День тільки настав, а… вже шість вечора. Тиждень ледь настав у понеділок, а вже п'ятниця.

... і місяць минув.
...і рік майже скінчився.
... і минуло 40, 50 чи 60 років нашого життя.
... і ми усвідомлюємо, що втратили своїх батьків та друзів.

І ми розуміємо, що вже пізно повертатись. Так... Давайте спробуємо максимально використовувати час, що залишився. Не треба соромитися шукати заняття, які нам подобаються. Давайте додамо кольори до нашого сірого. Давайте посміхнемося до тих дрібниць життя, які є бальзамом для наших сердець.

І, зрештою, давайте продовжувати насолоджуватися цим часом, який залишився нам. Спробуємо виключити «потім»...

Я зроблю це пізніше ...
Я скажу потім...
Я подумаю про це пізніше.
Ми залишаємо все на потім, ніби «потім» було наше.

Тому що ми не розуміємо, що:
потім - чай холодний.
потім - пріоритети змінюються.
потім - рік закінчується.
потім - здоров'я погіршується.
потім - діти дорослішають...
потім - батьки старіють.
потім - обіцянки забуваються.
потім - день стає вночі.
потім - життя закінчується.
І потім часто буває надто пізно...

Так що... не залишайте нічого на потім тому, що, чекаючи «потім», ми можемо втратити найкращі моменти, ми можемо втратити друга, ми можемо втратити наше справжнє кохання та людину, яку ми любили.

І тоді це вже не можна повернути назад, незважаючи на наші жаль про це…
кращий досвід,
кращі друзі,
найкраща родина ...
Сьогодні слушний день... Цей момент «зараз»...