7 причин невдалої блокади периферичних нервів. Причина №1: анатомічні варіації.
Непередбачуване розташування нерва ускладнює його виявлення. Велика товщина фасцій також робить маніпуляцію складнішою. Найбільші труднощі виникають із пацієнтами з надлишковою масою тіла.
Причина №2: фізіологічні особливості пацієнта.
Зниження кровотоку через гіпотензію чи оклюзію судин негативно впливає на ефективність анестезії. Як і підвищений метаболізм анестетика у пацієнтів з гіпердинамічним станом, як-от при сепсисі. А наявність рубців або набряку в зоні введення створює безпосередній фізичний бар’єр для анестетика.
Причина №3: психічний стан пацієнта.
Пацієнт може сам створювати труднощі для процедури. Надмірна рухливість та нездатність подолати свій страх ніяк не полегшує завдання анестезіолога. А відсутність співпраці пацієнта у педіатричній і психіатричній практиках робить блокаду неможливою без седації.
Причина №4: недостатня доза анестетика.
Це не обов’язково прорахунок анестезіолога. Через анатомо-фізіологічні особливості пацієнта може статись витік частини препарату за межі необхідної зони. А пацієнти з ожирінням потребують більшої дози місцевого анестетика.
Причина №5: неправильне розташування голки.
Це може статися внаслідок неточностей у використанні УЗД. Через технічні труднощі голка може не досягти нерва чи сплетіння.
Причина №6: несправність обладнання.
Техніка має властивість виходити з ладу в будь-який момент. Стимуплекс дає збій, УЗ-апарат втрачає чіткість візуалізації. Блокада може не вдатись, якщо допоміжна апаратура працює, а пацієнт має анатомічні особливості.
Причина №7: фармакологічні взаємодії.
Вазоконстриктори зменшують локальне розподілення анестетика. Нейролептики й антидепресанти зменшують реактивність нервових волокон. А тривале використання опіоїдів викликає толерантність до анестетиків.
Medvoice.