#ЛюбітьСебе #ЛюбітьЖиття #ТурботаПроСебе #ЖіночаСила #ДопомагайІншим #ЖиттяОдне #МудрістьЖиття #СилаЛюбов
Часто їду потягом Інтерсіті, тому час від часу буваю на вокзалах. Останній раз у Києві потрапила в затор і, не бажаючи запізнюватися, вийшла з машини та спустилася в метро. У вагоні до мене підійшла бабуся, яка продавала книжки. Я купила одну, і ми розговорилися. Весь час вона молилася за воїнів та за мир. Розповіла, що все життя почувалася непотрібною, а зараз, завдяки нашим захисникам, відчуває підтримку та любов.
Приїхала на вокзал раніше і сіла випити кави в кафе. Знову підійшла інша бабуся, пропонувала купити вологі серветки. Я купила, і ми знову поговорили. Їй 75 років, вона отримує пенсію, діти допомагають, але продає серветки не тільки заради грошей. Вона сказала: “Доця, мені 75 років, я прожила життя. Продаю серветки, щоб підзаробити, поспілкуватися з людьми, допомогти військовим і насолодитися смачною кавою з тістечком у кафе. Все життя я собі в чомусь відмовляла, а тепер зрозуміла: люби себе і допомагай, коли можеш.”
До розмови приєдналася ще одна жінка, якій 70 років, їхала до онуків у Варшаву. Вона розповіла, що все життя тяжко працювала на заводі , ніколи не подорожувала , і також собі у всьому відмовляла, але тільки тепер зрозуміла, що потрібно любити себе і дозволяти собі трошки більше)
Ці розмови нагадали мені про важливе. Ми, жінки, часто ставимо потреби інших на перше місце, жертвуємо своїми бажаннями, мріями, навіть простими радощами життя. Але приходить момент, коли розумієш: любити себе – не менш важливо. Це не егоїзм, це турбота про себе, яка дає силу любити та допомагати іншим.
Давайте не чекати до 70-ти чи 75-ти, щоб зрозуміти цю істину. Любіть себе зараз. І допомагайте іншим, коли маєте можливість.
Часто їду потягом Інтерсіті, тому час від часу буваю на вокзалах. Останній раз у Києві потрапила в затор і, не бажаючи запізнюватися, вийшла з машини та спустилася в метро. У вагоні до мене підійшла бабуся, яка продавала книжки. Я купила одну, і ми розговорилися. Весь час вона молилася за воїнів та за мир. Розповіла, що все життя почувалася непотрібною, а зараз, завдяки нашим захисникам, відчуває підтримку та любов.
Приїхала на вокзал раніше і сіла випити кави в кафе. Знову підійшла інша бабуся, пропонувала купити вологі серветки. Я купила, і ми знову поговорили. Їй 75 років, вона отримує пенсію, діти допомагають, але продає серветки не тільки заради грошей. Вона сказала: “Доця, мені 75 років, я прожила життя. Продаю серветки, щоб підзаробити, поспілкуватися з людьми, допомогти військовим і насолодитися смачною кавою з тістечком у кафе. Все життя я собі в чомусь відмовляла, а тепер зрозуміла: люби себе і допомагай, коли можеш.”
До розмови приєдналася ще одна жінка, якій 70 років, їхала до онуків у Варшаву. Вона розповіла, що все життя тяжко працювала на заводі , ніколи не подорожувала , і також собі у всьому відмовляла, але тільки тепер зрозуміла, що потрібно любити себе і дозволяти собі трошки більше)
Ці розмови нагадали мені про важливе. Ми, жінки, часто ставимо потреби інших на перше місце, жертвуємо своїми бажаннями, мріями, навіть простими радощами життя. Але приходить момент, коли розумієш: любити себе – не менш важливо. Це не егоїзм, це турбота про себе, яка дає силу любити та допомагати іншим.
Давайте не чекати до 70-ти чи 75-ти, щоб зрозуміти цю істину. Любіть себе зараз. І допомагайте іншим, коли маєте можливість.