Чашка з блішками

💪 Як створити сильних другорядних персонажів

Другорядні персонажі – це те, що додає книзі глибини, робить сюжет багатогранним і дозволяє краще розкрити головних героїв та світ. Вони не «тло» для історії, а повноцінні її частини. Але зробити їх дійсно сильними - задача із зірочкою. Ось маленький чекліст, який використовую я.

🟡 Мають мету і мотивацію
Навіть якщо персонаж з’являється лише на кількох сторінках, важливо, щоб у нього була своя мета. Що він хоче? Що рухає ним у житті? Його цілі можуть бути простими (наприклад, заробити грошей, щоб прогодувати сім’ю) або складними (змиритися з втратою). Мотивація робить персонажа живим.

👉Перевірочне питання - чому, для чого цьому персонажу треба бути в цій історії?

🟡 Не клішовані
Якщо другорядний герой – поліцейський, офіціант чи сусід, це не означає, що він має бути «типовим». Можна додати рису, яка вирізняє його з-поміж інших: офіціант може бути таємним поетом, сусід – фанатом екзотичних рослин.

Перевірочне питання - яка особлива риса персонажа?

🟡 Мають недоліки
Ідеальні персонажі виглядають штучно. Недоліки (трошки егоїзму, запальність чи надмірна сором’язливість) роблять їх реалістичними й ближчими до читача.

🟡 Мають унікальність в діях чи мові
Замість того, щоб описувати, який ваш персонаж, краще показати його через те, як він діє, говорить або реагує на інших. Наприклад, суворий учитель може несподівано розгубитися перед натовпом учнів, а тихий бібліотекар – зненацька блиснути гострим гумором.

🟡 Важливі для сюжету чи розвитку головного героя
Навіть незначний на перший погляд персонаж може мати великий вплив. Він може допомогти героєві прийняти важливе рішення, передати потрібну інформацію або просто дати привід задуматися.

👉Перевірочне питання - якщо я приберу цього персонажа - чи повпливає це на історію та/чи арку головного героя?

🟡 Мають внутрішній конфлікт
Навіть якщо конфлікт другорядного персонажа – лише натяк у вашій історії, він збагачує його образ. Можливо, він приховує щось від оточуючих чи бореться із власними страхами.

🟡 Мають власну арку
Хоча другорядні персонажі не завжди проходять масштабний шлях, їм також потрібні зміни. Нехай їхній досвід впливає на їхні думки, поведінку чи ставлення до головного героя.

!!! Важливо - це стосується не всіх-всіх персонажів, а лише тих, хто має достатньо ефірного часу в історії.

Під час редагування я часто викидаю персонажів з рукопису, бо вони не проходять перевірку на потрібність🤷‍♀️

Які ваші улюблені другорядні персонажі, що точно на своєму місці? У мене зараз це череп 💀 з "Локвуда", бо якраз читаю останню частину циклу 👻

#процес

Не люблю робити підсумки року, бо весь грудень займаюсь по роботі саме цим 🙄

Але це класна вправа для подивитись, що було зроблено, і похвалити себе за це. Тож, в 2024 я:

🟡 доредагувала, відбетила та навіть спромоглася пройти у видавництво з рукописом першої книги "Променів Аласі"
🟡 приблизно на 25% відредагувала другу книгу дилогії 😭
🟡 переклала і виклала на Аркуш свої старі оповідання, одне з яких навіть було озвучене
🟡 найбільше моє досягнення - повністю перейшла на українську і в побуті, і в письмі. Той, хто знає, як це буває складно, зрозуміє.
🟡 прочитала небагато книжок (приблизно 10), але багато бетарідила
🟡завела цей канал, де є такі чудові ви. Трохи вийшла з зони комфорту й почала вести тікток та інстаграм
🟡познайомилась онлайн та офлайн із прекрасними людьми, які пишуть/читають/видають/перекладають/редагують - всі ви ❤️❤️❤️
🟡закрила кілька банок-зборів (остання також закрита, неймовірно всім дякую ❤️)

В письменницькому 2025 хочу довести до видання другу книгу дилогії й, можливо, почати роботу над наступною ідеєю, писати більше оповідань і статей (є амбітні плани пописати для кількох видань), створювати більше класного контенту тут й активніше займатись персональним брендом себе як авторки (і щоб все було по любові). Мрію побачити на полицях свою книгу та книги моїх фелоу-райтерів. А ще донатити, допомагати й працювати на перемогу.

2025, будь кращим за попередній 🙏

📚 "Дивокровці" Катерини Корнієнко, ВСЛ🌟

🌟🌟🌟🌟🌟

Закінчити свій читацький рік цією казковою книгою було найкращим рішенням. Бо вона повернула мені віру в дива.

Чесно кажучи, настрій під кінець року був геть від'ємним. Хотілось просто залізти в ракушку й тихенько собі там сидіти. Не рятували ані вогники, ані джінглбелз, ані різдвяні фільми. А Коханнячко з її історією взяла і змогла.

При прочитанні "Дивокровців" ловила сильні вайби Гаррі Поттера. Але не через сюжет, ні. Через оце приємне відчуття, наче магія існує в нашому світі, поряд із нами, треба тільки протягнути руку 👉✨
Підсилювалося воно тим, що події відбуваються в декораціях рідного Києва - Троєщина, Печерськ, Крещатик, Либідська з її "тарілкою", київське метро й тролейбуси, Труханів острів... ❤️

Кілька речей сподобались особливо:

🟡 актуальність та своєчасність. В першу чергу для мене це історія про дорослішання в дуже нелегкі часи. Авторка лагідно і філігранно переплела реалії українського сьогодення з фентезійною складовою. Це не давить і не позбавляє історію магії, а навпаки - робить її неймовірно актуальною і реальною. Тут є і батько-ветеран, і згадки про фронт та волонтерство, і повітряні тривоги. Все це є частиною нашого життя і про це треба писати.

🟡магічні істоти та світ. Вони є одночасно й заснованими на українських традиціях, й цілком унікальними та самобутніми. Мавки, перелесники, літавиці, вовкулаки, скельники настільки живі, що я охоче вірила, що це правда - поряд із нами живуть всі вони, просто ми про це не знаємо. Створений авторкою магічний світ реальний і хочеться побути в ньому довше. І тут мушу зазначити - мені мало, я вимагаю продовження!

🟡мова та сам текст. Жодного разу не зачепилась оком. Це неймовірна насолода - просто читати.

🟡саме Коханнячко. Вона класна і я ловила себе на думці, що дуже розумію її думки та дії. Вона жива і прикольна.

Окрема подяка за великодку про "Полонез" - це потрапило в саме серденько. Десь туди, де назавжди живе Могилянка і спогади про ті чудові студентські часи ❤️

Точно раджу, якщо хочеться cozy reading та додати трохи магії в життя ✨

А ще - маю честь бути бетою наступної книги Катерини і щиро радію цьому! Бо такого класного й фентезійного хочеться більше 🙌🏼

#почитати

Навела порядок на каналі з гештегами. Трохи шокована, скільки я тут вже понаписувала всякого 😱

Отже, тепер всі пости розмічені гештегами:

#променіаласі - досить називати її книгою без назви, коли є назва. Під цим гештегом тепер лежить все, що стосується безпосередньо дилогії - статуси, персонажі, цитати з книг, відгуки бет, мапи, плейліст, буктрейлер і різні цікавинки ❤️
#виданнякниги - пости про процес видання, вимоги видавництв, конспекти інтерв'ю з представниками видавництв
#процес - роздуми про письменництво, процес написання, створення світу та персонажів, переосмислення теорії, корисні інструменти
#редагування - про процес редагування, помилки, мій власний досвід, порадоньки
#просування - про просування книги та себе
#бетарідінг - де шукати бет, як коректно ставити питання та опрацьовувати відповіді, шаблони, тощо
#почитати - відгуки на книги, які читаю
#подивитись - рекомендації фільмів, серіалів, мультфільмів і трохи аналіз сторітелінгу та персонажів
#блішки - просто думки
#оповідання - тут лежать оповідання, яких поки не багато, але буде більше 🙌🏼

Люблю порядок 🙄

🤔 Слухала Андрія Новіка і зачепилась за таку думку - пишучи й видаючи серію чи багаточастинні історії, автор заганяє сам себе в пастку.

Бо читачі часто не купують перші книги серій чи n-логій і чекають, поки вийде вся історія, аби купити її повністю і бути певними. Але таким чином зменшуються шанси, що вийде вся серія, бо якщо не купують - для видавництва й автора це сигнал, що немає попиту на історію. Тому пан Андрій закликав купувати перші книги серій, що зацікавили, аби давати вірний знак видавцеві.

Якщо подумати - то може й так.

А ви купуєте перші книги серій, чи чекаєте на вихід всіх частин?

Подивилась ефір "Фантастичних" з Наталею Шнир, співзасновницею "Віхоли", і трохи собі тезово занотувала. Було дуже цікаво!

🌟 "Віхола" працює виключно з українськими авторами й з цього року активно беруться за фантастичні дебюти. Фантастика, фентезі, магічний реалізм - не важливо. Дивляться на якість тексту та авдиторію книги.

🔴 Як ухвалюють рішення щодо рукопису? Є форма на сайті, яку регулярно переглядають відповідальні люди і дають відповідь протягом трьох тижнів. Відмову не пояснюють, бо це багато часу (але це не означає, що текст поганий. Просто не підходить "Віхолі зараз.). Аналізують інформацію, дивляться перші сторінки. Якщо текст проходить далі - він передається випускаючим редакторкам, вони ж співзасновниці (всього їх шестеро). Якщо фантастика чи фентезі - він потрапляє до Наталі Шнир. Наталя аналізує текст і презентує його колегам. Рішення приймають колегіально. Якщо так - йдуть до автора й підписують договір.

🔴Наталя звертає увагу на сам текст і освіту-досвід автора. Додаткові матеріали супер, але важливіше - потрапляти в те, що видає видавництво.

🔴Червоні прапорці в рукописі - помилки не те щоб сильно відштовхують, але краще без них. Гірше, коли сам текст недопрацьований, з ним треба сильно попрацювати або повністю переписати.

🔴У "Віхоли" є бетарідери, іноді залучають їх після раунду редакторських правок. За потреби залучають нішевих спеціалістів - фізиків, науковців, тощо.

🔴Не звертають увагу на тропи і їх популярність, дивляться на історію та її якість.

🔴В наступному році заплановано 6 фантастично-фентезійних книг, план на 2025 рік вже заповнений, 2026 рік також майже розпланований 😭

👼 З фентезі роблять багато крутого промо

🤎 надсилають блогерам маленький тираж примірників за 2-3 тижні до виходу основного тиражу (з "Покликом")
🤎 промо-бокси (свічки, аромати, якісь деталі, карта) (з "Вовчими землями")
🤎 книжковий адвент (з "Необраною")
🤎 закрита тематична вечірка-гра (з "Загубленим принцом")

Дуже класно, що є видавництво, яке прямо фокусується на дебютантах та українських авторах. А за креативне промо взагалі лайк і сердечки ❤️

#виданнякниги

Бачила наче коментар з питанням, чому я вирішила писати від першої особи в теперішньому часі, але не можу його знайти 😭

Насправді, все дуже просто - мені подобається читати від першої особи саме через оце повне занурення в персонажа і його внутрішній світ. Обожнюю залізти комусь у голову 👼 Коли сформувалась ця історія, в центрі неї одразу ж постала Касія, все інше утворилось навколо. В книзі є багато різних пластів, та основний - це дорослішання й становлення конкретного персонажа, всі інші скоріш побічні й допоміжні.

Ось тут описувала свої плюси і мінуси написання від першої особи, а тут загалом про нараторів 🙌🏼

З теперішнім часом те саме - я люблю теперішній час за динамічність і можливість занурити читача в події, бо вони буквально розгортаються перед ним і разом із ним. Тут також є певні обмеження та особливості, але я вже трохи звикла до них.

Взагалі історії пластичні, і одну й ту саму можна розказати геть по-різному. І це прекрасно ❤️

А у вас як? Від яких повів і в яких часах любите читати/писати?

😭 На днях була сесія з моєю подругою aka письменницькою менторкою - і я знову редагую перший розділ.

Ми детально пройшлися по тексту (до слова, вже тричі редагованому) і познаходили ще купу моментів, які треба виправити. Ось вони:

🟡Невідповідність реплік ситуації. Репліки мають бути не тільки притаманнями певному персонажу, а ще й доречними ситуації. Якщо персонаж, наприклад, щойно впав зі скелі, він не може говорити складними конструкціями.
🟡Перетягування чогось з нашого світу в книжковий (в моєму випадку це згадка про гоління ніг, яке там не має жодного сенсу)
🟡Використання "та" в значенні "і". Виявляється, такого краще уникати через можливість використання "та" в значенні "але"
🟡Повторення, уточнення і зайві метафори ("опухла, наче водою налита" > просто "опухла")
🟡Забагато дій одна за одною. Краще уникати скупчення дієслів ("підійшов, сів, зітхнув, подивився"), бо губиться основна дія. Краще менше дій, проте аби вони були характерними для персонажа і передавали суть.
🟡Повторювані дії. Якщо вже було згадано, що при вході в будинок вони знімають взуття - не треба описувати це кожного разу. Так само прибираю рухи, які не несуть змісту для сцени.
🟡Ускладнення. Прибирати складні слова там, де можна сказати простіше ("неможливість" можна замінити на "відмова", "подібні випадки" на "подібне", " приймає сидяче положення" на "сідає", "ритмічним потріскуванням хмизу, який пожирає вогонь." > "ритмічним потріскуванням хмизу у вогні." і пр).
🟡Усвідомлення власних дій, коли пишеш від першої особи - чистити ("задумливо киваю" - людина так не думає про себе, це неусвідомлена дія)
🟡Розказати чи називати емоції, а не показати їх ("обличчя спотворює гримаса болю" - це як? Як саме це виглядає? Такі речі треба описати, показати, а не просто назвати).

Ну і, звичайно ж, знову переписати фінал розділу 🫠, бо персонажі там сваряться, а вони вже до цього сварились, тож сцени виходять доволі подібні, а так не має бути.

Планую в грудні дочистити перший розділ та зробити раунд сюжетних правок до другого та третього, аби з нового року почати четвертий розділ, де починається найцікавіше 👩

Взагалі, цікаві такі детальні розбори власних помилок, чи фу, нудно і нікому не треба?

Але оця нудня - це 80% процесу написання книги, насправді

#процес

👼 Пам'ятаєте, я розповідала, що моя собака має лютого ворога у дворі?

Так ось, це пудель. Коли Джес його побачить чи просто унюхає, що він був десь поряд - її всю аж трусить, а на спині встає ірокез. Пудель навіть не звертає на неї уваги й просто собі чемно гуляє поряд з хазяїном. Вони й не нюхались ніколи - просто він її бісить. На відстані. Ми все жартували, що Джес таємно в нього закохана, і саме цей ігнор її й злить.

Вчора сталося дивне.

Джес собі щось нюхала в траві, аби зжерти (типова Джес🤷), як підбігає якась маленька біла собачка з хвостиком на макітрі, а за нею - пудель. Той самий! Джес втратила мову й просто заціпеніла. Навіть рикнути не встигла, тільки ірокез піднявся. Секунда - і пудель з мініатюрною білявкою побігли геть, а Джес мовчки проводжала їх поглядом. Стояла з тим своїм ірокезом на спині, як дурепа.

Коротше, прямо в мене на очах розгортається собаче from еnеmies to lovers. Просто уявіть. Він - королівський пудель з модним грумінгом. Вона - безпорідна, проте унікальна в своєму роді сирітка з притулку, якій повезло опинитись в порядному суспільстві. Навколо нього постійно вертяться різні породисті самки, з якими він просто дружить і не більше. Вона ж трохи дикувата й складно йде на контакт...

Схоже, це та сама історія.
Буду тримати в курсі.
🐩🐕

📖 Fun факт - перші кілька років "Промені Аласі" існували під кодовою назвою "Піски" чи "Пісочок" 🙄

По суті, назви не було.

Я ніяк не могла її придумати, тож вирішила, що якось сама прийде. Не приходила, так і лишався "пісочок". Проте коли навесні цього року я захотіла запостити уривок на Аркуші й шукати бет, постала гостра потреба в нормальній назві. Я якраз редагувала розділ, де вперше згадується Аласі - богиня сонця, чиї промені осявають нитки людської долі, - і вирішила назвати книгу саме так. Тимчасово. Та потім назва причепилась і залишилась 🤷
Всі співпадіння з моїм власним іменем випадкові, бо ім'я богині було взяте з турецької мови.

А як у вас? Одразу приходила назва, чи доводилось мудрувати над нею?

📚 "Вбивайте усвідомлено", Карстен Дюсс 🌟
🌟🌟🌟

На днях трапилась справжня подія - мій тікток вперше залетів на 20К+ переглядів! До чого тут це - розкажу трохи згодом. А тепер про книгу.

Це така собі комедійно-кримінальна історія про німецького "сірого" адвоката, який трохи пустився берега, проте розрулює, м'яко кажучи, складні життєві ситуації завдяки посібнику з усвідомленості. Книга сповнена сарказму й чорнющого гумору, що я дуже люблю. Головний персонаж історії Бьйорн є людиною із сірою мораллю, а споглядати за персонажами з сірою мораллю з їх пову я також дуже люблю. Книга написана добре і сміливо (на секунду, це дебютна книга автора і вона вже екранізована Нетфліксом 😱), переклад та редактура якісні, сам текст без хитромудрих непотрібних ускладнень ❤️. Історія наче цілісна і не дірява (принаймні, я не знайшла, але я не адвокат і не мафіозі), діалоги місцями дуже смішні та кінематографічні. То чому ж три зірки?

Певно, з мого відгуку видно, що книга не викликала у мене жодних емоцій 😐

З одного боку це добре, бо скло я зараз не вивожу, але тут була така емоційна гладь, що аж дивно. Тобто, книга хороша, але якби я її не прочитала - я б нічого не втратила 🤷 Я не відчула нічого до головного персонажа. Ба більше - я хотіла, аби він страждав, а він не страждав. Навпаки - все у нього виходило, як по маслу. Все вдавалось. Всі йому вірили і кожен його план спрацьовував. Другорядні персонажі не зовсім скидались на криміналітет чи бодай на живих людей і були трохи картонні. Чесно, я до останнього сподівалась на інший фінал. Певно, я просто люблю, коли в історіях є мораль. Не моралізаторство, а моральна ідея. Я хочу, аби працювала карма. Аби в морально сірого персонажа спочатку наче все виходило, а потім наламувалось і сипалось, як в "Танцях з кістками" у Северина чи в фільмах Гая Річчі. Аби вони тонули в болоті власних рішень. Коротше, хотілось класичної чорної кримінальної комедії, але отримала я трохи інше. Але най буде.

Попри все, книга читається легко, приємно й швидко, тож я точно не назву її поганою. Вона хороша. Якщо любите чорний гумор, кримінальні комедії й щось легеньке - тут це є. Нарешті з чистою совістю можу подивитись серіал, тицяти пальцем в екран і казати: "А в книзі було не так!"

P.S. То до чого ж тут тікток? Справа в тому, що відео, яке залетіло в тіктоці, було про те, що книжки про саморозвиток - це meh і гидота. Сама я не так категорично ставлюсь до книжок по саморозвитку, бо вони є різні, але факт є фактом - без подібних книжок Карстен Дюсс не написав би настільки комерційно успішний дебют. Тож чим багатогранніший досвід має автор - тим більше шансів створити щось дійсно оригінальне 🌟

#почитати

✨В першій книзі дилогії найбільше труднощів я мала із концепцією змагань та квестів.

Я хотіла зробити їх дійсно цікавими. А ще - щоб це працювало на арку персонажів. Змагання не є основною подією книги, як в 'Голодних іграх', тому була ще одна умова - вони не повинні перетягувати на себе забагато фокусу.

Для натхнення я звернулась до серіалів та - несподівано - до реаліті-шоу. 'Аліса в прикордонні' та корейське шоу 'Сотня' стали тут відкриттям, а конкретні ідеї я відточувала, розповідаючи і замальовуючи їх друзям та хлопцю.

🌝 В результаті, розділ із змаганнями переписувався, певно, найбільшу кількість разів, а при редагуванні його було скорочено на 40%, а двох персонажів просто викинуто з рукопису 🙄

#книгабезназви

⭐ Вчора я так хвилювалась, що новина про затримку друку буде сприйнята з негативом, а вийшло навпаки - отримала хвилю підтримки та любові!

Це настільки touching і спонукає старатись ще більше, аби все, що залежить від мене, було на висоті💫

Дякую♥️