книжкова дегустаторка🍷📚

у ЩОС нові анонси і серед них я виділила для себе дві:

📖 «Країна сліпих» Герберт Веллс - історія про те, як мандрівник посеред гір випадково натрапляє на невідому до цього долину. там живуть люди, але повністю сліпі: певний час назад серед них бушувала дивна епідемія, яка руйнувала зір людей до того, що ця сліпота почала передаватися навіть немовлятам. і ось цей мандрівник спочатку стає їм допомагати, досліджуючи країну, допоки історія не починає набирати небезпечних поворотів. віддає вайбами «День триффідів» Віндема, яку я люблю ніжною любовʼю.

📖 «Квітка пустелі» Варіс Дірі та Кетлін Міллер - автобіографічна річ всесвітньо відомої фотомоделі Воріс Дірі. вона розповідає справжню історію свого життя: у чотирирічному віці вона піддалася насильству, в п'ятирічному пройшла обряд обрізання, який понівечив її на все життя, а в тринадцять років втекла з дому. знаю на всі сто відсотків, що це буде болюча історія дівчинки-кочевниці з Сомалі, яка все ж стала супермоделлю і спеціальним послом ООН.

так, покажу, яку книжечку я взяла на вділених сестрою 300 гривень, ахах

🦋 «Переплетені лози» Джуліанна Маклін - взагалі не чула про цю книгу до того, поки не натрапила на сайті. але, прочитавши анотацію, я просто-таки загорілася цією історією! ви тільки послухайте:

Фіона, головна героїня, є берегинею маминого секрету про роман із виноробом із Тоскани, про який не знав батько. і в певний момент їй телефонує адвокат біологічного тата і розповідає про те, що їй залишили неймовірний спадок, а ще у неї є зведені брат та сестра, які хочуть оскаржити це рішення. і Фіона, бере відпустку від свого життя і летить в Тоскану, аби розібратися не тільки з цим, а і з минулим та секретами, якими було повне кохання її матері та біологічного батька.

не знаю, як вам, але мені прямо хочеться все кинути і прямо зараз читати, бо я давно не брала до рук подібної історії і дуже-дуже хочу🍓

а ще мене дуже заспокоює обкладинка - вона прекрасна та така тепла!

чи читали? як вам?)

🕊«Тінь за тобою» Лілія Черен

видавництво: Віхола, 2/5❤️

Сиро, розтягнуто та хитро.

Можливо, мої очікування стали виною того, що історія отримала настільки низький бал, але це не відміняє того факту, що в книги погане виконання.

За зав’язкою ми маємо Київ початку ХХ століття: тільки відгула Перша світова, створився совок і в розквіті «українізація». Молодий агент карного розшуку Корній потрапляє на роботу в тодішню провінцію – Київ, де його відразу не взлюблюють. Від чого і відправляють на брудну справу, де він бачить чортівню, яку і викладає у звіті. Проблема в тому, що потойбіччя існує, але бачити нечисть можуть не всі, від того на Корнія вже косо споглядають через складений звіт. Його це мало хвилює, бо серени, яких він зустрів, ніяк не залишать його в спокої, і спонукають до розслідування їх смертей, які відбулися, як виявляється, через одного маніяка.

Як я писала в проміжних емоціях: у книжці всього 270 сторінок, 120 із яких зав’язка, а за інші 150 – відбувається все, що тільки можна. Єдине, що галопом і дуже по-хитрому. Тут видно, що авторка вирішила поставити розвиток сюжету зі своєї сторони, а не зі сторони героїв, які повинні самі до чогось доходити і знаходити. Все складалося надто просто, без ніяких зусиль. Загримів в в’язницю? Та нічого страшного – тебе витягне заледве тобі знайома через свої туманні зв’язки. А, ну і звісно, ці декілька місяць у в’язниці описуватися не будуть, бо навіщо? Хоча, якби авторка вділила хоча б розділ – ми краще зрозуміли б думки Корнія та його погляд на ситуацію, що склалася.

Насправді, задумка – добра. Мені вона імпонує, бо містика/мітологія + детектив справді виграшне комбо. Але виконання надто сире: розтягнуте на початку і швидке в кінці, місцями занудне у своїх описах, а місцями цього просто не вистачало. На обкладинці сказано, що авторка є кандидаткою історичних наук, і це справді видно. Бо опису саме тодішньої політичної атмосфери, дій, а також щирої ненависті та зверхності у відношенні московії до середини книги було вже надто. В якийсь момент я зловила себе на думці, що пані Черен настільки захоплювалася описом світоустрію, що забувала, що пише детектив, а не історичне есе.

Тож, якби авторка більше уділила уваги самому розслідуванню та розвитку героїв, то книга не мала б такий розтягнути початок і неприємний посмак галопу щодо подій в кінці. І точно б сподобалася мені куди більше.

Не зайшло і вам не раджу.

#дегустація

📖 Як ви ставитеся до артгаусного вайбу в літературі?

Мене він одночасно лякає та зачаровує своєю шириною дій та спектром емоцій. Напевне, тому я досі не зробила і кроку в його сторону. Але незважаючи на це, представники жанру все ж час від часу пробиваються в мою бульбашку. І сьогодні я хочу розповісти вам про одного із таких.

«Щось урчить» Похитон – це незвична та неоднорідна збірка із 13 горрор/трилер оповідань, які відгукуються в життя. Вони наповнені провокативністю та химерністю. Як говорять відгуки: наскрізною тематикою всіх історій є знелюднення через постійну трансформацію героїв. Автор не жаліє емоцій і придає тривожного окрасу, а певні речі вас можуть налякати.

Аби зрозуміти, наскільки історія може зачаровувати – раджу глянути невеличкий атмосферний уривок, своєрідну моно-виставу із оповідання «Тут занадто тихо».

Якщо любите щось химерне, моментами гидливе та нестандартне – обов’язково придивіться до цієї книги.

Замовити можна тут. До речі, ціна - 300 грн, з яких 50 обов'язково йдуть на ЗСУ!

мені так сумно, що в мої 12-14 років у моєї мами не було стільки можливостей купити мені добру підліткову книжку (лише журнал КСД і все, бо інтернет-покупки ще не так розвинуті + у моєму містечку досі немає книгарні), що справді вважаю цей період свого життя не до кінця пройденим. тому АССА вирішили це трішки виправити і запропонували мені зробити огляд книжки, що мене зацікавить.

🍃далеко ходити не прийшлось і мені в око першою впала історія Олексія Гедеонова "Київ. Звір для Діни", в анотації якої було ключ-слово "археологи", (а вкотре нагадувати про свою нездійснену мрію стати археологом не буду). але окей, це історія не про археологію, а про середньовічний Київ, яка обіцяє занурити в дивовижний світ минувшини, незвичне сучасному вуху мовлення героїв, їхні вірування й забобони, а ще познайомить із історичним постатями (наприклад, з Ярославом Мудрим). зовсім не знаю, куди заведе мене цей експеримент, але мене втішає думка про добру історію. до речі, непогане оформлення книжки, хоча я розумію, що підліткам може і не зайти

щодо другої книги - мальопису - я вирішила схитрувати, вбити двох зайців одним пострілом, як то кажуть. її я взяла для молодшого брата, якому мені ніяк не вдається привити любов до читання, тому щиро сподіваюся, що підхід зі сторони коміксів все ж зламає цю стіну (плюс я вважаю, що оглядати дитячі книги до 10 років повинна саме дитина).

🍃"Курінь спеціального призначення" Юліти Ран та Марії Кришталь - це історія про Армію Потойбіччя, до якої входить конотопська відьма, козак-характерник, мавка, русалка, щезник та інші. а Курінь Спеціального Призначення — один із найпотужніших підрозділів АП, які противостоять темряві по ту сторону світу, бо ворожа нечисть не спить і просто-таки бажає заручитися підтримкою богині темряви і смерті Мари. мальопис невеликий і думаю, що за раз з братом управимся. щиро не знаю, чи йому сподобається, але моя мамця вже оцінила фразою: "вау, які гарні малюнки!", а це багато коштує, бо вона до коміксів неприхильна😌

шош, буду читати і про все розповідати

до речі, вас та ваших дітей (своїх чи знайомих) АССА не залишили без приємних бонусів - за промокодом dehustatorka2025 (копіюється), знижка -20% до 10 лютого на всі товари окрім тих, на які вже діє передзамовлення або акційна ціна, доставка від 500 грн - безкоштовна!

тому якщо давно поглядаєте на якісь історії (наприклад, "Коти-вояки" чи трилогію "Варта у грі") - час вже себе порадувати!

прикольний фанфакт про антиутопію "1984": коли Орвелл працював диктором на радіо BBC, йому доводилося брати участь у нудних затяжних обговореннях, які проходили в кабінеті 101. і саме тому тортурна в «1984» має номер «101»

як я люблю такі історії :)

#хвайне

✨дізналася про існування блогу, де розповідається про книги, які читала чи були помічені поруч з Лізою Сімпсон в мультсеріалі

для справжніх фанів - просто знахідка!

вже три дні стараюся знову вести тікток, і згадала одну із причин, чому в свій час перестала то робити: людям саме в цій соцмережі чомусь так не похуй на інших, що ігнорувати це неможливо

ось на ций безневинний відосик уже хтось виплюнув своєї жовчі))

до речі, фанфакт про мої книжкові полиці: в книжковій шафі, що ви бачите на фото, стоять всі прочитані, а у візочку, який стоїть навпроти - чіляться непрочитані (і в мене їх всього штук 25 може, бо мій внутрішній перфекціоніст дуже шкодує гроші і любить сортувати книги за видавництвами, ахаха)

а як ви складаєте свої книги?) змішуєте/за жанрами/за кольором/за видавництвами?)

у ВСЛ стартувала класна акція 50 книг видавництва зі знижкою -50%!

виділила декілька позицій серед них (але майте на увазі, що там ще є Ґілбрет, Мартен-Люґен та Шонда Раймс)

- «Коротка історія мистецтва» і «Коротка історія архітектури» - по 275 грн замість 550

- «Щурячий лаз» Філіп Сендс - 250 грн замість 500

- «Лексикон таємних знань» Тарас Прохасько - 225 грн замість 450

- «Смішні кохання» Мілан Кундера - 175 грн замість 350

- «Чоловіки без жінок» Ернест Ґемінґвей - 240 грн замість 480

- «Прощавай зброє» Ернест Ґемінґвей - 350 грн замість 700

- «Її тіло та інші сторони» Кармен Марія Мачадо - 175 грн замість 350

🐇що якщо я скажу, що "Playboy" задумувався Г'ю Гефнером як літературний журнал?

саме так! екстравагантний Гефнер, який все своє буття просто обожнював робити фотосесії з напівоголеними красунями, в 1953 році дуже навіть успішно почав продавати Дядьку Сему щомісячний літературний журнал під виглядом еротичного.

в першому випуску Playboy, що побачив світ в листопаді 1953, були оповідки Конан Дойла і Амброса Бірса, а навесні 1954 - вперше опубліковано культовий роман Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом».

в наступних можна було зустріти: Артура Кларка, Яна Флемінга, Чака Паланіка, Харукі Муракамі, Маргарет Етвуд, Скотта Фіцджеральда, Джона Апдайка, Саламана Рушді, Стівена Кінга, Ернеста Гемінґвея, Олдоса Гакслі, Маркеса та інших. для вашого розуміння - навіть туди дісталася рука жопа "велікай рускай літєратури" (хто саме - вказувати не буду)

ви спитаєте: «Анют, аякже оголені знаменитості?». і маю відповідь на це: по-перше, тексту в старих випусках Playboy було куди більше, ніж оголеності. а, по-друге, ню-фото відомих жінок працювали на маркетинг журнала, розбавляючи коротку прозу, але не були головним продуктом. лише з часом на першу лінію все ж вийшла жіноча сексуальність і твори класиків ХХ століття залишилися в їхній тіні.

у 80х імперія Playboy (окрім журналу туди входили казино) почала руйнуватися: в Лондоні закрили казино через порушення законодавства про азартні ігри — всупереч йому клієнтам дозволяли грати в кредит, а у Америці відбулася чергова трансформація моральних цінностей і Playboy звинувачували в поширенні СНІДу, пропаганді розпусного способу життя та зневазі до жінок. створена в 1985 році президентом Рональдом Рейганом комісія для боротьби з порнографією наказала продавати еротичні видання тільки у спеціалізованих точках, тому дистриб'ютори один за одним відмовлялися від співпраці з Playboy. саме у цей час пішли на спад літературні вставки і редактори зосередили увагу на інтерв'ю з відомими чоловіками (наприклад, з Джоном Леноном і Йоко Оно або з Джимом Картером)

я ознайомилася з деякими першими випусками і хочу сказати, що зовсім не очікувала такої якості: колажі, фото, вставки, шрифти! виглядає навіть в наш час сучасно - видно, що Гефнер в свій час цим прямо-таки горів

ps. це був перший пост цікавого про Playboy з книжкової точки зору, тому чекайте другий з не менш класною інформацією)

#хвайне

уже три дні читаю мучаю «Тінь за тобою» Лілії Черен, хоча тут всього 270 сторінок

не можу сказати, що історія погана, просто вона важка для сприйняття.

та, Київ ХХ століття з анотації уже сам по собі дає зрозуміти, що будуть історизми та архаїзми, але цей пункт вирішився за допомоги гугла в перші пʼятнадцять сторінок. і читати все рівно непросто. складається враження, що я наче продираюся крізь джунглі, але ліан та хащів лише більшає

звісно можна списати на мої очікування, які виявилися куди іншими, ніж я мала опісля знайомства з анотацією (і вайбами «Лазаруса»), але я вже на 105 сторінці, а розвитку сюжету ніц: окей, обіцяна (несильно розкрита) нечисть є, а де маніяк?

головний герой буде розслідувати вбивство жінок і ловити винного в прискореному режимі? ну мало собі це уявляю, бо в будь-якій історії, особливо детективній, важливі деталі. а поки що за трішки менше, ніж половина книги, авторка розповіла про несильно впливаючих на сюжет двох жінок, дивне спілкування головного героя із мертвою подругою з минулого і яка обстановка була в Україні на початку 20х ХХ століття. сказати, що це зайве - не можу, але хотілось би більше сюжету і самого розслідування

#проміжні_емоції

це я, яка вже сорок хвилин як мала спати, але менша сестра вділила 309.40 грн на книжечку з 908 для вісімнадцятирічних (люблю її):

ніколи не думала, що маю багато бажанок і буде так важко обрати🥲😭