З новим сонячним ранком, люди Токмацької громади, які з Україною в серці!
Якщо вам важко йти вперед, робіть маленькі кроки
Потрібно завжди змушувати себе йти вперед, особливо у важкі часи. Не можна втрачати інерцію! Поки ви рухаєтесь вперед - нехай навіть зі швидкістю равлика - ви неодмінно доберетеся до фінішної межі. Так що радійте кожному зробленому кроку, неважливо, наскільки він великий. Адже кожен з них відводить нас від минулого туди, де ми хочемо бути завтра. І неважливо, куди ви прагнете - до кращого життя чи заповітної мрії - ви досягнете цього, зробивши багато кроків в одному напрямку.
Наша країна переживає тяжкий воєнний час. Ми не обирали війни, на жаль, вона вибрала нас. Наш цивілізаційний вибір вороже сприйняв наш сусід. Захист країни — найважливіший пріоритет в українців.

Нехай ваша сила й мужність ніколи не підводять. Будьте відважними, як наші захисники, і завжди треба боротися за перемогу, піднімаючи прапор свободи.

Токмак — це Україна!

Плачемо...- Та гордо голова…
Молимось… -Про перемогу мрія!
Пам’ятаймо - Все це не слова,
Це життя...- Це боротьба й надія!
Хрест тобі по важкості твоїй
-Моя земле….- Інше не судилось,
Борешся!!! - Щоденно йдеш у бій !
Аби те що несла, не згубилось…
Не згинайсь! -Та бережи себе,
Завжди рівно має бути спИна,
Пливе човен, бо весло гребе,
Прийде час, мине лиха година,
Сильним назавжди складний урок,
Лиш по силі нам випробування,
В допомозі завжди стане Бог,
Забере тривоги і страждання...
Все здолаєш! . - Ранок настає,
Є світанок завжди після ночі,
Подивись на тих, хто поруч є,
Все в біді перевіряється, до речі
В боротьбі народ наш об'єднай,
Матері в молитві миру просять,
Вистоїш! - Борись! - Перемагай!
Жде тебе твоя найкраща осінь
Україно, Ненечко - живи!!!
Ми ж бо сироти без тебе! -Ти це знаєш,
Не зігнеш ніколи голови,
Хрест несеш достойно! -А не тягнеш…. Таміла Панасюк