Vadim Labas:
А скільки путінських генералів сьогодні не зможуть спати.
Хтось з них нап'ється, і можливо випаде з вікна. Самостійно, звісно. Хтось сяде згадувати минуле. Хтось закинеться валерьяною Але у кожного в голові будуть думки про смерть. Хто наступний ? Коли? Як ? І скільки ще залишилось саме йому?

Всі вони розуміють, що вони ціль. І цілком усвідомлюють, що протистояти цьому не зможуть.

А як ти будеш протистояти мільйонам бажаючих тебе вбити, які досконально можуть змішатися в загальній масі населення твого міста? Навіть більше, вони можуть імітувати маасковскій акцент, поводитись як типовий корєний , жити в росії вже купу років. А головніше, багатьом їм вже нема чого втрачати. І ціль - єдина їх мета у житті.

Ти ж не думав про це , коли вбивав їх родичів, правда? Ти думав " так им и нужно!" направляючи авіабомбу на театр заповнений їхніми дітьми. Тепер тримай. Час платити рахунки все ближче.

Хтось з них точно подумає " нахрена нам была та Украина ". Та запізно. Очікування смерті - гірше за саму смерть. І кара для всіх них вже почалась.