від сьогодні я починаю вести тут свій щоденник. можливо, записи з’являтимуться не щодня, але сьогодні я відчуваю, що настав час.
цей щоденник буде відкритим для всіх, бо я хочу не боятись показувати себе справжню. багато з вас навіть не уявляє, яким є моє життя насправді, і, можливо, через ці записи ви побачите частинку себе або краще зрозумієте мене.
чому я вирішила почати саме сьогодні? бо мені дуже боляче. це різний біль. і, чесно кажучи, я часто звинувачую в ньому саму себе. і можливо тут хочу знайти хочаб маленького полегшення.
я працювала з психологом, психотерапевтом, виконую різні практики й завдання. але проблема нікуди не зникає – навпаки, здається, вона стає ще глибшою.
сьогодні я багато плакала, вночі, зранку, вдень, і здається це були сльози жалості до самої себе. я плакала через свої вчинки, які привели мене туди, де я є зараз.
плакала від безсилля того, що я не можу змінити майже нічого, бо просто боюсь брати на себе цю відповідальність.
моментами я бачу світло, в моїх дітях, в друзях, часом навіть роботі, ось тільки що я посміхнулась, бо вийшло закрити збір на 10 000 000 грн. всередині зігріло трішки і я сказала самій собі: «ти ж не вірила, але зробила, таких як ти більше немає, бережи себе»
а потім – знову провалюєшся у темряву, бо сьогодні важкий день. а скільки таких днів уже було…
28.12.24
цей щоденник буде відкритим для всіх, бо я хочу не боятись показувати себе справжню. багато з вас навіть не уявляє, яким є моє життя насправді, і, можливо, через ці записи ви побачите частинку себе або краще зрозумієте мене.
чому я вирішила почати саме сьогодні? бо мені дуже боляче. це різний біль. і, чесно кажучи, я часто звинувачую в ньому саму себе. і можливо тут хочу знайти хочаб маленького полегшення.
я працювала з психологом, психотерапевтом, виконую різні практики й завдання. але проблема нікуди не зникає – навпаки, здається, вона стає ще глибшою.
сьогодні я багато плакала, вночі, зранку, вдень, і здається це були сльози жалості до самої себе. я плакала через свої вчинки, які привели мене туди, де я є зараз.
плакала від безсилля того, що я не можу змінити майже нічого, бо просто боюсь брати на себе цю відповідальність.
моментами я бачу світло, в моїх дітях, в друзях, часом навіть роботі, ось тільки що я посміхнулась, бо вийшло закрити збір на 10 000 000 грн. всередині зігріло трішки і я сказала самій собі: «ти ж не вірила, але зробила, таких як ти більше немає, бережи себе»
а потім – знову провалюєшся у темряву, бо сьогодні важкий день. а скільки таких днів уже було…
28.12.24