Край

Ніч мисливця | The Night of the Hunter (1955)
Dir. Charles Laughton

підписатися | наш сайт

#новини #фестиваль

🔸КТК оголосив повну програму

До анонсованих раніше нових робіт МакДони з цьогорічної Венеції та володаря призу за найкращу режисуру у Каннах — «Батьківщини» Павліковського додалися кілька повноцінних програм, на які варто звернути увагу.

▪️ «Фокус: Україна — Швейцарія» — у його рамках покажуть нові картини Васяновича — «За перемогу!» — та «Демони» від Наталки Ворожбит. Серед швейцарських фільмів виділяється робота дуету Лорана Боннардо та Тобіаса Ньолле «Трістан назавжди» — про парижанина, який прагне залишити Європу та оселитися на найвіддаленішому населеному острові світу.

▪️ Програма української ретроспективи включає вже відомі «Мої думки тихі», «Атлантиду», «Погані дороги», «Стоп-Землю» та «Носорога» Сенцова.

📌Окремо виділяємо приємну нагоду ще раз переглянути на великому екрані «Ля Палісіаду» Філіпа Сотниченка, про яку писав Руслан Кривенко на сайті «Краю» — 🔗читати текст за посиланням.

▪️ Програма міжнародної ретроспективи зібрала вже відомі іноземні фільми: «Маленька мама» (2021) Селін Сьямми, «Трикутник смутку» (2022) Рубена Естлунда, оскароносну «Анатомію падіння» (2023) Жюстін Тріє, «Химеру» (2023) Аліче Рорвахер та «Таємного агента» (2025) Клебера Мендоси Філю.

📌«Опале листя» (2023) нашого любого Акі Каурісмякі заслуговує, звісно, окремої згадки.

🔗За що ми любимо Каурісмякі — читайте на сайті.

Замисел і критерій підбору фільмів нам невідомі, однак вибір організаторів КТК у поєднанні з фактом майбутньої паузи у проведенні фестивалю після його 10-річчя складаються у своєрідну меланхолійну риму.

Втім, попри кліше, осінь — не пора для смутку, а час для кіно.

А воно стартує 15 жовтня у «Жовтні» в рамках 10-го КТК.

🔗Програми КТК цілком — за посиланням.

підписатися | наш сайт

#репортаж #текст

▫️KISFF: український конкурс

Попри цей безжальний вересень, що вкотре долає межі мислимого у діяннях людей одне до одного, у «Жовтні» таки відбулося кіно — KISFF. Зокрема, його український конкурс.

Ці тексти Руслана Кривенка — рефлексія на побачене ним в рамках українського конкурсу: «Люди Дніпра», «Пасхальний день» і «Коротка інструкція з розставання».


▪️«Люди Дніпра» реж. Микита Лиськов

Робота, яка триває три хвилини і складається з ряду архівних фотографій, де одне зображення відповідає одному кадру, ставить глядача перед калейдоскопом облич, які, своєю чергою, об’єднані в кілька серій залежно від типу світлин.

Якщо у вирі портретів неможливо розгледіти й зафіксувати обличчя кожного окремого дніпрянина, чим підважується статус роботи як «альбому» або «архіву», то монтаж через фіксацію позиції очей у кадрі (в межах кожної серії) створює ефект тривалого погляду, спрямованого на глядача.
Така анімація зафіксованого на плівці погляду, за яким завжди стоїть смерть, не лише здатна «уколоти» того, хто його зустрічає, а й реактуалізує проблематику фотографічної онтології.

▪️«Пасхальний день» реж. Микола Засєєв

Якщо явище примусової мобілізації з усіма її проблемами виключене з офіційної репрезентації та публічних дискусій, воно починає активно циркулювати та ятритися «в кулуарах» соціальних мереж (як-от у Тредс). Сама лише реакція на такі матеріали, яка ніколи не буває вивіреною та нейтральною і чітко розпадається на два полюси, свідчить про гостроту цієї проблеми для суспільства.

Те, що цей феномен знайшов своє кінематографічне втілення, та ще й у гідній комедійній формі, позбавленій вульгарності, вказує на важливий (і можливий, принаймні поки) спосіб роботи з незручним матеріалом, особливо не буферизованим історичною дистанцією. І це принципово, адже соціальний нерв та специфічний дискурс мають бути зафіксовані в самій своїй актуальності.

▪️«Коротка інструкція з розставання» реж. Варвара Зарицька

Кохання юності пристрасне, стрімке та хаотичне. Саме таким його показує режисерка, і їй це вдається не стільки на рівні драми, скільки на рівні формальної організації, яка водночас і підкріплює, і підважує наративну зручність класичної історії невдалих стосунків.

Фільм на рівні історії постає як склейка сцен, знятих ніби на камкодер, що належать до минулого «любові» та дієгетичного теперішнього «болю», і авторці вдається вкрай вдало організувати цей матеріал за допомогою урвистого монтажу. Так, сентиментальні сцени в призахідному сонці, «істерики» та перебирання старих речей вписані в низку епізодів, які обриваються, не розгорнувшись, і переміщують глядача то в «минуле», то в «теперішнє». До того ж цей монтажний галоп зсередини прискорюється ще й динамічною камерою. Інколи здається, що і оператор, і монтажер додають зайвого, але режисерка, попри це, збирає всі елементи докупи.

підписатися | наш сайт

#підбірка

Ніколас Віндінг Рефн уже давно сам став прикладом та джерелом натхнення не лише для сінеастів чи сінефілів, але й далеко за межами кіно. Тим цікавіше дізнатися — які фільми формували самого Рефна?

Благо, нам не доводиться вишукувати це поміж рядків архівних копій пожовклих ревʼю та сайтів. Режисер неодноразово говорив про кіно, яке любить. І говорив він багато.

10 фільмів, які, за словами Рефна, найбільше на нього вплинули:

▪️«Токійський блукач» (1966) Сейдзюн Судзукі

«Унікальний, блискучий, фантастичний! Я люблю цей фільм!»

▪️«Битва за Алжир» (1966) Джилло Понтекорво

«Мені було двадцять чотири, коли я зняв свій перший фільм — Pusher (про данський наркокримінальний світ), і для нього я вкрав усе, що тільки міг, — і візуально, і технічно — з цього фільму та Cannibal Holocaust»

▪️«Вампір» (1932) Карл Теодор Дрейер

«Він завжди нагадував мені про якийсь загадковий сон, який я бачив, коли був зовсім маленьким. Цей фільм завжди залишався зі мною. Я дивлюся його перед тим, як знімаю кожен свій фільм, і водночас він досі залишається для мене загадкою»

▪️«Ніч мисливця» (1955) Чарльз Лоутон

«Чудовий приклад сили кінематографа, в якому один образ може сказати тисячу слів, тоді як у літературі одне слово не може показати тисячу образів»

▪️«Відеодром» (1984) Девід Кроненберґ

«Цей фільм — чудове поєднання сексу та насильства»

▪️«Тіло для Франкенштейна» (1973) Пол Морріссі

«Єдиний фільм, про який я коли-небудь шкодував, що зняв не я»

▪️«Солодкий запах успіху» (1957) Александер Маккендрик

«Завдяки ідеальному поєднанню режисури, сценарію, операторської роботи, музики, звуку та акторської гри цей фільм є чистим кінематографом»

▪️«Моє собаче життя» (1985) Лассе Гальстрем

«Я дивився цей фільм із матір’ю, коли був зовсім малим. Це єдиний фільм, окрім «Це прекра́сне життя», під час якого я плакав від щастя»

▪️«Техаська різанина бензопилою» (1985) Тоуб Гупер

«Це мій улюблений фільм, тому що саме він змусив мене захотіти знімати кіно...я зрозумів, що кіно — це не просто кіно, це живопис, це музика — переді мною відкрилися всі ці аспекти»

▪️«Нічний приплив» (1961) Кертіс Гаррінґтон

«Один із тих ідеальних казкових фільмів, дуже поетичний, із чудовою операторською роботою...Я так люблю цей фільм, що придбав права на нього; мені належать його негативи»

🔗Читати відгук на новий фільм НВР «Її приватне пекло» — посилання.

підписатися | наш сайт