#мистецтво_бути_батьками #почуття_та_емоції
🟣Чому важливо визнавати усі почуття та емоції дитини.‼️🫂
Ранок.
Молода матуся везе у візочку малюка рочків до трьох.
Дитина голосно плаче.
Мама намагається заспокоїти: «Припини негайно. Заспокойся. Не плач. Потерпи. Ще трошки і ми у бабусі»
Дитина реагує плачем: Не хочу. Хочу з тобою. Хочу на майданчик»..
Плач дитини посилюється))
Мама робить повторну спробу заспокоїти: "Вікуся, ти ж любиш бабусю, тобі ж у неї подобається. Ти ж знаєш що мені потрібно на роботу, а увечері мама тебе забере.»
Дівчинка ще голосніше: «Ні, не хочу до бабусі. Я з тобою…» і далі ще голосніший плач + істерика + гупання ногами об візочок.
Типова ситуація, скажете ви і я погоджуся.
Чи намагалася мама заспокоїти дитину?
Ну звісно що так.
Чи вдалося їй це зробити в такий спосіб?
Певно що ні.🤷
А тепер уявімо ситуацію по іншому:
У вас напередодні був важкий день+ безсонна ніч. А вранці на роботу.
Ви намагаєтеся стабілізувати свій стан кавою і паралельно телефонуєте подрузі, розповідаючи усі нюанси складного дня напередодні, тяжкої ночі, та про ваше небажання іти на роботу, де шеф завалить роботою + інші не досить приємні моменти.
На що ви розраховуєте?
Певно що на співчуття.
А у відповідь чуєте: «Заспокойся. Досить нити. Все не так і погано. Насправді у тебе чудова робота. Час біжить швидко. Ти перебільшуєш…»
Що відчуваєте❓
Ваші почуття та емоції знецінюють.
Хоча ми і дорослі та вміємо справлятися самі, іноді нам важлива щира підтримка людини, що розділить наші почуття та поспівчуває нам.
Діти реагують так само.😞
Для них дуже прикро чути від найріднішої людини що її почуття та емоції не визнають та знецінюють. 😞
Для такої маленької дитини це трагедія всесвітнього масштабу, тому і маємо таку реакцію.💥
Як діяти у таких випадках❓
✅1. Побачити проблему.
Уявіть що у маленької дитини були два чудових вихідних, які вона весело провела разом з вами: морозиво, ігри, іграшки, більше обіймів та різних приємностей.
І от ранок понеділка.
Але дитина не знає що її очікує.
Вона прокинулася зранку, її дитяча уява намалювала, картину сьогоднішнього дня подібну вчорашній, де малюк подумки в сотий раз спускається з гірки, грає з татом в піжмурки, шукає вихід з лабіринту в ігровій кімнаті….і раптом чує від вас: «Час збиратися до бабусі!»
Для малюка це як грім серед ясного неба. ⚡
Далі почуття фрустрації (розчарування, безвихідь)= сльози, і всі наслідки, що з цим пов’язані.😥😩😫
А враховуючи те що у маленької дитини процес емоційної регуляції ще далекий до завершення, можна навіть очікувати на емоційний «вибух».💥
Що робити❓
✅2. Допомогти дитині заспокоїтися.
Бути поруч. Опуститися на рівень очей дитини. Говорити тихо: «Мама (тато) поруч. Дозволь мені допомогти тобі»
Намагатися не вживати таких слів як «заспокойся», «не хвилюйся».
Маленькій дитині справді важко заспокоїтися і іноді їй потрібна допомога дорослого. Коли є причина для хвилювання їй потрібен час і допомога щоб впоратися з цим.
Тож допоможіть їй.
Як саме❓
✅3. Визнати, назвати, прийняти та розділити емоції та почуття:
Можна сказати: «Я бачу що ти засмучена і тобі зовсім не хочеться розлучатися з нами. Мені так прикро що я маю зараз відвезти тебе до бабусі, бо нам з татом також хотілося залишитися вдома і провести час з тобою.»
Відчуваєте різницю?
Що далі❓
✅4. Змістити фокус уваги.
Коли дитина трішки заспокоїться, обійміть її, похваліть та відзначте що вона молодець, бо впоратися з власними почуттями та емоціями для неї досить не просте завдання.🫂
Далі можна запропонувати помріяти про те, чим ви будете займатися після того як заберете дитину від бабусі та скласти план на наступні вихідні.
Непросто❓
Дійсно, на такі дії потрібні власний ресурс, час, а головне розуміння чому саме це має бути в пріоритеті.
Чому це важливо❓
👉 бо таким чином ми демонструємо дитині що її почуття та емоції важливі для нас, батьків.
👉 даємо зрозуміти що малюк зараз не сам на сам з проблемою, бо мама і тато не просто розуміють та приймають його емоції та почуття, а й розділяють їх.
🟣Чому важливо визнавати усі почуття та емоції дитини.‼️🫂
Ранок.
Молода матуся везе у візочку малюка рочків до трьох.
Дитина голосно плаче.
Мама намагається заспокоїти: «Припини негайно. Заспокойся. Не плач. Потерпи. Ще трошки і ми у бабусі»
Дитина реагує плачем: Не хочу. Хочу з тобою. Хочу на майданчик»..
Плач дитини посилюється))
Мама робить повторну спробу заспокоїти: "Вікуся, ти ж любиш бабусю, тобі ж у неї подобається. Ти ж знаєш що мені потрібно на роботу, а увечері мама тебе забере.»
Дівчинка ще голосніше: «Ні, не хочу до бабусі. Я з тобою…» і далі ще голосніший плач + істерика + гупання ногами об візочок.
Типова ситуація, скажете ви і я погоджуся.
Чи намагалася мама заспокоїти дитину?
Ну звісно що так.
Чи вдалося їй це зробити в такий спосіб?
Певно що ні.🤷
А тепер уявімо ситуацію по іншому:
У вас напередодні був важкий день+ безсонна ніч. А вранці на роботу.
Ви намагаєтеся стабілізувати свій стан кавою і паралельно телефонуєте подрузі, розповідаючи усі нюанси складного дня напередодні, тяжкої ночі, та про ваше небажання іти на роботу, де шеф завалить роботою + інші не досить приємні моменти.
На що ви розраховуєте?
Певно що на співчуття.
А у відповідь чуєте: «Заспокойся. Досить нити. Все не так і погано. Насправді у тебе чудова робота. Час біжить швидко. Ти перебільшуєш…»
Що відчуваєте❓
Ваші почуття та емоції знецінюють.
Хоча ми і дорослі та вміємо справлятися самі, іноді нам важлива щира підтримка людини, що розділить наші почуття та поспівчуває нам.
Діти реагують так само.😞
Для них дуже прикро чути від найріднішої людини що її почуття та емоції не визнають та знецінюють. 😞
Для такої маленької дитини це трагедія всесвітнього масштабу, тому і маємо таку реакцію.💥
Як діяти у таких випадках❓
✅1. Побачити проблему.
Уявіть що у маленької дитини були два чудових вихідних, які вона весело провела разом з вами: морозиво, ігри, іграшки, більше обіймів та різних приємностей.
І от ранок понеділка.
Але дитина не знає що її очікує.
Вона прокинулася зранку, її дитяча уява намалювала, картину сьогоднішнього дня подібну вчорашній, де малюк подумки в сотий раз спускається з гірки, грає з татом в піжмурки, шукає вихід з лабіринту в ігровій кімнаті….і раптом чує від вас: «Час збиратися до бабусі!»
Для малюка це як грім серед ясного неба. ⚡
Далі почуття фрустрації (розчарування, безвихідь)= сльози, і всі наслідки, що з цим пов’язані.😥😩😫
А враховуючи те що у маленької дитини процес емоційної регуляції ще далекий до завершення, можна навіть очікувати на емоційний «вибух».💥
Що робити❓
✅2. Допомогти дитині заспокоїтися.
Бути поруч. Опуститися на рівень очей дитини. Говорити тихо: «Мама (тато) поруч. Дозволь мені допомогти тобі»
Намагатися не вживати таких слів як «заспокойся», «не хвилюйся».
Маленькій дитині справді важко заспокоїтися і іноді їй потрібна допомога дорослого. Коли є причина для хвилювання їй потрібен час і допомога щоб впоратися з цим.
Тож допоможіть їй.
Як саме❓
✅3. Визнати, назвати, прийняти та розділити емоції та почуття:
Можна сказати: «Я бачу що ти засмучена і тобі зовсім не хочеться розлучатися з нами. Мені так прикро що я маю зараз відвезти тебе до бабусі, бо нам з татом також хотілося залишитися вдома і провести час з тобою.»
Відчуваєте різницю?
Що далі❓
✅4. Змістити фокус уваги.
Коли дитина трішки заспокоїться, обійміть її, похваліть та відзначте що вона молодець, бо впоратися з власними почуттями та емоціями для неї досить не просте завдання.🫂
Далі можна запропонувати помріяти про те, чим ви будете займатися після того як заберете дитину від бабусі та скласти план на наступні вихідні.
Непросто❓
Дійсно, на такі дії потрібні власний ресурс, час, а головне розуміння чому саме це має бути в пріоритеті.
Чому це важливо❓
👉 бо таким чином ми демонструємо дитині що її почуття та емоції важливі для нас, батьків.
👉 даємо зрозуміти що малюк зараз не сам на сам з проблемою, бо мама і тато не просто розуміють та приймають його емоції та почуття, а й розділяють їх.