1000 діб як сучасність подарувала нам змогу віднайти сенс. 1000 днів тому в мене не було жодного питання «що мені вдіяти?». Була лише одна думка: «тепер я точно знаю, де я повинен бути і що повинен робити». І все виявилось не дарма. Ні ротації в АТО, ані ідеологічне просвітництво, ані жага до величних подій і сум рутини передвоєнних часів. 1000 днів назад я ще раз обрав те, що безсвідомо обрав ще дуже давно. Тішу себе думкую, що Fortes Fortuna Adiuvat. І тому Боги воліють, щоб я досі був жив. Бо попереду те, що і позаду. Боротьба, тривалістю в вічність.