Ганна Маляр

Щоб уникнути хаосу та корупції у питанні захисту прав військових, новий закон «про уповноваженого» повинен вирішити насамперед конфлікт дублювання функцій, який є зараз.

На сьогодні військовий має право одночасно з однією і тією ж скаргою звернутись до:

⁃ Міноборони (профільний заступник міністра і Центральне управління захисту прав військових)
⁃ Уповноваженого ВРУ з прав людини
⁃ Уповноваженого з прав військових
⁃ Військової служби правопорядку (ст.1 Закону про ВСП - призначена для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців)

і у випадку вчинення злочину
⁃ ДБР

Якщо так відбудеться - яким чином вони всі будуть координуватись?

Дублювання функцій не лише ускладнює роботу та породжує корупційні ризики, але й несе навантаження на бюджет, оскільки ціна виконання державної функції зростає удвічі, а то і втричі, коли нею одночасно займається декілька інституцій.

І головне питання
Як виміряти їх спільний результат і кожного окремо?

Рік, що минає, набагато кращий, ніж міг бути…

Якби наші військові не вбили і не поранили за цей рік 423 тисячі ворогів і не знищили більше 4 тисяч російських танків і ще десятки тисяч одиниць іншої техніки та купу військових об’єктів на території РФ -
тоді б втрати території були колосальними.

А так, у 2024 росіяни заплатили найвищу ціну від початку великої війни, бо знищено ворожого особового складу і техніки більше ніж за 2022 і 2023.

Цього року майже в 4 рази збільшилась кількість уражених та знищених цілей противника.

Цього року зупинили наступ на Харківщині і упередили наступ на Сумщині.

Курська операція. Це окрема унікальна сторінка в історії України і цієї війни.
Нарешті ми перенесли війну до них.

Одним словом, наші військові зробили цей рік кращим, ніж він міг бути.

Негативу я теж можу багато написати, але не буду. І без мене є кому.

Я хочу нам всім побажати у 2025 віри у наші сили і колективної зрілості.
І нехай цей рік нарешті принесе нам мир! Справедливий, звісно.

Потайки мрію, що ми не зайдемо на магічне коло наших історичних помилок. Бо однією ногою ми вже на тому колі стоїмо.

Коли незнання закону призводить до неадекватних суперечок у соцмереж.

Посягаю зараз на святе - на українські фейсбучні побоїща 🙈.

В Україні будь-яка релігійна та етнічна громада і не тільки вони мають право звернутись до місцевої влади за дозволом встановити тимчасово «малу архітектурну форму або тимчасову споруду».

На сайтах всіх місцевих адміністрацій міститься інформація про порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд.

Місцева влада може відмовити у разі, якщо таким встановленням будуть порушені чинне законодавство та правила встановлення.

Приміром, у нас є заборонена законом символіка. Або є Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони.
Зрозуміло, що ніхто не дозволить виставляти символіку ворога, тобто російську.

Але якщо порушень законів і правил з боку заявника немає, то немає і підстав для відмови.

Що ж робити, якщо ви вважаєте, що у центрі вашого міста до Різдва чи новорічних свят повинен тимчасово з‘явитись той чи інший символ? Приміром, дідух.
Ознайомтесь з правилами встановлення та звертайтесь до місцевої військової адміністрації, отримайте дозвіл і встановлюйте.

От Федерація єврейських общин України вчинила відповідно до закону. Отримала дозвіл.
Так само можуть зробити всі інші.

Ключовий критерій дій у демократичній країні - законність.

Якщо держава вважає, що ії можуть зашкодити ті чи інші дії, вона іх забороняє законом та встановлює відповідальність.

З того, що я спостерігав у поведінці наших російських друзів і союзників під час війни, я виніс переконання, що вони нічого не шанують так, як силу, і ні до чого не мають менше поваги, ніж до військової слабості.

З Фултонської промови Черчілля, 1946 р.

Дуже важливо, щоб міністерство національної єдності не забуло про наших людей, які залишаються на тимчасово окупованих територіях і потерпають у прямому сенсі від окупантів.

Я не хочу зараз когось наразити на небезпеку, бо нас читає ворог, тому скажу так - ситуація на новоокупованих територіях сильно відрізняється від днр/лнр та Криму.

Світ повинен знати про знущання росіян над нашими людьми на тимчасово окупованих землях і про практики «концтабору», які вони там застосовують до незгодних з ними.

Бачу на російських джерелах хочуть стравити проект Deep State з ЗСУ.
Цікавий інформаційний кейс, який навіщось поширюють і наші ЗМІ.

Трохи поясню, як свідок початку цього проекту.

У перші ж дні великої війни постало питання для ЗМІ - яку карту бойових дій показувати читачам та глядачам. Де і в кого ії брати.

Як тоді з‘ясувалось ЗСУ, звісно, мають
такі інтерактивні карти - вони найбільш точні і детальні, але з певних військових причин вони не можуть їх передавати у публічний простір як офіційну інформацію.
Я не можу назвати цю причину, бо триває війна і причина ця досі актуальна, серйозна і обґрунтована.

І тому поява проекту deep state була дуже вчасною і потрібною. ВСІМ.

Крім того, різні джерела однієї і тієї ж інформації - корисні для всіх. І насамперед для самих джерел - щоб перевіряти себе і підвищувати точність.

Мені здається, що натягування на глобус неіснуючої конкуренції між цими джерелами інформації - збройними силами і недержавною ініціативою deep state - це від нерозуміння суті процесів і задач.

Ніякої конспірології не було. Думаю і зараз немає. Інформація може різнитись - це природньо. Бо специфіка інформації з переднього краю така, що вона може по-різному сприйматись, вимірюватись і мати різну процедуру підтвердження, що теж впливає на ії зміст.

У нас різниться інформація різних державних відомств про одні і ті ж речі. І вони не конкурують і не брешуть, вони просто використовують різні методики підрахунку.
Хтось рахує добу з ночі до ночі, хтось з ранку до ранку - і таких нюансів багато.

Неодноразово було так, що два підрозділи з одного і того ж місця дають різну інформацію. І часто це має обґрунтоване пояснення.

Крім того, в зоні активних бойових дій ситуація змінюється щохвилини. Там інформація о 13.00 і о 15.00 може бути протилежною. Бо відбувається постійний рух, постійна динаміка. І обидві ці інформаціі будуть правдивими.
Але якщо ії оприлюднять різні джерела, то почнуть шукати хто з них неправий. А вони всі праві, просто ситуація змінилась.

Тому інформація з поля бою має певні особливості. Якщо ії подавати онлайн в момент боїв - вона ніколи не буде в усіх однакова і точна. Саме тому військові прес-служби використовують затримку у часі. Не тому що вони щось приховують, а тому що це буде більш вивірена і точна інформація, за яку вони несуть юридичну відповідальність.

Тож, немає сенсу будувати теорії на тому, що інформація з переднього краю від різних джерел може бути різною. Звісно може.

Бувають і помилки. Бо в зоні активних бойових дій різні люди бачать ситуацію по-різному і мають на це право. Тому задача тих, хто перевіряє інформацію, встановити що з того об‘єктивне.

Тож, ті хто подають інформацію з фронту першими, як то кажуть, «з пилу-жару», без офіційного підтвердження - завжди ризикують.

В цьому і є сила та слабкість державної і недержавної комунікації.

Державні інституції витрачають час на перевірку, бо вони несуть юридичну відповідальність за все, що викладають. Але програють у часі.

Недержавні - виграють час, але ризикують подати інформацію, яка виявиться непідтвердженою.

Це не привід конфліктувати, це привід посилювати один одного в умовах війни.

Для тих, хто переймається що зі мною і над чим я зараз працюю.
Бо бачу публічно почали це обговорювати в фейсбуці, але залишу це і тут.

Я зараз у відрядженні закордоном. Повернусь ближче до нового року. Працюю над проектом, який підтримує британський уряд.

Мій досвід координації комунікацій силових відомств в умовах повномасштабної війни оцінили уряди декількох європейських країн як успішний.

Зараз я систематизую цей досвіду та передаю його комунікаційним підрозділам держорганів європейських країн.

Так, ми постали перед унікальними інформаційними викликами у 2022, з якими ще ніхто до цього не працював, і впорались з ними. Про що свідчать відгуки західних державних установ та спецслужб та їх зацікавленість перейняти цей досвід.

Крім того я займаюсь експертною роботою в сфері міжнародного гуманітарного права (закони та звичаї війни). Цим я займалась і до посади, тому продовжую але з новим досвідом і вже в умовах повномасштабної війни.

І звісно я, як і більшість українців, допомагаю армії. Це обов’язок номер один для кожного.

Зупинила цього року наступ на Харківщині, наступала на Курщині і втрачала території на сході - одна і та ж армія.
З тією ж організаційною структурою, з тим же Генштабом і Головкомом, з однаковими досягненнями та проблемами.

Але зазвичай здається, що просування і перемоги закономірні, а втрати - навмисно хтось сидить і організовує, навмисно не ті команди віддає, навмисно не тих людей призначає, навмисно не так зброю розподіляє і не туди нею стріляє.

Втім, ніякої конспірології немає. Є ворог - значно сильніший, з більшою кількістю людей і зброї. І є українська армія, яка за 10 років війни зробила космічний прорив і перевершила своїми результатами математичні розрахунки західних фахівців щодо нашого швидкого програшу - як в 2014, так і в 2022.

Те, що подекуди ворог рухається вперед - процес неминучий при такому співвідношенні сил, але це найменша швидкість, яка може бути у нинішній ситуації. Бо рухаються сили ворога далеко не ті, які він направляв, а відчутно знищені нашими захисниками.

Зміни завжди потрібні під час таких динамічних процесів, бо сама війна ставить нові виклики і за ними треба встигати, щоб не програти.
Навіть зразкова армія через рік повномасштабної війни потребуватиме змін, інакше програє.
Але треба чітко розуміти що всі зміни в армії під час повномасштабної війни - це експеримент. Бо досвіду їх застосування у таких умовах не було.
Експеримент може виявитись вдалим, може провалитись.
Все розрахувати складно, бо ми не можемо передбачити дії ворога.

Під час війни буде все - і перемоги, і невдачі, і зміни, і спротив їм - бо завжди є дискусія і боротьба ідей та підходів, буде сила і слабкість, будуть врятовані життя ціною чужої загибелі, будуть добровольці і ухилянти, сміливі і боягузливі, патріоти і сепаратисти.

І виграє той, хто протримається на один день більше.

Реалії війни

✔️варто розділяти військові заслуги і людські якості.
Для того, щоб успішно нищити і зупиняти ворога не треба бути незайманим та святим.

Тому, іноді так буде, що людина справжній герой на полі бою, але має людськи слабкості і навіть серйозні вади і взагалі може поводитись непристойно.
Від того вона не стає меншим героєм, але це і не виправдовує непристойність та не звільняє від відповідальності, раптом що.

Просто не треба все змішувати.


✔️ як в 2014, так і в 2022 - в армію потрапили люди всіх соціальних прошарків і груп. В одних окопах сьогодні може опинитись інтелігентна освічена людина і людина, яка раніше вела асоціальний спосіб життя і не витрачала час на освіту.
І це складне вимушене співіснування. В цивільному житі вони б мабуть не обрали таку комунікацію.

Але держава у нас одна і мета теж.

Я не розумію як можливо проводити вибори найближчим часом. Не розумію це як юрист і як людина обізнана щодо ситуації на фронті.
Тому все що я напишу нижче не означає, що в мене є якісь інсайди щодо цього. Я взагалі живу іншими проблемами. І вважаю, що кожен зараз повинен сконцентруватись на допомозі армії. Що я і роблю.

Але я бачу публічне пожвавлення проросійських, а реально - російських, політичних сил в Україні. І різних гібридних проектів, які умовно проукраїнські, але будують свою публічну позицію на руйнації армії зсередини в найскрутніший момент. Звісно, під виглядом благих намірів. Ніяк інше.

Ми з вами з 1991 року кожні вибори проходимо одне і теж роздвоєння і протистояння - проукраїнські vs проросійські сили.

Нам потрібен хоча б один виборчий цикл без цієї ворожої дихотомії. Нам треба ламати це нищівне замкнене коло по якому ми ходимо. Я не знаю коли будуть вибори, але якщо ми зараз у гонитві за популізмом не розвалимо армію і збережемо державність, то вони точно будуть.

І вже зараз - якщо нація дозріла позбавлятись цього роздвоєння свідомості, треба це чітко артикулювати.

Але ключова відповідальність на правоохоронних органах.
Вони зараз або відсидяться в стороні і заведуть нас на нове коло цієї боротьби, або притягнуть до кримінальної відповідальності всіх, хто підриває Україну за російські гроші.
Підриває навіть у часи такої кривавої війни.

Головне, щоб присутність російських партій нащадків Регіонів у політиці не стала однією з умов РФ.

Бо «демократія» у цьому сенсі на стороні ворога і електорат в них теж назбирається, навіть після такої війни.

Для того щоб захід не сприймав ці умови за демократію, потрібні кримінальні провадження з доказами і вироки.

Результати дій військових вимірюються не лише кілометрами пройденими в ту чи іншу сторону.
Але й кількістю вбитих і поранених ворогів, знищеною ворожою технікою тощо.

Приміром за останній рік - з листопада 2023 по листопад 2024 наші воїни вбили та поранили близько 400 тисяч ворогів.

Тепер уявіть, що вся ця орда не вбита і не поранена рушила на нас?

Танки. За останній рік, з листопада по листопад, нашими військовими знищено 4 тисячі ворожих танків.

Теж, уявіть що вони не знищені і рухаються на нас.

Це лише два показники. А ще додайте гелікоптери, бойові броньовані машини, артсистеми, бпла, ракети, РСЗВ, засоби ППО тощо.

Це і є стримання ворога. В умовах коли у ворога в рази більше людей і зброї.
І якби наша армія не знищувала ворога, то ми б уже втратили неспівмірно більше.

Трамп дав перше інтерв‘ю, в якому зауважив, що США платить за війну в Україні 350 мільярдів, а Європа - 100 мільярдів. На його думку Європа повинна платити більше, аніж США.

Ось тут я говорила місяць тому, що так буде. Бо він уже так вирішував безпекові проблеми європейських країн. Перекладав їх на Європу.
⬇️
https://t.me/annamaliar/1381

Новина про падіння режиму Асада - чудова! Головне, щоб це був наслідок природньої боротьби, а не домовленостей і торгу за лаштунками великоі геополітичної гри.

☝️Для довідки:

найбільш цінні та масштабні за запасами природні ресурси Сирії представлені родовищами нафти та меншою мірою газу. У континентальній частині країни відомо понад 65 нафтових родовищ, а в її територіальних водах прибережної зони Середземного моря ще 14 родовищ. Ці родовища вуглеводнів за запасами можна порівняти з нафтовими запасами Кувейту.

Сьогодні день найсильнішої армії в світі.
І це не перебільшення. Так довго триматись і протистояти ворогу, який значно переважає по всім показникам, навряд змогла б якась інша армія. Що власне вже зрозуміли і західні країни.

Так, практично вся держава сьогодні об‘єдналась заради перемоги. І внесок багатьох цивільних - величезний. Але свої життя за наше майбутнє на полі бою поклали і кладуть військові. Це вони знищують ворога, вони його зупиняють, вони звільняють наші території, вони живуть у надважких побутових умовах у підвалах, вони не бачать свої родини, вони отримують поранення - але не здаються і не зупиняються.

Перші місяці великої війни я провела безпосередньо з Головкомом, Генштабом та у Штабі оборони Києва. Крім того, півтора роки майже кожні вихідні - на східному і південному фронтах.
Я бачила як приймались ключові військові рішення.
У нас військові високого професійного рівня і в окопах, і в штабах - інакше ми б просто не зупини ворога у 2022 і не захистили б Київ.

Армія - це єдина система. Вона не може воювати - як без солдата, так і без генерала. У кожного свої задачі. Разом з тим, в армії на всіх рівнях, як і в кожному цивільному колективі - є компетентні, а є і некомпетентні люди.
Крім того, армія сьогодні майже вся складається з цивільних до 2022 року людей. Вони не планували пов’язувати своє життя з військовою справою. Це теж треба брати до уваги.

І мені сьогодні сумно від того, що вибори наразі лише гіпотетичні, а передвиборча технологія розколу армії вже стає реальністю. Протиставлення окопів і штабів - це вже наратив. Але ж вони поодинці не воюють.
Звісно, армію треба змінювати. Постійно і не зупиняючись. Тому що війна швидко продукує нові технологіі і підходи, ворог швидко вчиться і щоб вигравати, треба розвиватись. Іншого шляху в нас немає.
Але розкол армії точно не призведе до позитивних змін. Навпаки.

Втім, я вірю, що наша армія, яка вистояла перед переважаючим ворогом, вистоїть і перед політичними технологіями.

Якщо для нас люди важливіші за землю, тоді треба не забувати, що наші люди не лише воюють по цей бік. Наші люди і на окупованих територіях. Далеко не всі пішли на співпрацю з окупантом.

Тому, треба дуже обережно висловлюватись про перспективи і наміри щодо цих територій. Бо там наші люди, які проходять тортури, безкінечні обшуки і арешти, приниження гідності, знущання, обмеження прав тощо.

Я не все можу публічно сказати, щоб не наражати цих людей на небезпеку. Але ситуаці на окупованих після 2022 року територіях докорінно відрізняється від «ЛНР/ДНР».
І я дуже сподіваюсь, що прийде час, коли можна буде розказати ці речі, і тоді ваша уява про стійкість українців суттєво розшириться.

В мене у соцмережах є жінка з новоокупованих територій, яка була моєю підписницею ще з 2014. Вона не змогла з поважних причин виїхати і не може.

Вона регулярно викладає інформацію про життя в окупації. Звісно з усіма заходами безпеки. Я з ії дозволу навіть оприлюднювала тексти деяких ії дописів. Це вражає. І дії окупантів і дух українців.