Dr. Gavrylin

Класичний шаблон аля Тру Детектів виглядає приблизно так:

1. Загадкове вбивство.
2. Офіцер нігіліст, якій вже позбавився ілюзій.
3. Офіцер оптиміст, якій досі вірить в Санта Клауса.

Напруга між офіцерами створює динаміку та розвиток.

До кінця сезону оптиміст стає трошки нігілістом, а нігіліст відчуває дотик Господа.

Тобто обмін протилежними світоглядами робить всіх учасників адекватніше.

Чи працює така схема за кадром серіалу?

Авжеж.

Тільки реалізується дуже рідко.

Бо більшість з нас схильна лише до контакту зі своїми копіями.

І скажіть мені, будь ласка, навіщо оптимісту слухати весь цей нігатіф?!

В романтичних стосунках наші копії дають нам вибух емоцій.

На початку, бо потім починаються тупикові гілки сценарію.

- Ти кажеш мені, щоб я так не робив, але тиждень тому ти робила теж саме.

ПАТ!

В дружніх стосунках наші більш успішні копії надихають нас на розвиток, а менш успішні - провокують на нескінченну критику.

Тобто тому, хто вище, ця дружба дуже швидко набридає.

Бо що цікавого в тому, щоб дивитися на свою версію 2015 року?

Саме для цього нам і потрібне загадкове вбивство.

Спільна справа, спільний процес, в позитивному результаті якого зацікавлені усі.

І там, через конфлікти, стрес та дискомфорт, всі герої стануть ще трошечки героїчніше.

No pain - no gain, як не крути.

Експеримент з Їжовик Гребінчастий (Lions Mane) оголошую передчасно завершеним.

Причина - стрімка зміна фази на маніакальну.

Попитавши про це Антона Віленчика було виявлено, що мій випадок не одиничний.

Грибочок може робити сон більш поверхневим, скорочувати фази глибокого сну, продовжувати REM-фази, викликати яскраві сни (в моєму випадку - кошмари).

Мозок дійсно "розганяється", але не до кінця зрозуміло за рахунок чого.

Перша сторінка гугла не дає багато інформації по фарм профілю. На крисах було виявлено, що "Екстракт H. erinaceus пригнічував збудження нейронів, викликане застосуванням L-глутамінової кислоти. Зроблено припущення, що екстракт H. erinaceus містить речовини, які можуть активувати рецептори, які викликають гальмування спайкової активності".

Чому це гальмування викликало у мене ейфорію, прискорення мови та поверхневий сон - хз.

Коротше кажучи, якщо ви глухому депресі, дофіга спите та не бачите снів, то цей грибок може бути в тему.

Антидепресивний ефект може в тому числі "покращувати пам'ять".

Всі інші тези про "відновлення мозку" потребує довготривалих досліджень на людях.

- Мені здається я більш полігамний, ніж моногамний. Зараз думаю, як би про це тактично повідомити своїй дівчині.

Друзі, у мене є для вас абсолютно ексклюзивна інформація!

Ми всі - полігамні.

Складно повірити, але навіть твоя моногамна дівчина фантазує про Райана Гослінга.

А ще - вона скоріш за все тащиться від солодкого, яскравого та ароматного.

Бо коли в наші сінапси потрапляють великі порції всіх цих серотонінів, то на пару секунд ми начисто забуваємо про смерть.

Це приємно.

Моногамність - не генетична варіація.

Моногамність - раціональний вибір.

Звісно, біологія грає в цьому велику роль.

Комусь дійсно дуже важко відмовлятися від солодкого.

У когось погана чутливість дофамінових рецепторів, у когось депресія, у когось стрес.

Але це все варіабельні параметри, які можуть корегуватися упродовж життя (чи дня).

Ми всі природно схильні до того, щоб лежати в опіумному сиропі з порно зірками.

А потім - в рехабі.

Бо у всього є своя ціна і вона ніяк не пов'язана з мораллю, гендером чи соціальними нормами.

Чиста біохімія. Вічна, генетична.

Коли я чую слово "мікродозінг", моя рука тягнеться до револьвера (с) Френк Сінатра.

Але серйозно, сил вже нема.

LSD, псилоцибін, мухомор, MDMA, кетамін, ібогаїн - це підтверджений список того, що люди вживають в маленьких дозах на щоденній основі.

Об'єднує ці речовини тільки те, що їх не можна купити в аптеці.

А ще в великих дозах вони змінюють стан свідомості.

Але повірте мені на слово, якщо ви вип'єте дуже велику дозу антидепресантів/антибіотиків/мультивітамінів, то у вас теж виникне змінений стан свідомості.

То виходить, що моя бабуля все життя займається мікродозінгом інсуліну?

Завжди знав, що вона у мене прогресивна.

Короче, я чесно намагався знайти якусь науку хоча б по мікро псилоцибіну, але поки що це в основному сайти з назвами "microdose bros" та "microdose guru", які цитують півтора не дуже великих дослідження.

Є ще парочку протоколів - в одному Stamets пропонує пити 100-200мг чотирі дні з перервою у три дні, в іншому Fadiman пропонує пити 400мг (ні*уя собі!) через день.

Логіка приблизно зрозуміла - рецептори отримують толерантність, яку "треба" обнуляти перервами, але навіщо взагалі на регулярній основі пити щось, що будує цю конкретну толерантність цих конкретних рецепторів - питання відкрите.

Тим не меньш, розпіарений Їжовик я вирішив все ж таки потестувати.

Через пів року зроблю МРТ мозку і розповім вам чи вдалося йому зупинити нейродегенерацію від тік-току.

Замовляю тут. Відсотків не отримую, просто довго спілкувався з виробником - людина доволі серйозно ставиться до процесів, тому можна довіритися.

Там же можна замовити і мій СОН.

Дякую за увагу 🍄

США - братан, Угорщина - козел.

Польща друг, але і ворог теж.

Вибачте, але я маю це повторити: в політиці нема друзів.

Також друзів нема в Макдональдсі, в ОСББ та у стоматолога.

Ми наділяємо ієрархії людськими рисами так само, як діти наділяють емоціями пластикові фігурки.

Ми постійно забуваємо де ми, а де наша ієрархічна роль.

Так трапляється, коли таксист чи прикордонник замість того, щоб піти по прописаному сценарію, починає імпровізувати і проявляти свої емоції.

Дуже дружній таксист може розповідати анекдоти, дуже злий прикордонник може годинами не пускати тебе в туалет.

Емоції можуть бути різними.

Але результат завжди один - ієрархічні стосунки деградують.

Можливо це відбувається тому, що таксисту чи прикордоннику не подобається прописаний сценарій.

Можливо йому не підходить ця роль.

Але коли кожен другий таксист чи прикордонник стає імпровізатором, то деградує вся ієрархія.

В такому хаосі не може бути чесного взаємовигідного обміну, тільки експлуатація та насилля.

Коли одна зі сторін обміну хоче взяти набагато більше, ніж інша згідна обміняти, то починається, власне, війна.

А коли починається війна, то «простим людям» починають насипати про друзів, ворогів, хохлів, орків, святу місію, гідність та честь.

Ієрархія завжди намагається зекономити на обміні, тому вона давить на емоції.

Ти мені життя, я тобі - вічну славу.

Ти мені роботу у вихідні, а я тобі - дружній колектив.

Ти мені багато грошей за звичайний помідор, а я тобі красиву лейбу «Organic».

Розводять нас на кожному кроці, леді і джентльмени.

Таке життя.

Без спеціальної підготовки завжди будеш в мінусах.

Ти говориш з собою так, як з тобою в дитинстві говорила головна людина в сім'ї.

Прислухайся, це голос тата.

Чи мами.

Якщо твої батьки тебе душили, то ти будеш душити й інших.

Але не всіх.

Тільки тих, кого вважаєш своїми "дітьми", тобто людей з нижчим ієрархічним статусом.

Чому більшість наших чиновників розмовляють з громадянами, як з гівном?

Хто їх цьому навчив?

Чи може людина, до якої з повагою ставилися в сім'ї, розмовляти з іншими без поваги?

Сумніваюся.

Чому наші військові, які виїжджають за кордон на лікування, кажуть, що там до них ставляться краще, ніж в рідній країні?

Чому держава, як єдиний організм, ставиться до своїх громадян як жорстокий та байдужий батько до своїх дітей?

Фрактальна система в дії.

Маленькі моделі масштабуються в великі.

Парадокс в тому, що неможливо змінити всю систему, не ставши тираном.

А тиран може змінити систему тільки в гірший бік.

Тому все, що ми можемо - це стежити за своїм внутрішнім голосом.

І не ображати тих, над ким у нас є реальна влада.

Тобто себе.

На консультаціях доволі часто доводиться умовляти людей лікуватися :)

Інколи поцієнт вже навіть дійшов до психіатра, отримав рецепт, але не наважується починати.

WHY?!

Ну, про побочки я вже писав. Не все так страшно, як написано в інструкції. Виробник зобов'язаний написати про кожний чіх, якій стався під час досліджень. Навіть якщо це був один єдиний чіх серед тисячі людей.

Залишається ще декілька блоків:

1. У людини вже був поганий досвід.

Колись вона/він/вони сходили до професора альтернативної психіатрії, той призначив 14 різних некролептиків одночасно і у людини на третій день 'лікування' стався якійсь неприємний пріход.

На жаль, так буває. Особливо в маленьких містах, де нема конкуренції.

Тому ходіть до нормальних психіатрів, слава богу вони вже існують.

2. "Я боюся підсісти".

Мені б персонально хотілося, щоб психіатри виписували кокаїн, але, на жаль, вони перестали це робити ще до мого народження.

Тепер вони виписують таку лабуду, від якої кокаїн перестає діяти.

Це дуже відштовхує людей від науки! А якби хотілося, щоб ті аптечні колеса внатурі мазали. Добре що існує абсолютно безпечний мікродозінг, після якого кольори на екрані стають трошки цікавіше.

Коротше, не бійтеся.

Якби антидепресанти так перли, як ви собі фантазуєте, то їх би продавали в наркошопах.

3. Людина якось вивозить сама.

Тобто їй не дуже ок, але не так, щоб прям дуже.

А може і дуже. Але хтось про неї піклується, з роботи не звільняють, всі жаліють і співчувають.

Ну і якось воно йде.

"Падаючого - штовхни", як казав сеньйор Ніцше.

Коли людина реально страждає, вона не перебирає варіантами. Вона пробує все, що є в арсеналі. Вона готова ризикувати, щоб вгамувати свій біль.

Тому або у вас не так сильно болить, або вас ще не задовбало терпіти.

Колись воно обов'язково задовбає, ви почнете лікуватися, вам полегшає, і стане дуже шкода за ті втрачені в необов'язкових стражданнях роки.

Інфа 100%.

Покер - це життя.

Або життя - це покер.

Ну, плюс-мінус.

Судіть самі:

1. Ми не обираємо свої карти (гени та дитинство)

2. Ми не знаємо, як будуть поводити себе інші гравці (соціальна невизначеність).

3. Ми не знаємо, що буде на наступному кроці гри (глобальна невизначеність).

Але навіть на основі неповної інформації ми можемо обирати більш раціональні рішення (або нераціональні).

Два основних терміни з теорії покеру - це Очікувана Вартість (Expected Value, EV) та Дистанція.

Очікувана вартість майже ніколи не буває стовідсотковою, тому ти можеш програти раунд, навіть маючи на руках дуже потужну комбінацію.

Але приймаючи раціональні рішення системно, ти гарантовано будеш мати перевагу на Дистанції.

Ти можеш виграти одну роздачу з 72, але на Дистанції в 100 роздач ти програєш у ~85 випадках.

Ти можеш програти одну роздачу з АА, але на Дистанції в 100 роздач ти виграєш ~85 випадках.

Найскладніша задача в професійному покері - це не вивчити матчасть. Найскладніше - це просто приймати раціональні (плюсові) рішення на великій дистанції.

Тому що коли живий покерист втомлюється та не висипається, він перестає вірити у Дистанцію.

Він перестає вірити в те, майбутнє.

Горизонт планування звужується, він хоче перемогти тут і зараз, негайно, тому починає поводити себе ризиковано. Безглуздо. Нераціонально.

Все як у житті.

Тому інколи, наприкинці дня, якім би він не був по відчуттям - приємним чи ні, я люблю себе питати:

- Чи буде такий день плюсовим на дистанції?

Друзі, я повернувся до консультацій.

Знаю, що можу бути корисним, якщо вам потрібно:

- неформально і чесно оцінити ваш ментальний стан;
- зрозуміти в якій бік рухатися;
- обговорити психоделічну терапію;
- захейтити вашого колишнього.

Я НЕ МАЮ НІЯКИХ МЕДИЧНИХ ДИПЛОМІВ.

Але я маю 15-річний досвід виживання. ПТСР, ГТР, клінічні депресії, психотичні депресії, манії, змішані манії, дереалізації деперсоналізації псевдогалюцинації, і, як бачите, за підсумком доволі непогано зберігся. У мене навіть робота є!

Я знаю, що на цей канал досі підписано пару десятків людей, яких я консультував ще до повномасштабки - значить, щось в цьому є.

Записатися можна тут - https://calendly.com/drgavrylin

Арестович:

- Либерализм - эксплуатация блуда, тщеславия, желание свести все к стендапу, фельетонная эпоха.
Цивилизация, отказавшаяся от абсолютной истины, становится цивилизацией абсолютного заблуждения.
И то, что мы все еще кажемся себе относительно блудящими - сбитая оптика абсолютного блуда.

Маршалл Маклуен:

- Моральна точка зору – це сурогат, замінник для розуміння суті технологічних змін. Хто не може зрозуміти - починає моралізувати.

Знаєте як відрізнити інтелектуала від псевдоінтелектуала?

Псевдоінтелектуал може швидко формулювати думки, він може бути гарним оратором, він може бути дотепним, він може бути ерудованим.

Але він завжди (З-А-В-Ж-Д-И) буде вірити у свободу волі. Тому він завжди (З-А-В-Ж-Д-И) буде пояснювати будь-які процеси через мораль.

Частіше за все це буде християнська риторика. Інколи - лівацька.

Який збіг, що ліві та праві так ненавидять один одного! Невже вони борються за одне і теж - моральну істину? Невже вони всі вірять в одне і теж - що у всьому винна гріховна поведінка людей, яку можна виправити гарним вихованням?

Головне - дайте мені владу, і я зараз все виправлю...

Цікаво, що раннє християнство було нічим іншим, як перекладом Буддизму на арамейську мову.

Ця перша версія християнства не читала моралі, не карала за гріхи, не виколювала око за око.

Ісус навчав милосердя, любові та співчуття до всіх живих істот. Чому? Тому що усі живі істоти в Сансарі, їх ведуть бажання, які вони не обирали, і між комахою, яка б'ється о флюоресцентну лампу та людиною, що не може відірватися від інстаграму, принципової різниці не існує.

"Понять і простіть" - ось чому вчив син Будди.

Але на таких постулатах ієрархію не побудуєш, тому "понять і простіть" дуже швидко трансформувалось в "осудити та покарати". А ще краще - осудити та показати, куди занести десятину, щоб Святий Отець не ругався.

Головний інструмент Буддизму - це не проповіді, а практика. Буддисти у свободу волі не вірять, тому вони тренуються.

На нейробіологічному рівні медитації змінюють активність різних ділянок мозку, тим самим посилюючи контроль за імпульсами.

Головний інструмент Християнства - це слова.

"Спочатку було слово". Чому? Тому що словами віддаються накази, словами пишуться закони, тобто слова це головний важіль влади.

В один момент ти додаєш словам сакральність - і вуаля! Твоя влада стає владою від Бога.

А якщо бог, раптом, помре, то ми напишемо Священну Конституцію, де буде написано, що влада - від народу.

Там, в тій конституції, буде написано багато абсурдних речей, але життя того самого народу все одно буде залежати від священних букв.

Ми дожили до моменту, коли "бездушні" GPT-алгоритми навчились складати слова в речення не гірше за псевдоінтелектуалів, але ті поки що тримаються за свою старозавітну владу.

Вони жадібно набивають кишені брудним золотом грішників, продаючи їм свої сатанинські курси про успіх...

Але наближається день, що палає, як піч. Усі горді й злодії стануть соломою, і день, що настає, спалить їх, — не залишить від них ні коріння, ні гілок. (Малахія 4:1)

Вже майже місяць користуюся кільцем-трекером сну Oura (gen2).

Навіщо?

1. Щоб мати більш об'єктивну інформацію про свій стан.

Наприклад, в якийсь день тобі може здаватися, що краще пожаліти себе і замість фізухи зайнятися тіктоком, але додаток показує, що спав ти норм, тому давай не ний.

Та навпаки - інколи тобі хочеться терміново бігти марафон, але насправді ти поспав на 40 балів зі 100 і тебе просто маніячіть, тому сиди краще вдома.

2. Щоб зрозуміти як та чи інша фарма впливає на сон.

Коли ти чітко бачиш як дуже сучасний та необхідний нормотімік Х одразу тобі зрізає під нуль фазу глибокого сну, то можна не мучити себе ще місяць таким "лікуванням".

Схожа історія з кофеїном - вплив на мій сон обʼєктивно жахливий.

Також можна експериментувати з харчуванням, різними видами тренувань etc.

*

Розумію, що трекери сну це вже не ноу-хау, але плюс Oura в тому, що вона дійсно збирає доволі точні дані.

А ще - це стильове кільце, яке на відміну від браслетів/годинників не заважає спати.

З мінусів - не дуже зрозумілий підрахунок загального рейтингу сну (підозрюю що це проблема усіх трекерів).

Наскільки я зрозумів, на перше місце алгоритм ставить просто суму часу, якій ти провів у різних фазах сну.

Тобто якщо ти загально пробув у глибокій фазі 1.5 години + 1.5 години в REM + 4 години light, то це він рахує гарний сон. Йому байдуже на сам ритм сну, циклічність фаз, яка по факту не менш важлива ніж сума годин.

За ніч ти міг прокидатися 7 разів в туалет, в перервах дивитися сни про сатану, о другій ночі піти з'їсти піцу з гідазепамом, під ранок провалитися на годинку у глибокий сон і у підсумку набрати рейтинг 80 зі 100.

Усі мої псилоцибінові тріпи завжди закінчувалися сміховими істериками.

Я довго намагався зрозуміти, що це означає. Будував гіпотези. Шукав відповіді.

- Цей сміх точна щось ховає від мене.

- Це просто захисна реакція психіки.

- Там,за ширмою
сміху, живе така правда, яку я поки що не готов перетравити…

І ось, здається, я, нарешті, відкопав відповідь.

Там, за сміхом…

Абсолютно Ніхуя.

Ніхуюшенькі.

Сміх - це і є головна відповідь.

Сміху похуй, грубо кажучи, на все.

Абсолютно поїбать на всі твої травми, на твої пошуки, на твою концепцію любові, концепцію прийняття та психоделічної терапії.

Всі вербальні конструкції стають смішними та непотрібними, бо такими вони і є.

Сміх знецінює.

О боже, тільки не знецінення, я дзвоню в твіттер!

Завжди памʼятайте, друзі коміки, що ваша професія священна.

І якщо хтось вам забороняє про щось жартувати, то він не захищає почуття віруючих.

Він просто вважає, що страждання є сакральними. Свідомо чи несвідомо. Він унилий захисник страждань.

Сміх знищує страждання, не залишаючи на його місці Ніхуя.

Велике, абсолютне, божественне Ніхуя 🙏