Tyschenko Serhiy

Після матчів проти Угорщини та Грузії провал збірної України не виглядає сенсацію. У попередніх матчах ми ходили по тонкій кризі.


Команда фізично не готова грати кожні три-чотири дні. Якщо на перші матчі можна було замінити фізику емоціями, то далі вже капець.

Ми не можемо грати першим номером. Просто бракує кадрів та якості гравців.

Дуже спокійно ставлюся до якості збірної України у матчах проти Угорщини та Грузії.

В першу чергу тому, що жодних очікувань від цієї збірної та від цього покоління футболістів просто немає.

Ситуація з постійними тривогами у Києві дуже серйозно впливає на дитячо-юнацький футбол.

У Києві базується більшість академій — Динамо, Шахтар, Харків, Лівий Берег, Колос, ОФКІП Полісся. Тренувальний процес, навчання у школі, відновлення, відпочинок — усе це дуже сильно розхитано. Вже декілька поєдинків просто не відбулося через тривоги. Грати після 3–5 годин очікування — це просто для галочки, а не для розвитку чи змагання. Не може бути мови про концентрацію, підготовку та розвиток.

Зараз Карпати мають дуже хороший результат у Лізі Майбутнього. Причина тут не тільки в тому, що іспанський методист Бомбіні гарно робить свою роботу, а й у тому, що карпатівці мають можливість повноцінно тренуватися, відновлюватися, готуватися до матчів та, зрештою, спати вночі.

Якщо раніше проблемними були Кривий Ріг та Дніпро, то зараз таким же став Київ. Усі шанси стати наступними мають Житомир та Черкаси. Без повноцінних тренувань, відновлення та з матчами, які розтягуються на 5–7 годин, весь юнацький футбол може просто нівелювати будь-який розвиток.

Потрібно, щоб УАФ якось втручалася в ситуацію. А не залишала це проблемою клубів.

На сьогодні є декілька можливих варіантів, як хоча б трохи покращити ситуацію:

1. Розпочинати матчі якомога раніше. Наприклад, о 9–10 годині ранку.
2. Проводити одночасно два поєдинки обох вікових груп, а не так, щоб після матчу однієї вікової групи грала інша.
3. Проводити матчі на «нейтральній території». Умовна середина дороги між містами — Вінниця, Житомир, Черкаси, Рівне, Полтава.
4. Рух, Карпати, ЛНЗ, Полісся можуть перше коло провести, граючи всі матчі вдома, рятуючи поєдинки від постійних перенесень.

Але якщо глобально говорити, то УАФ має щось робити для вирішення цієї ситуації. Щоб проблеми не були тільки проблемами клубів.

У нас не так давно зник Мункач, а з боку футбольної влади країни навіть ніхто не спробував врятувати академію з однією з найкращих інфраструктур у країні. Але ніхто навіть не спробував врятувати ситуацію.

Сьогодні рішення дуже просте: поки ситуація в Києві не стабілізувалася, потрібно перевозити академії у більш безпечні місця, щоб молоді гравці мали можливість тренуватися, грати та відновлюватися.

Клубам буде дуже складно все це робити за власний рахунок. Потрібно просити кошти в УЄФА та ФІФА. Будувати інфраструктуру.

Бо у нас завжди сніг несподівано випадає взимку…

Угорщина — Україна

1. Це був матч, який мав не тільки спортивне значення. Усі емоції в кінці гри — цьому підтвердження. Програвати нам не можна було зовсім.

2. Мало хто звернув увагу, але це було протистояння італійських тренерів. Не можна сказати, що Мальдера переграв Россі, чи навпаки. На полі було багато тактики та заготовок у виконанні обох команд. Скоріше, удача була на стороні українців. Наступну гру при такій грі ми можемо програти рівному супернику.

3. За кадровим потенціалом це найслабша збірна України за всю історію. Класу бракувало в кожній лінії, окрім воротарської. Від цієї збірної немає великих очікувань. Нас чекають гойдалки в плані результату. Я не здивуюся, якщо ми не переможемо слабшого за рівнем суперника.

4. Для Мальдери не існує авторитетів. На останні хвилини він випустив Драмбаєва, а не Ярмоленка. Захисник ЛНЗ буде добігати там, де лідер Динамо не завжди добіжить.

5. Дуже сподобалося налаштування збірної України. Самовіддача, бажання були на найвищому рівні. Завдяки характеру ми перемогли, десь вистояли. Така зарядженість була присутня у збірній U-19 під час останніх відборів. Це робота помічника Мальдери Володимира Єзерського, який вміє працювати з ментальністю та мотивацією гравців.

Ігор Йовічевіч не зміг знайти собі краще варіант , ніж Людогорець…значить особливих варіантів не було.

Максимум, на який Йові затрималася в Болгарії, - один рік.

Якщо все буде погано - відставка буде швидко , якщо буде результат - власник буде ревнувати.

Свого часу Ігор пішов із Людогорця - через непорозуміння із спортивним директором через трансферну політику клубу. Думаю, що зараз тренер мав отримати певний кредит довіри. З іншої сторони особливих пропозицій у тренера не було….

Не розумію вибору Ігоря Йовічевіча.

Людлгорець - це не про системність, перспективу, а гроші за короткий період роботи .

Жоден тренер не затримався в цьому клубі на довго. Там все в рішення приймає одна людина - власник клубу.

Ручне управління Людодорця перетворило його на дуже посередню команду . Хоча вони не так давно були силою у Європі. Це дуже схоже на один український клуб, який втрачає велич, через самостійне управління.

Ігор Йовічевіч не очолить Динамо Київ…

Хорватський тренер знову тренуватиме Людогорець…

Чекав, що після матчу проти Зорі у Динамо відбудеться зміна тренера.

Якогось прогресу від команди Костюка не має. Із Зорею просто удача була на стороні киян. Попереду матчі проти Карпат, Полісся, двічі Шахтаря. Трохи страшно за Динамо.

Міжнародна пауза давала можливості на тренерську рокіровку. Але у Динамо не знайшли кандидата на посаду. В сподіванні, що пронесе….

Робити кроки на випередження - не звикли . Чекають кризу. А вона обовʼязково буде - попереду два матчі проти Шахтаря.

Стало відомо, що Василь Рац приєднався до селекційного відділу Динамо Київ. Раніше аналогічні посади отримали Іван Яремчук та Олександр Іщенко.

Василь Карлович Раць останні роки працював в академії Мункач, де, скажімо так, його вплив був не таким високим. Мункач працював переважно на рівні дитячого футболу, а діяльність більше зводилася до селекційного відбору та переходів гравців в Угорщину або в українські клуби.

На рівні дорослого футболу в Україні Рац працював з Оболонню, але нічого путнього з цього не вийшло.

Іван Яремчук останні роки грав за ветеранів та потрапляв у різного роду скандали.

Олександр Іщенко багато років керував академією Динамо Київ. Останнім часом результати академії, скажімо так, не найкращі.

Селекція в сучасному футболі не прощає помилок. Вона має бути максимально сучасною та системною. Селекція потребує величезної кількості перегляду футболу, уваги не тільки до ігрових якостей футболіста, а й до його особистих характеристик, потенціалу розвитку та можливостей подальшої адаптації.

Тому, чесно кажучи, за останні, можливо, десять років Динамо лише в одиничних випадках влучало з придбаннями та запрошеннями футболістів. І після останніх призначень навряд чи щось у цьому плані кардинально зміниться.

Дуже страшно за захист Шахтаря перед матчем Ліги чемпіонів. Сьогодні ЛНЗ у першому таймі мав всі можливості повторити минулорічний результат, коли команда Пономарьова просто знищила свого суперника завдяки швидким переходам із оборони в атаку.

Навіть граючи в меншості, черкасці створили два дуже гарних моменти, які просто мали закінчуватися забитими м'ячами.

ЛНЗ за два трансферних вікна не зуміа знайти заміну Просперу. Моменти є в кожному матчі: з Буковиною, з Карпатами, сьогодні із Шахтарем, але команда не забиває. Все дуже просто: бракує майстерності гравців. Хтось прийшов до своєї межі і не може далі розвиватися(Ассінор)а хтось просто не здатен далі тримати рівень та його майстерність на низькому рівні( Рябов, Муравський), хтось травмувався( Яшарі, Горін).

Якби влітку Віталій Пономарьов покинув ЛНЗ, то сьогодні він був би тренером Динамо. Далі розвивати команду із доволі середнім складом - доволі складно, якщо ти зайняв друге місце в турнірній таблиці.

Пам'ятаю ситуацію з Мариком Папшуном, який із Ракувом виграв чемпіонат Польщі, але після того пішов із команди, розуміючи, що далі буде дуже складно і буде спад, і для нього потрібні якісь нові виклики.

Все дуже схоже на те, що Роберто Де Дзербі у короткостроковій перспективі знову тренуватиме Шахтар

Ситуація з відсутністю Андрія Луніна та Єгора Ярмолюка у складі національної збірної виглядає нездоровою.

Виходить так, що для Ярмолюка клуб перебуває на першому місці, а національна збірна — десь на другому плані. Напевно, такий розподіл пріоритетів під час війни не дуже правильний для суспільства, особливо для тих людей, які залишаються в Україні.

Мені здається, що якби сам футболіст дуже хотів грати за національну збірну, то він був би в її складі. Але зараз складається враження, що для Ярмолюка це не настільки важливо.

Ситуація з Луніним дещо інша. Він не має гарантованого місця в стартовому складі національної команди, тому, можливо, вирішив не їхати на збір і провести цей час із родиною.

Я розумію ситуацію, коли у футболіста немає бажання їхати до збірної. Але тоді, на мою думку, він як мінімум повинен публічно пояснити свою позицію. Бо ситуація, коли воротаря Реала просто немає у складі національної збірної і при цьому немає чіткого публічного пояснення, виглядає не дуже правильно і не дуже нормально.

Так сталося в житті, що я трішечки знайомий із Ненадом Бєліцею. Певний час ми навіть трішечки спілкувалися.

Усі розмови про те, що його розглядало київське Динамо, я вважаю не дуже доцільними. Пік Ненада був дуже давно. Останній раз він успішно тренував у сезоні 2016/17, коли став із Лехією чемпіоном Польщі. Потім був період у Динамо Загреб, коли він вивів команду до Ліги чемпіонів: перемога 3:0 над Аталантою, дві нічиї із Шахтарем.

Українські вболівальники мають пам’ятати ту команду: Дані Ольмо, Йошко Гвардіол, який був тоді зовсім молодим і вже потихеньку почав грати.

Після того у Ненада були великі проблеми. Він очолив свій рідний Осієк, де були дуже хороші фінансові можливості, але так і не зміг нічого путнього зробити з цією командою.

Потім була короткострокова робота в Трабзонспорі, де Ненад відпрацював лише пів року, Уніон Берлін і повернення до Динамо Загреб, де, на жаль, перебування на чолі команди тривало лише декілька місяців.

З початку 2025 року Ненад без роботи, і особливо бажаючих чи охочих його запросити немає.

Тому це точно не той тренер, який сьогодні може вилікувати київське Динамо.

У 2020 році я знаю, що київське Динамо розглядало Бєліцу як потенційного кандидата. Тоді на першому місці був Сергій Ребров. Якби не вийшло з Мірчею Луческу, в принципі, шанси очолити Динамо у Бєліци були. І тоді, можливо, щось би з цього вийшло.

Потрібно розуміти філософію Бєліци. Це тренер, який хоче грати з м’ячем, хоче домінувати на полі, хоче бачити якість футболу. І це точно не про ті кадрові можливості, які зараз є в Динамо.

Зараз на слуху Артем Степанов, який забиває практично в кожному матчі нідерландської Ередивізії. При цьому український нападник виступає за доволі скромну команду.

Степанову ще немає 20 років, але він уже результативний на рівні доволі сильного та конкурентного чемпіонату. Якби так склалися обставини, що Артем у 2022 році не опинився за кордоном, а залишився в системі Шахтаря, то я зовсім не впевнений, що зараз цей нападник був би на такому високому рівні.

Більше того, думаю, що максимум Артема — це була б команда Шахтаря U-19, U-21, а далі — той самий рух без чіткого розуміння та планування подальшої кар’єри.

Степанов доволі непростий хлопець, має характер, норовливий. Але за кордоном до нього знайшли підхід, і він показує свої найкращі якості.

Зараз усе йде до того, що в найближчій перспективі — протягом двох-трьох років — Артем може опинитися на рівні клубів із провідних європейських чемпіонатів.

Мені здається, що для уродженця Луцька було б дуже добре, якби його контракт викупив хтось із нідерландських або бельгійських грандів і він ще певний час пограв у цих чемпіонатах, продовжуючи розвиватися. А вже потім переходив до ще сильніших європейських ліг.

Те саме можна сказати про Дмитра Богданова та Богдана Попова, які є вихованцями академії Динамо і з 2022 року опинилися за кордоном. Якби вони залишилися в Києві, це також, на мою думку, не дало б їм можливості досягти того рівня, який вони мають зараз.

І це, власне, одна з головних проблем розвитку гравців у системі українського футболу. Ми не вміємо розвивати, не вміємо формувати футболістів, не вміємо планувати їхню кар’єру. Як результат — просто втрачаємо цих гравців.

Перехідний період із юнацького футболу в дорослий у нас багато в чому, на жаль, залишається проблематичним. І саме в плані індивідуального підходу до футболістів: уміння знайти підхід, чекати, терпіти та системно працювати з конкретним гравцем.

Адже кожен футболіст — це окрема історія. Комусь потрібно більше часу, комусь — інше середовище, комусь — довіра. І якщо в цей момент правильно не вибудувати розвиток гравця, можна просто втратити дуже талановитого футболіста.

Перемога Динамо на класі над Епіцентром.

Саме індивідуальна майстерність гравців киян принесла команді Ігоря Костюка перемогу. Цього класу достатньо, щоб перемагати Верес, Епіцентр, середняків і аутсайдерів.

А от що буде на рівні лідерів — тут дуже велике питання.

Попереду на Динамо чекають матчі проти Зорі, Карпат і Полісся. І от, власне, багато в чому саме вони визначать подальшу долю Ігоря Костюка на чолі столичного клубу.

Сьогоднішній матч у Черкасах вкотре показав, що українській Прем’єр-лізі потрібна реформа. Передусім — у частині зменшення кількості команд в еліті українського футболу.

На жаль, Оболонь на сьогодні просто не виглядає конкурентною на рівні більш організованих і сильніших команд. Це показав не лише матч із ЛНЗ, а й попередні поєдинки команди.

На жаль, пивовари такі не єдині- Кудрівка, Чорноморець… без Шандрука Верес постане дуже посередньою командою.

Для ЛНЗ ця перемога має дуже важливе психологічне та ментальне значення після серії невдач. Тепер на команду чекає матч із Шахтарем — і там буде справді дуже цікаво.

Чекав від Шахтаря набагато більшого у матчі з ПСВ…

Мова не тільки про результат, але і якість гри.

Не має враження, що ця команда може навести шорошу в ЛЧ