була розгорнута серія ІПСО, що призвела до появи публікацій у соцмережах, сфабрикованих матеріалів, створених «фабриками тролів», поширених в Україні та Європі.

Зокрема, в матеріалах йдеться про те, що росіяни хотіли використовувати відео і сюжети часів блекауту, стверджуючи, що в Україні знову будуть запроваджені стабілізаційні графіки.

Однією з цілей було збільшити кількість українців, які вірять, що еліта країни працює лише на себе. Окремо планували подавати сюжети на кшталт «у прокурора (олігарха, СБУ, мера) світло горить, а в лікарні поранених не можуть врятувати» та нібито фотокопії розпоряджень місцевої влади про подачу світла в «будинки еліти» в разі відключень.

Станом на початок березня 2023 року десятки найнятих Кремлем «тролів» щотижня створювали понад 1300 повідомлень і 37 000 коментарів в українських соцмережах.

Це була і є епічна битва. Не можна сказати, що ми її пережили або перемогли. Бо виграти на 100% в такій грі неможливо. І вона продовжується.

Ця стаття, як нагадування, що треба самому розбиратись в деталях будь якого питання, а не слідувати стратегії «бабка бабці казала».

Ті, хто вбивають сьогодні в країну клин, твердитимуть про свою непричетність. Винен завжди інший, а тому власна нездатність промовчати буде оголошена подвижництвом, а чужа – крикливством. Ми просто опинимося всередині рольового сценарію столітньої давності. Українці й так не можуть похвалитися особливою довірою до владних вертикалей. А торпедувати цю довіру з кожним наступним місяцем позиційної війни ставатиме дедалі легше.

Вже неважливо, хто першим почав говорити про протистояння. Важливіше те, хто першим покладе край чуткам. Якщо ви не заповнюєте інформаційний вакуум – за вас заповнить його хтось інший. Ми не матимемо іншої влади до кінця повномасштабної війни. Влада не матиме іншого військового керівництва до кінця активної фази бойових дій. Іноді єдина перемога, яка світить персональному его – це піррова.

Громадська думка – це стихія. Сперечатись із нею – все одно, що намагатися шмагати море. Але висота хвиль залежить від тих, хто ухвалює рішення. Політики. Чиновники. Головні редактори. Лідери думок. Рівень солідарності та згуртованості країни залежатиме від того, чи здатні ці люди на "водяне перемир'я".

Через рік ми стежитимемо за спробою переобрання Дональда Трампа. Того самого, що хотів за будь-яку ціну залишитися при владі. Того самого, що мріє за будь-яку ціну повернутися до влади. Багато хто приписує йому злопам'ятність, месіанство та нездатність визнавати власні помилки.

Так ось. Трампісти в нас уже є, але вакансія українського Дональда Трампа досі вільна. І дуже не хочеться, щоби хтось, сам того не помічаючи, зайняв її.

На нас і так чекає непроста зима.

Казарин

Ця зима може виявитися складнішою, ніж попередня.

Справа не лише у ресурсі енергомереж. Цілком можливо, що вони прикриті, а резерви відновлення накопичені. Справа не у кількості протиракет. Припустимо, їхній запас пропорційний тому, що встиг наштампувати наш супротивник. Проблема в тому, що ми входимо в цю зиму з очевидно меншим резервом психологічної стійкості – і з очевидно більшою колективною втомою.

Минула зима наступала на тлі воєнних тріумфів. З кінця лютого українська армія встигла вибити ворога з Київської, Чернігівської та Сумської областей. Відбила острів Зміїний. Провела Харківський контрнаступ та звільнила Херсон. На той момент країна жила з відчуттям, що закінченню війни заважає лише погода. Що тільки-но зима зміниться стійким теплом – ворог буде розбитий і відкинутий.

Воєнні підсумки цього року найкраще підбив Валерій Залужний. Українського бліцкригу не сталося. Натомість країна була свідком завзятих боїв на півдні та сході. Росіяни зробили висновки з власних помилок – і в другу воєнну зиму Україна входить із меншими приводами для ейфорії. Це вже не спринт. Це марафон.

Воєнні перемоги здатні бути анестезією для суспільства. Затьмарюють розбіжності, пом'якшують протиріччя. У перемоги безліч батьків, тому кожному вистачить місця, щоб постояти в її тіні. Все складніше, коли йдеться про збереження на фронті позиційного статус-кво. Суспільству встигли наобіцяти перемог – і тепер у нього фрустрація. Найродючіший ґрунт для сезону полювання на відьом.

У країні є кілька потенційних ліній розколу. Між тими, хто на фронті, і тими, хто в тилу. Між військовим керівництвом – і політичною верхівкою. Між нинішнім президентом і командою його попередника. Є теми, які здатні перманентно розбурхувати країну – корупція, Арестович, мобілізація, Фаріон. Все перераховане гарантує хайп, перегляди та підписників. Кожна з тем – це публіцистичний чорнозем: встроми палицю, і вона зацвіте.

Чим менше новин з фронту – тим більше новин з тилу. Кожен політичний табір опиниться перед спокусою зміцнити свої позиції за рахунок конкурента. Причому ініціаторами внутрішньої гризні можуть не обов'язково бути перші особи кожного з таборів. У ролі застрільників може виступати будь-хто. Політтехнологи, які мріють про вибори. Політики, які розраховують на продовження кар'єри. Блогери, які мріють про підписників. Нардепи, які прагнуть уваги. Обивателі з комплексом месії та люди, які не чули про ефект Даннінга-Крюгера.

Одні почнуть писати в соціальних мережах. Інші даватимуть хвилюючі інтерв'ю. Треті почнуть "зливати інсайд" іноземним журналістам. Кожне викриття збиратиме менше переглядів, ніж початкове вкидання. Кожне одкровення "залишатиме осад". Якоїсь миті все це стане тим, про що ще 1949 року писав американський соціолог Роберт Мертон. Самоздійснюваним пророцтвом.

Мертон писав про те, що спершу помилковий опис ситуації може впливати на поведінку людей. Провокувати їх на нові вчинки – внаслідок яких пророцтво здійснюється. Так, чутка про загрозу банкрутства банку може призвести до паніки та до банкрутства. Зрештою наша поведінка визначається не реальністю, а тим, що ми про неї думаємо. Якщо люди вважають якусь ситуацію реальною, вона стає реальною за своїми наслідками.

Крім того, ЗМІ реактивні. Вони не створюють повістку, а слухняно йдуть у її фарватері – навіть якщо вона народжена в соціальних мережах. Це означає, що кожне інтерв'ю міститиме питання про розкол. Кожна гостьова студія стосуватиметься теми протистояння. Кожному спікеру запропонують висловитися вголос із приводу болючої теми. Кількість згадок викличе ефект снігової кулі. Рік тому в нашій країні в конфлікт армії та влади вірили 14%. Нині – 32%. Десь у Москві відкривають шампанське.

У нашому випадку "самоздійснюване пророцтво" може запропонувати нам цілу купу наслідків на вибір. Ворожнеча між чиновниками та генералами. Втрата владою легітимності. Впевненість фронту в зраді тилу. Кожен сценарій в умовах війни загрожує катастрофою. Жоден варіант не має опції гепі-енду.

У разі краху кожна крапля оголосить себе невинною в потопі.

Декілька тез про ситуацію зі спікером в Сполучених Штатах через призму підтримки України.

1. Ключова проблема в тому, що той Макартні ніколи не мав підтримки своїх же. Тому змінив правила гри в частині подачі на імпічмент. І як очікуваний наслідок - був усунутий з посади.

2. Як нормально вийти з цього клінчу ніхто не знає. Але зараз точно буде період хаосу.

3. Для підтримки це звісно означає проблеми. Але проблем в короткостроковому періоді не буде. Реальні проблеми почнуться (або не почнуться) коли будуть зрозумілі дві головні кандидатури на пост президента. Тоді вся система, через призму індивідуальних карʼєр, почне прогнозувати і підлаштовуватись.

4. Чи реальна перемога Трампа? На мій погляд перемога більш ніж реальна. Навіть так. Якщо він буде буде не за ґратами, то переможе. І ніяка соціологія цього не покаже.

5. Чи треба лякатись перемоги Трампа? На мій погляд треба. Але навіть перемога його - це не є зупинення підтримки. Головне питання в розмірах та типології цієї підтримки. І вона б так чи інакше змінювались би в незалежності від того недолугого спікера.

6. Головне в підтримці - це внутрішній трек розвитку реальних державних інституцій та економіки. Будуть гарні показники швидкості розвитку, то і підтримка буде відповідна. І навпаки.

І от буквально на вихідних кристалізувались ризики недонадходження обсягів міжнародної допомоги через складну політичну ситуацію в США.

Навряд чи НБУ з його крутою аналітичною командою не помітив цих ризиків. Той факт, що зазвичай консервативний Нацбанк наважився на зміну режиму свідчить про його впевненість в завтрашньому і навіть після завтрашньому дні.

Серед основних причин такої впевненості - високий рівень резервів, співпраця з МВФ, новий пакет допомоги на суму 50 млрд євро на 4 роки від ЄС. Також не забуваємо, що продовжують діяти суворі обмеження на виведення капіталу, які НБУ планує послаблювати залежно від ситуації на ринку, але може і посилити у випадку непередбачуваних шоків.