Щодо слів керівника Служби військового капеланства ГУР МОУ Костянтина Холодова про необхідність позбавлення від радянського типу мислення і стилю керування капеланською службою.
«Церква має допомагати державі, підставити свої плече, це і є капеланство під час війни. А держава, з важливого зараз, – посприяти, аби капеланські служби в ЗСУ очолювали капелани, а не замполіти. Бо капеланство – це дія церкви в армії. А в нашому випадку у нас – недовіра між керівництвом капеланської служби і церквою», – переконаний Холодов.
«Капеланам не мають казати: "Ми вам не призначаємо людей в синод, а ви нам не призначаєте людей в апарат". Ми поки мовчимо, тому що війна. Тому і митрополит мовчить, нічого не каже, і капелани мовчать. А як тільки буде знятий воєнний стан, звісно, каміння навіть заговорить», – стверджує Холодов.
Капеланська служба - це біль, про який ми пишемо ще з часів проведення ООС (!!!!!!!!).
АБСОЛЮТНО НІЧОГО НЕ ЗМІНЮЄТЬСЯ. АБСОЛЮТНО.
Наш пост від 2023 року
Істотне занепокоєння викликає той факт, що процес становлення системи військового капеланства потрапив у кризовий стан. Причиною цього, на нашу думку, є неналежна увага справи та некомпетентність з боку представників Департаменту соціального та гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України, на який офіційно покладено питання організації Служби військового капеланства Збройних Сил України (СВК ЗСУ)" - написав у своєму зверненні уповноважений представник ПЦУ по взаємодії зі Збройними Силами України, Голова Синодального управління військового духовенства ПЦУ митрополит Іоан (Яременко).
Посади не заповнені, а рулять цим всім совки, від яких отці страждали ще до повномасштабного вторгнення. Що з цим робити? Напевно тільки розголос та розповсюдження інформацію за проблему допоможе це якось зрушити.
Ми не знаємо, наскільки це допоможе, але вирішувати цю проблему ТРЕБА. І робити це треба попри важку ситуацію на фронті, як би це дивно не звучало. Почитайте нашу історію про знайомого капелана, який відчув на себе що таке абсолютно совкове командування, яке зробило з нього (а тоді у 19-20 році нагадаємо отці ще не отримували військові звання) фактично підлеглого командира частини.
Абсолютний нонсенс - минуло 6 років, а МОУ як було начхати, так і є зараз. Ну як же ж так, любі друзі. Давайте домовлятися мабуть?
Розповсюджуйте цей пост, розповсюджуйте інтерв'ю отця Костянтина Холодова.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
«Церква має допомагати державі, підставити свої плече, це і є капеланство під час війни. А держава, з важливого зараз, – посприяти, аби капеланські служби в ЗСУ очолювали капелани, а не замполіти. Бо капеланство – це дія церкви в армії. А в нашому випадку у нас – недовіра між керівництвом капеланської служби і церквою», – переконаний Холодов.
«Капеланам не мають казати: "Ми вам не призначаємо людей в синод, а ви нам не призначаєте людей в апарат". Ми поки мовчимо, тому що війна. Тому і митрополит мовчить, нічого не каже, і капелани мовчать. А як тільки буде знятий воєнний стан, звісно, каміння навіть заговорить», – стверджує Холодов.
Капеланська служба - це біль, про який ми пишемо ще з часів проведення ООС (!!!!!!!!).
АБСОЛЮТНО НІЧОГО НЕ ЗМІНЮЄТЬСЯ. АБСОЛЮТНО.
Наш пост від 2023 року
Істотне занепокоєння викликає той факт, що процес становлення системи військового капеланства потрапив у кризовий стан. Причиною цього, на нашу думку, є неналежна увага справи та некомпетентність з боку представників Департаменту соціального та гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України, на який офіційно покладено питання організації Служби військового капеланства Збройних Сил України (СВК ЗСУ)" - написав у своєму зверненні уповноважений представник ПЦУ по взаємодії зі Збройними Силами України, Голова Синодального управління військового духовенства ПЦУ митрополит Іоан (Яременко).
Посади не заповнені, а рулять цим всім совки, від яких отці страждали ще до повномасштабного вторгнення. Що з цим робити? Напевно тільки розголос та розповсюдження інформацію за проблему допоможе це якось зрушити.
Ми не знаємо, наскільки це допоможе, але вирішувати цю проблему ТРЕБА. І робити це треба попри важку ситуацію на фронті, як би це дивно не звучало. Почитайте нашу історію про знайомого капелана, який відчув на себе що таке абсолютно совкове командування, яке зробило з нього (а тоді у 19-20 році нагадаємо отці ще не отримували військові звання) фактично підлеглого командира частини.
Абсолютний нонсенс - минуло 6 років, а МОУ як було начхати, так і є зараз. Ну як же ж так, любі друзі. Давайте домовлятися мабуть?
Розповсюджуйте цей пост, розповсюджуйте інтерв'ю отця Костянтина Холодова.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв