🌻Довженко-Центр : Dovzhenko Centre🌻

ДИВИМОСЯ КІНО, ДОНАТИМО НА ДРОНИ

Запрошуємо на благодійний показ у рамках програми «Забуте, непобачене, своє», у якій ми дивимося українське кіно, а гроші за квитки надходять на дрони українському війську. Цього разу, 24 листопада о 14:00, в Kino42 подивимося «Дике поле» (2018) реж. Ярослава Лодигіна.

«Дике поле» — похмурий глядацький істерн, екранізація роману «Ворошиловград» Сергія Жадана. Історія про протистояння пострадянського й українського, корумповано-кримінального й принципово чесного, бандитського й сімейного, російського й українського, яка набула нової актуальності сьогодні.

Через зникнення брата Герман повертається на рідну Донеччину. У спадок йому залишилася маленька стара бензоколонка — сімейний бізнес вкупі з місцевими працівниками, готовими стояти за неї. А відстоювати доводиться з принципу: на землю зазіхають впливові рейдери, клаптик за клаптиком перетворюючи її на кукурудзяні поля та залізницю, що нікуди не веде.

Покази організовано спільно з Благодійним фондом «Хід Юристів».

Приходьте дивитися, (пере)відкривати сучасне українське кіно й разом із героями долучатися до захисту свого.

Квитки за посиланням

Сьогодні рішенням Касаційного господарського суду у складі суддів Кондратової І.Д., Губенко Н.М., Студенця В.І. остаточно позбавлено Довженко-Центр права на доступ до правосуддя. Виходить, що в жодному суді і в жодній інстанції Довженко-Центр не має права захищатися від знищення – так постановив Північний апеляційний господарський суд і, здається, Касаційний господарський суд теж із цим погоджується. Це має стати тривожним дзвінком для інших державних закладів, яким не пощастило бути у підпорядкуванні держави, – по суті, інституції позбавляються субʼєктності і конституційного права на оскарження рішень органів управління.

Водночас, обстоюючи недоторканність та непохибність рішень державних органів, суд не взяв до уваги головний мотив позову: питання збереження та захисту культурної спадщини, що є порушенням статті 54 Конституції України. Адже, будучи виконаним наосліп, оскаржуваний наказ Держкіно призвів би до втрати єдиної в своєму роді колекції українського кіномистецтва, бази знань, відкриттів та інформації, що створена за 30 років існування Довженко-Центру.

Представники Міністерства культури та стратегічних комунікацій мають це розуміння і підтримали застереження й вимоги Довженко-Центру в повному обсязі. Логічно, оскільки політики управління й захисту культурної спадщини виробляються саме в Мінкульті. Погано, що компетентну позицію суд проігнорував.

Понад 2 роки ми з вами боролись за нашу кіноспадщину. Що далі? Невже визнати, що українське кіно – це просто залізні коробки з плівкою, як заявив представник Держкіно в суді?

Однозначно, Держкіно – як і суспільство – не може виграти, якщо Довженко-Центр програє. Це проста істина. Ми не вважаємо результат суду програшем – це радше висвітлення тривожних тенденцій, що розвиваються і міцніють в управлінні державою та судочинстві.

Доки Довженко-Центр існує, ми продовжимо говорити про цінність, збереження і розвиток української культурної спадщини з тими, хто може чути, розуміти і справді в цьому зацікавлений.

Дякуємо кожній і кожному, хто підтримував і підтримує, розуміє, вболіває і сприяє розголосу. Дякуємо нашим адвокаткам!Боротьба за українське кіно триває – щоб колись повернутися до розвитку і творення. Так було і буде. Нам своє робити.

Інтертитр: «Хліб» (1930), реж. Микола Шпиковський

ВИРІШАЛЬНІ МОМЕНТИ СУДУ

Завтра об 11:00 у Касаційному господарському суді (вул. Копиленка, 6, зал 209) пройде слухання, яке може стати дуже важливим для долі Довженко-Центру.

Касаційний суд розглядає справу про незаконність наказу Держкіно щодо реорганізації інституції. Попереднього разу, перевіривши наявність сторін, суд відклав прийняття рішення на завтрашнє засідання. Головуюча колегії суддів — Ірина Кондратова.

Ми потребуємо вашої присутності. Не забудьте взяти з собою документи!

Інтертитр: «Тіні Бельведеру» (1926), реж. Олександр Анощенко

Нагадуємо, що сьогодні до 19:00 — ваша остання можливість відвідати виставку «World Press Photo-2024» в нашому Музеї кіно!

На честь завершального дня експозиції о 15:00 директора Odesa Photo Days Катерина Радченко проведе авторський екскурс в історію та наповнення фотографій, відібраних серед найкращих та найважливіших історичних знімків цього року.

World Press Photo регулярно збирає в своєму престижному конкурсі головні журналістські фотографії з усього світу й формує з цього калейдоскоп значущих подій сьогодення. Odesa Photo Days за партнерства посольства королівства Нідерландів в Україні організували виставковий тур Україною, в ході якого була можливість подивитися експозицію World Press Photo-2024 в Довженко-Центрі.

І ще є сьогодні до 19:00🤍

Квитки за посиланням

У фінальний день фестивалю «Фундамент: історії про культуру» в Українському Домі проведемо показ «Нарисів радянського міста» (1929) Дмитра Дальського та Людмили Сніжинської в живому супроводі композитора Олексія Шмурака. Опісля послухаємо лекцію від головного мистецтвознавця Довженко-Центру Марини Скирди.

17 листопада о 17:00 чекаємо всіх у Кінозалі Українського Дому, де ми разом зможемо подивитися авангардистську урбаністичну симфонію 1929 року, що оспівала в утопічній патетиці міські ландшафти Харкова, поетизувала столицю УСРР і залишила в історії доументальні кадри Держпрому, «Березолю», Палацу праці й загалом — українського міського життя 1920-х.

Показ супроводить жива музика Олексія Шмурака — українського композитора, саундартиста, перформера, лектора і публіциста. Олексій займався сучасною класичною музикою як піаніст, менеджер і куратор, а з 2012 «мігрував» в бік сучасної експериментальної музики, інтердисциплінарної співпраці та перформативності. Його музика іронічна, багатошарова і драматургічно вибудована.

Після показу послухаємо лекцію Марини Скирди, у якій вона надасть історичного та мистецького контексту фільмові; розповість про авангард та політичне життя 1920-х, а також запросить слухачів до критичної дискусії стосовно того, як тодішній просторово-урбаністичний радянський експеримент виглядає сьогодні, через сто років після його початку — в бруталістській будівлі Українського дому.

Приходьте дивитися та слухати вже цієї неділі!

«ПРОПАЛА ГРАМОТА» [ЗНАЙШЛАСЬ] У «ЖОВТНІ»

16 листопада кінотеатр «Жовтень» відкриває свій новий проєкт — Zhovten Cinema Club. Радимо прийти, адже дивитися будемо культову «Пропалу грамоту» (1972) Бориса Івченка!

Метою кіноклубу стане відкриття нових граней кіномистецтва для поціновувачів кіно та його історії. У програмі — ретельно відібрані кінострічки, а також лекції, що додають контексту та занурюють у тематику, і, можливо, дещо більше, що здатне здивувати навіть найвибагливіших глядачів. Цього разу кіноклуб буде дивувати українським кіно з колекції Довженко-Центру.

16 листопада о 14:30 відбудеться відкриття проєкту фільмом «Пропала грамота» (1972) режисера Бориса Івченка, цікавим комедійним прикладом українського поетичного кіно.

Окрім показу фільму на глядачів чекає театральний перформанс, лекція та обговорення.

«Пропала грамота» — вільна екранізація однойменного оповідання Миколи Гоголя. Двоє козаків вирушають в карколомну подорож до Петербургу. Тут вони мають зустрітися з самою царицею та доставити їй грамоту від гетьмана. На шляху козаків чекає чимало пригод та випробувань, сповнених веселих, загадкових, і подекуди містичних пригод.

Квитки за посиланням

Дивитеся на фейсбуці?

https://www.facebook.com/dovzhenko.centre/videos/1081859453129781

Уже цієї суботи, 16.11, керівниця Довженко-Центру Олена Гончарук запрошує разом пройтися авторським туром виставкою World Press Photo 2024, що нині експонується в Музеї кіно Довженко-Центрі.

«Є поширене твердження "ми живемо в історичний час". Після перегляду експозиції World Press Photo один із моїх висновків: кожен час є історичним. Його значимість визначають виключно люди, котрі в цей час живуть і те, як вони цим часом розпоряджаються.

Цінність сприйняття фотографій-фіналістів одного з найважливіших світових конкурсів саме поєднаними в експозиції — через появу багатьох нових зв'язків і смислів, що ніколи б не виникли від окремого фото або серії. Саме на виставці відзначаєш, що кожен зі знімків, яким би далеким він не був від України, має стосунок до нашого сьогодення. Рівно як українські події пов'язані з тим, що відбувається у світі. Тут ніби відкривається багатошарове бачення.

Моєю особистою відправною точкою на виставці, безумовно, є фотопроєкт української фотографки Юлії Кочетової "War is Personal". А точкою прибуття — фото Едді Джима, зроблене на островах Фіджі, під назвою "Боремося, не тонемо" (Fighting, not sinking). Воно далеке від війни, але містить важливий стейтмент».

Виставка триватиме до 17 листопада. Встигніть побачити світлини, які розповідають важливі історії з усього світу.

Проведення виставкового туру в Україні організовано Odesa Photo Days i відбувається за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Квитки за посиланням

Фото: Vogue Ukraine