СENTURIA - ЦЕНТУРІЯ

ЦЕНТУРІЯ ПРОВЕЛА ПРЕЗЕНТАЦІЮ NАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ БІБЛІОТЕКИ В КОРОСТЕНІ

Коростенська Центурія провела презентацію культурного напряму діяльності сучасних Українських Nаціоналістів.

На заході обговорювалась історія створення літератури RAINSHOUSE.com, витоки якої беруть початок із видавництва «Орієнтир», заснованого загиблим легіонером Центурії, головним ідеологом Азовського Руху — Миколою Кравченком «Круком».

Висловлюємо вдячність видавництву RAINHOUSE за співпрацю та допомогу в організації івенту.

Зміни майбутнє України — вступай до Центурії!

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️Facebook▫️YouTube
▫️Instagram ▫️TikTok▫️Сайт

ІДЕЇ ПРОВІДНОЇ ВЕРСТВИ У ВІДНОШЕННІ ДО ЗЕМЛІ

Ціль суспільства в очах провідної верстви є сила або слава цієї суспільності, ціль суспільства в очах верстви підвладної – це щастя й добробут окремих частин.

Перша думає про скоординованість частин, про підпорядковання їх одній думці, друга – про вигоду поодиноких частин і про спокій. Одні хочуть тримати вкупі суспільні атоми, другі – дати їм свободу відскакувати й розривати форму, цілість. Для одних важна абстрактна скріплююча ідея, для других – конкретна людина, з усіма її слабостями і егоїзмами. для одних важний зв’язок цілості та його охорона, для других – інстинкт самозбереження частин. Все є різне в цих двох верствах: як бачили, різні чесноти й як побачимо різні ідеали, різні цілі, які вони в’яжуть з ідеєю суспільства.

Передусім різний є їх ідеал, різні є їх поняття землі, території; дальше різний їх ідеал Nарода, населення; нарешті різний ідеал влади. Коротко, концепції всіх трьох елементів, з яких складається поняття держави, є різні в цих 2 верствах.

Передусім різні їх концепції землі. Для одних земля, це щось, що має служити цілям вищим, таким як слава, експансія, бог, мораль, добро наступних поколінь. Для других земля це власний лан. Яке було відношення провідної касти до землі, території? З огляду на основні функції провідної касти, земля є для неї не грунт, що дає плоди, не «ставок, млинок чи вишневенький садок», лише отчизна, вкрита славою її оборонців, ота Руська земля, «відома і слишима всіма коньци земля».

Відношення до землі гречкосія, що сіє й оре для себе – ідилічне: ідилічно-радісне або ідилічно-тужливе (праця йде або не йде, врожай чи біда); відношення володарської касти до землі, за яку він б’ється й накладає нераз головою за всіх, – героїчне, трагічне. Не плугом зачеркує він границі свого грунту, а мечем – границі своєї землі, отчизни. Це трагічне відношення володарської касти до землі червоною ниткою проходить через усю поезію Дум, через усю поезію українського краєвида старокнязівської й запорозької доби аж до новітньої нашої поезії часів зриву 1917 р.

Степ «Слова о полку Ігоревім» – це не розмріяний степ хлібороба з жайворонками і з ясним сонечком, з безхмарним небом і з морем золотої пшениці, розманіжений, приспаний і сонний. Це інший степ, де чутно звіриний свист, де вовки грозять по яругах, де клекотять орли, на кості звірів скликають, де лисиці брешуть на червлені щити, де самі люди не поволі мов віл, тюпають за плугом, лиш скачуть як сірі вовки. Це грізний степ, де чорні хмари з моря йдуть, де трепещуть синії молнії, де в напруженні чекають дружинники і вої грому великого. Не прозоро, а мутно в цім степу ріки течуть, не ратаї гомонять, лиш вороння кряче, трупи собі ділячи. Не орачі в цім степу жнуть золоте жито, лиш воїни збирають красні дівки половецькії й оксамити. Це степ особливих орачів, що замість плуга плугатиря несуть меч оборонця, або наїзника. Снопи ці степовики стелють головами, молотять не ціпами, а списами, на тоці не колосся кладуть, а життя своє, а віють не зерно від полови, а душу від тіла. В їх поезії не про борозни говориться, лиш про яруги, не про рало, а про шаблі і луки. Ніч у цім степу старокнязівськім не співає соловієм, лише стогне грозою, а птаство не колоски віддзьобує на ланах, лише очі поляглим у полі.

Земля войовників була посіяна костьми її оборонців, не зерном ратая, кров’ю вояка, не потом хлібороба. Земля войовника дуднить не від пісень женців, лиш від тупоту копит. По тій землі сіялися стріли, а лягали не снопи, а погані голови половецькі. Під самітню березою в полі жито було копитами збито і під тою березою не полуднували женці, а лежав вбитий козаченко.

Дмитро Донцов, ідеолог Українського Nаціоналізму.
«Дух нашої давнини», 1951 р.

#Ідеологія_Центурії

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️Facebook▫️YouTube
▫️Instagram ▫️TikTok▫️Сайт

БОЄЦЬ 3 ОШБР ПРОВІВ ЦЕНТУРІЇ ДРАЙВОВИЙ ВИШКІЛ З ТАКТИКИ ТА ХОЛОСТІННЯ

Івано-Франківський осередок Центурії разом із бійцем 3ОШБр провели вишкіл з тактики ведення бою та холостіння.

Молодь на заході вивчала теорію з роботи у вогневих групах, відділеннях та взводах, а після на практиці відпрацьовувала імітаційний штурм та евакуацію поранених.

Не гай часу, двіжуй разом з Центурією!

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️Facebook▫️YouTube
▫️Instagram ▫️TikTok▫️Сайт

EXERCITUS ZAPOROVIEN PRAÆFECTUS, BELLI SERVILIS AUTHOR REBELLIOMQ. COSSACORUM ET PLEBIS UKRAYNEN DUX

Війська Запорізького Головнокомандувач, Війни Хлопської Зачинатель, Повсталого Козацтва і Nароду Українського Князь. Саме так знали Богдана Хмельницького у Західній Європі завдяки гравюрі Вільгельма Гондіуса.

Народився Богдан Хмельницький 6 січня 1596 р. на хуторі Суботів. Його батько Михайло походив з руської шляхти й був чигиринським підстаростою, а мати походила з козацького роду.

Ще змалку майбутній гетьман вчився володіти шаблею - разом зі своїм батьком брав участь у походах проти татар і турків. Під час битви під Цецорою, коли військо Речі Посполитої було розбито турецько-татарською армією, Богдан потрапив у полон, а його батько був вбитий. Під час полону він вивчив турецьку мову. Хмельницький втік з полону у 1622 р. З кінця 1620-х рр. він почав активно брати участь у морських походах козаків проти мусульман (кульмінацією цього періоду став 1629 р., коли козакам вдалося випалити передмістя Стамбулу).

У 1625-27 рр. Хмельницький оселився у своєму родинному хуторі. Повернувшись до Суботова, Богдан був зарахований у реєстрове козацтво. На службі Речі Посполитій у 1632-34 рр. він брав участь у Смоленській війні проти Московського царства.

У 1647 р. коли Богдана не було на хуторі, польський шляхтич Даніель Чаплинський організував збройний напад на Суботів (хоча Хмельницький мав на нього королівський привілей), викрав наречену Богдана Мотрону, з якою сам і обвінчався. Хмельницький намагався апелювати до судових інстанцій і навіть до самого короля, але марно. Пізніше Хмельницький переповідав відповідь короля на апеляцію Хмельницького: «А навіщо тобі шабля?». В атмосфері правового хаосу Речі Посполитої захистити себе можна було тільки самотужки. І Хмельницький захистив. Захистив і себе - і свій Nарод.

Боротьба – те, що веде Nаціональну еліту до слави, а Nацію до величі. Провідником Nаціонально-визвольної боротьби став Богдан Хмельницький. Йому вдалося об'єднати козаків і руську шляхту, не тільки через свій авторитет, а заради спільної мети у здобутті Nаціональної справедливості - прав і вольностей.

Гетьман мав підтримку не тільки на Запоріжжі, Сіверщині, Поділлі й Київщині, його підтримували й на Галичині, Холмщині, Перемишильщині та навіть на території сучасної Білорусі, де йому присягнула шляхта Слуцького князівства та був сформований Білоруський козацький полк. У Могилянському панегірику 1649 р. зазначено, що за Хмельницького «Русь на ноги повстала». Ось як сам гетьман окреслював землі, які прагнув знову зібрати в одне державне тіло:

«…наші зі стародавніх часів землі та провінції козако-руські, савроматійські від Поділля і Волох по Віслу і аж до самого Вільна і Смоленська. Мав наш край довгі й просторі кордони, включаючи землі Київську, Галицьку, Львівську, Холминську, Белзьку, Подільську, Волинську, Перемисльську, Мстиславську, Вітебську й Полоцьку».

Це був геополітичний проєкт відродження Русі з центром у Києві, який Богдан Хмельницький не встиг реалізувати через свою передчасну смерть. Також він хотів відновити в Україні традиційну форму державного правління - спадкову станову монархію (пануючим станом мали бути козаки і покозачена шляхта).

6 серпня 1657 р. в Чигирині Богдан-Зиновій Хмельницький завершив свій земний шлях, але увійшов у вічність завдяки своїм вчинкам. Як влучно написав український філософ Григорій Сковорода у вірші De Libertate:

«Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!»

Майже через 300 років ім'я Хмельницького стало частиною «Молитви Українського Nаціоналіста», як «Батько Хмель», а сам гетьман увійшов до Nаціоналістичного пантеону Героїв.

#Справжня_історія_України

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️Facebook▫️YouTube
▫️Instagram ▫️TikTok▫️Сайт

ЦЕНТУРІЯ ПРОВЕЛА ВИШКІЛ З ТАКТИКИ ДЛЯ МОЛОДІ У ВІННИЦІ

Легіонери Вінницького осередку Центурії провели вишкіл, на якому учасники вдосконалили навички з безпечного поводження зі зброєю та наданням першої медичної допомоги.

Учасники опановували основи тактичного маневрування. Окремо тренувалися правильно поводитись зі зброєю: перевірка механізмів безпеки, зарядка та перезарядка. Також відпрацьовували накладання турнікета для зупинки кровотечі.

Залітаємо в новий 2025 рік з тренуваннями — включайся разом з Nами в Центурії!

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️Facebook▫️YouTube
▫️Instagram ▫️TikTok▫️Сайт

ЦЕНТУРІЯ ЛІТАЄ В НЕБІ НА ДРОНАХ

Легіонер Криворізького осередку Центурії проводить регулярні індивідуальні заняття з управління дронів для бійців організації.

Під час тренування було детально розглянуто меню налаштувань дрона, відпрацьовано навички зльоту й посадки дрона з руки, а також обговорено основні правила безпеки під час польотів.

Окрім цього, бійці отримали практичний досвід виконання завдань у польових умовах, що дозволило покращити координацію та точність управління.

Літай як профі — включайся в Центурії!

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️Facebook▫️YouTube
▫️Instagram ▫️TikTok▫️Сайт