книжкова дегустаторка🍷📚

Що ж, у мене знову нечитун.

І це така іронія, оскільки вас я вчу і постійно наголошую, що не потрібно дочитувати домучувати книгу, яка вам не подобається, а сама нехтую цим правилом.

Точніше не так. «Пляж» Гарлена мене абʼюзить, катаючи на емоційних гойдалках.

Це дуже дивна історія з ненадійним оповідачем в атмосфері вічного літа та вседозволеності🫠 І в один момент мені цікаво, а в наступні сто сторінок переборюю бажання захлопнути книжку та віддати в бібліотеку (вона так і так туди поїде). Взагалі, я сподівалась на якийсь сюжет, але головний герой просто ловить рибу, накурюється і спілкується з містером Даком, який є його шизою, бо Дак помер🤷🏼‍♀️

«Не ним єдиним» - подумала я, і спробувала взятися за «Останню камелію» Джіо, але вона взагалі не пішла. До слова, «Мою темну Ванессу» я читала на рівних емоціях тільки через те, що ця книга була на читацький клуб. Потім я спробувала взятися за «Jedno talianske leto», але іншою мовою взагалі не пішло.

Більш-менш мене відволік Сімак і його «Всяке тіло - трава». Подолала три розділи і це щось схоже на «Під куполом» Кінга: невидима стіна, яка оточила місто, люди в паніці і слід інопланетян. В цілому цікаво, але тільки варто закрити книгу - як я втрачаю інтерес.

Я це більше повʼязую із завалами на роботі, останнім тижнем перед екзаменом із теорії пдр та емоційним виснаженням, але без «Пляжа» точно не обійшлось.

ps. А як ваші успіхи на читацькій стороні? Діліться тим, що читаєте в коментарях, розповідайте свої враження або невдоволення✨

актуальне та вічне

😏«Моя темна Ванесса» К. Е. Рассел

видавництво: Віват, 7/10💙

Темно, маніпулятивно та ненадійно.

У мене були великі очікування. І це не виправдання такій оцінці, це - факт. Три роки тому ця книга гриміла англобуктоком і звідусіль сипались позитивні відгуки. І в принципі, я можу зрозуміти чому.

Але перш за все про зав’язку: маємо Ванессу, вже дорослу жінку, яка в один момент на фоні скандалу та відкритої правди від іншої учениці, що заявила про домагання, починає переосмислювати свої почуття до викладача та їхні стосунки, які мала в п’ятнадцять років.

Це справді добре написана книга з глибоким підтекстом та з доброю літературною базою. Видно, що авторка провела довгі часи добираючи твори, через які можна було б чудово показати маніпуляції Стрейна у відношенні учениці (але все рівно мене та дівчаток із мого читацького клубу перекошувало від згадок Набокова, «Лоліти» та інших його творів).

Та є один великий мінус, що відчувається протягом всієї історії, – це штучність, механічність та «неживий текст». Ось не вірила я написаному і все. Видно, що авторка майстерно дослідила цю тему і цьому велика моя похвала. Але історія нежива. Ангеліна (канал «Книгоманські балачки»), погодилася зі мною і навела в приклад момент розмови головної героїні із матір’ю, сказавши, що ось тут її торкнулося, бо видно, що авторка переживала подібні емоції в житті.

Також мені не сподобався кінець. Так, авторка хотіла зіграти на моменті «все нагодилося, все ще буде», але вона не дожала сам момент усвідомлення, від чого кінцівка сумбурна і залишає неприємний посмак.

Все інше – добре.

Раджу ознайомитися, але не ставити великі очікування.

#дегустація.

#естетик «Моя темна Ванесса» К. Е. Рассел

Високі очікування знову зіграли злий жарт.

Так, хто не подивився до кінця 3 сезон Бріджертонів - я не винна, у вас було 10 днів.

Тепер я буду бурчати.

Почнемо з того: мені сподобалося. Але завжди є оце "але". Останні чотири серії були швидкі, і не в розумінні їх стосунків, а в розумінні подій: два весілля, тройнічок, розкриття правди, провальні плани, драми, обідки, примирення, незручна сцена біля дзеркала... Короче, багато всього і дуже мало Коліна із Пенелопою. Це сезон заявлявся, як їхній. Але по факту увага в чотирьох останніх серіях розпиляна між лініями Бенедикта, який вирішив пізнавати світ багатогранного сексу, Вайолет, яка намагається найняти нового садівника для свого "саду", сімейством Модричів, що досі розбираються із своїм новим титулом, та Пен з Коліном, в яких все швидко та сумбурно. Їхня лінія не виділялась і мені їх було відчайдушно мало.

Друге: розкриття особистості леді Віслдаун. Ще під час перегляду мені здався дивним план Коліна, незважаючи на його благородне бажання "захистити кохану". Як потім виявилось: в книзі Колін куди більш кмітливіший і сам вигадує план, що справді діє, тим самим рятуючи Пен. В тій серії він мені здався самовпевненим ідіотом, на фоні якого Пенелопа розумніша та сміливіша. Це непогано, бо показує, що жінки крутять цей світ, але хотілось би більше від оригіналу.

Взагалі, у мене з'явилося велике бажання ознайомитися із першотвіром, бо кажуть, що в книзі і Пен, і Колін на висоті - ніхто із них за рахунок іншого не виїжджає. Вони захоплюються один одним, підтримують та разом вирішують проблеми.

Коротше, я безмірно люблю Коліна та Пен, але сезон підкачав та розчарував. Щиро сподіваюся, що в наступних нам хоч трішки будуть показувати їхнє сімейство та зростаючих дітей.

І та, сезон витягнула Філіпа, навіть не сперечайтеся зі мною. І та, сцена біля дзеркала надто натуральна, що було не по собі🤭

Щодо Франчески - ну побачимо. Я не надто задоволена, бо зовсім не розумію, як вони розвинуть лінію дівчини, що пережила смерть чоловіка, так і не отримавши бажаних дітей, з його кузиною, яка цих дітей апріорі дати не може🤷🏼‍♀️ Може в неї вже будуть діти і вона стане прийомною матір'ю?

А як ваші враження? Що сподобалося, а що ні? Діліться в коментарях👇🏼

Арт @thisisartyanna

Яка гарна обкладинка🥹

Це вже не смішно, що кожна книга БТ поповнює мої бажанки.

«Як я вбив Плутон» - книжечка від першого лиця науковця, який понизив у званні Плутон, і взагалі, що відбувалося в астрономії в той рік.

Обіцяють і драму, і гумор. Шкода, що без екшена. Хоча мені здається, заруба була знатна за класифікацію Плутона і його місце в Сонячній системі.

ps. Склала договір із собою, що якщо здам теорію з водіння з першого разу, то відразу оформлюю передзамовлення (а я здам😏)

А взагалі, я чекаю ще книжки про динозаврів…

Шок-контент!!

Знайшла фото в кольорі, де я читаю «Спитайте Мієчку», а саме момент, де вони кидають монетку, аби вирішити з ким залишиться чужа дитина, яку на одну із сестер залишив колишній і поїхав за кордон, нічого про то не сказавши.

Фото не передає звуку, але тут крізь сміх звучить фраза: «Боже, який ж брєд…»

🌞Я, до речі, зрозуміла, що не показувала вам одну книжечку, яку привезла зі Словаччини (8 місяців ховала, ахаха)

«Одне італійське літо» Ребекки Серл (мене так потішає правило словацької мови додавати до прізвищ жінок «ova» - і та, Joanne Rowlingová) - це ромком, де в Кеті помирає мати перед їхньою спільною подорожжю до Італії. Вона вирішує залишити позаду старе і все ж поїхати в цей тріп. Як обіцяє анотація: в самій Італії вона пізнає себе із іншої сторони, ну і як ми розуміємо, зустріне кохання всього свого життя.

Я щиро признаю, що анотація соу-соу, і я спокусилася на обкладинку, яка є оригінальною (фото в коментарях). Але певна, що це чтиво розслабить мене в потрібний час.

В цілому, якщо із вас хтось читав, діліться враженнями у коментарях.

ps. Мене глючить, чи якесь видавництво було анонсувало цю книгу?

👤«Втеча із табору 14» Блейн Гарден

видавництво: Бородатий Тамарин, оцінення не є етичним

Моторошно, огидно та важливо.

Я певна, що ви не чули про трудові табори в КНДР. Добре, якщо чули, то точно не розуміли всього масштабу жаху, який вони являють собою насправді.

Ця книга – це збірник фактів про кндр, табори та сам побіг Шіна на основі загальновідомих фактів та розмов/інтверв’ю з Шіном. І бути відвертою, вона лякає. Моментами негуманності, моментами відчаю та моментами моторошних деталей (показові страти і нелюдські умови).

Цікаво наглядати за тим, як Шін наново вчиться функціонувати в звичайному світі, як приймає жахливу правду про свою матір та брата, та як відчайдушно шукає своє місце. Бо якби це дивно не звучало: його лякає воля. І насправді, під час читання в нас максимально змішанні почуття, думки, та виникають чимало питань моралі.

Також автор дає екскурси в історію та економіку країни, аби ми ліпше розуміли політичну ситуацію та обстановку, в якій ріс та пізнавав світ Шін. Хоча, можна сказати, що не пізнавав взагалі.

Книга невеличка: двісті із хвостиком сторінок, широкі відступи та великий шрифт. І, незважаючи на це, читала я її довго. Бо це було гидко і важко, хоча такого, в принципі, не цураюсь. Та її варто прочитати, вона варта уваги.

Раджу.

#дегустація

Так, це файна новина. Мінус, що я в прольоті, але в мене є сестра, якій вчора виповнилося 18 років😅

«Як зробити Анюту щасливою?»

Відповідь на це питання знає мій менший брат, який подарував мені свого тиранозавра🥹

Моя внутрішня дитина, що досі мріє стати палеонтологом, радісно стрибає та хлопає в долоні, а доросла Аня чухає потилицю, не знаючи, як прилаштувати фігурку, яка вища за книги, на книжкову полицю.

ps. В моєму дитинстві таких іграшок не було…