Втеча з табору 14
Блейн Гарден
4⭐️/5⭐️
😳 Книга добряче погралась на моїх нервах, хоча я думав я беземоційний і мене вже мало що вразить. АЛЕ!
👉Я вважав, що я знав достатньо про Північну Корею. Ну так, знаю що режим значно порушує права людей, цензура усюди, країна закрита. Ну і звісно табори. Про те що будь-яке твоє криве слово або дія про що завгодно, повʼязане з партією — гірше смерті. Табір. Табір 14. Ніхто з нього не втікав. Окрім Шіна, який в ньому і народився.
Але ні, повірте, знаю я мало. І ви теж.
Історія написана Блейн Гарденом, він журналіст і професіонал.
📍 Це була правильно побудована документальна історія, з достатньою кількістю фактів, пояснень, зносок. Інколи кажу, що в подібній літературі буває занадто багато «води» — тут ні. Все на своєму місці, і скоріше за все, якби цю історію написав сам очевидець подій за емоціями пережитого ми би, по великому рахунку, не прочитали би текст.
Це документалістика. Варто відзначити, що це й не зовсім мемуари, і це й не зовсім біографія.
Основна історія – Шін Тон-Хьок, і вже на основі його історії автор переповідає історії інших втікачів з Північної Кореї (скажу, що з табору 14, наприклад, ніхто окрім Шіна не втікав). Тобто якась історія/факт з біографії Шіна підкріплювалась історією когось ще. Наприклад, прикордонника.
👉 Був моментик, коли я все ж таки подумав про так званого «ненадійного оповідача», адже сам журналіст сказав, що Шін міняв свою історію декілька разів і взагалі до кінця не відомо, чи все ще описане тут — правда. Але ми маємо розуміти антураж. Там живе лише династія Кімів, інші ж — намагаються вижити.
Шокує байдужість.. світу? І не лише світу, але й особисто мене, тому що те що відбуваються за закритою країною — це порушення взагалі всього! ВСЬОГО! Не треба забувати про це.
Це все схоже на якусь антиутопію, але ні. Ітс ріал лайф.
#Peachвідгук