День коли нам і пощастило і не пощастило одночасно. Частина І. Багато тексту 😏
Виїзд групи розвідки на передній край і потреба швидкого звіту для командування, тому командиру взводу і головному сержанту треба було бути як найближче до місця повернення, щоб прийняти першими розвід данні.
Щоб не сидіти без діла, в очікуванні, що психологічно втомлює, вирішили допомогти і виїхати на дорозвідку тилової фронтової дороги, де, за інформацією від побратимів, бачили розкидані артилерійські снаряди обабіч, які створювали небезпеку для руху будь якого транспорту. Треба було їх виявити, відмітити місце, прибрати зі шляху чи просто знищити на місці. Поїздка була простою рутиною, не більше, але фронт - це не про безпеку, навіть у віддаленні від ЛБЗ.
Місцевість порожня, ані людей, ані техніки, а ті підвали чи бліндажі в яких раніше зустрічались з побратимами, коли фронт був ближче, зараз зайняли миші, доїдаючі запаси їжі, що не забрали ті хто раніше тут мешкав.
Буквально заскочили на квадроциклі, декілька разів перевірили місцевість - нічого, порожньо. Із корисного - тільки порожні ящики від мін, що знадобляться для перевезення речей при майбутній ротації. Вкотре про себе посміхнувся, що побратими не даремно переінакшили позивний на Свалкер, через надмірну запасливість і бажання тягнути до себе те щось десь лежить без діла, а нам знадобитися, в перспективі.
В полі біля зруйнованих хат - величезна вирва, напевно КАБ, подумалось. Метри 4 в глибину і 15 в діаметрі. Свіжа, пару днів не більше, он трава розкидана, хоч і вже суха була, коли прилетіло, але зірвана недавно. А на дорозі поруч - залишки чогось металевого і крило, майже ціле. Напевно комплекс УМПК, згадав, а крило вдалось відірвати - заберемо (подумав про себе Свалкер), чи на розіграш за донати, чи волонтерам - такий трофей не кожного дня можна отримати.
3ОШБр🇺🇦
Instagram🇺🇦
TikTok