Зʼїж книгу

З коментарів до попереднього допису, стало відомо, що наразі йде робота над перекладом роману Кормака Маккарті «The Passenger»

«The Passenger» та «Stella Maris» — це два останні романи (2022) Кормака Маккарті, що разом складаються в дилогію, проте які можна читати й як окремі твори. Спочатку було видано «The Passenger», а через шість тижнів роман «Stella Maris», який технічно є приквелом до «The Passenger». Сюжети обох романів розповідають про брата та сестру — Алісію та Боббі Вестерн, батько яких разом з Оппенгеймером брав участь у розробці атомної бомби

«The Passenger» — історія про те, як Боббі, працюючи рятівником знаходить на дні Мексиканської затоки приватний літак, в якому, як виявляється не вистачає одного пасажира. І ця загадкова подія спонукає героя до втечі та пошуків себе. Тут будуть діалоги на різні теми: квантова фізика, машини, дайвери, бурові вишки. А ще в романі є розділи, де Алісія, у якої шизофренія, спілкується зі своїм уявним другом Малюком (що перегукується з іншим текстом Маккарті «Кривавий меридіан»)

«Stella Maris» — історія, що складається з розмов між вундеркіндом-математикинею Алісією та її психіатром. Зокрема, вони говорять про математику, квантову механіку, теорію музики та філософію

Друзі, що зараз читаєте? Діліться в коментарях (рубрика по понеділках)

В Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту дістала з полички одну з найдорожчих для мене книг — щоденник зі спогадами дівчинки, що два роки війни прожила у сховищі, де продовжувала мріяти, вчитись, читати літературу та жити. Ця дівчинка мене багато чого навчила. «Сховище» Анни Франк все ще залишається однією з найважливіших книг, які я читала у житті

(для настрою)
Борис Віан🌝

Що подивитись в пʼятницю ввечері на BookTube (регулярна рубрика). Додавайте в коментарі свої варіанти!🔥

1. Максим Нестелєєв про український постмодернізм
▶️ слухати/дивитися

2. Аліса Peak-week Papers про книжкові анонси 2025
▶️ слухати/дивитися

3. Презентація книги «Тарантул» Боба Ділана + музичний вечір
▶️ слухати/дивитися

4. Андрій Федорів про нонфік «Атомні звички»
▶️ слухати/дивитися

5. Не книжкове, але цікаве! Андрій Федорів говорить зі Стефаном Заґмайстером (дизайнером, бізнесменом, автором книг «Зараз краще» та «Краса»)
▶️ дивитися

6. Аліна sepagraf про прочитане
▶️ слухати/дивитися

#ЗК_буктюб

Борис Віан помер 23 червня 1959 року у віці 39 років у кінотеатрі на премʼєрі екранізації свого роману «Я плюю на ваші могили». Цю книгу він написав під псевдонімом Вернон Салліван. Екранізація, яка ще на стадії підготовки змусила його понервуватися, що стало фатальним враховуючи його хворе серце

Через цю екранізацію він сильно й довго сварився з кінематографістами, внаслідок чого втратив права на фільм і на премʼєру прийшов як звичайний глядач

Через 10 хвилин після початку фільму він втратив свідомість. Подейкують, що він вигукнув: «Хіба ці хлопці повинні бути американцями? От лайно!», і його слабке серце не витримало та він втратив свідомість

Сьогодні з учасниками книжкового клубу «Зʼїж книгу» будемо обговорювати «Шумовиння днів» Бориса Віана та обирати книгу лютого🤍

Експрес екскурсія творами художнього мистецтва 

«Як розмовляти з дітьми про мистецтво»
та
«Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття»
Франсуаза Барб-Ґалль

Це буде нетрадиційний відгук на достатньо нетрадиційні книги на цьому каналі тому й почнеться він також нетрадиційно:

Подивіться на третю прикріплену картинку. Це репродукція картини Карла Шпіцвеґа «Бідний поет». Як ви думаєте:
1) навіщо на стелі парасоля?
2) куди поділися всі меблі?
3) чи задоволений поет своїм життям, попри бідність?

Ось які відповіді пропонує Барб-Ґалль:
1) так як поет бідний, це його єдиний спосіб поремонтувати дах
2) враховуючи, як закутаний поет, меблі пішли з димом 
3) цілком так; все що його турбує — це поезія яку він пише в даний момент (якраз підраховує правою рукою кількість стоп вірша)

У своїх книгах французька письменниця та мистецтвознавиця простими словами розповідає (в першій частині) теоретичну частину про те, які бувають жанри, які бувають сюжети (тут майже як у Фостера все зводиться до того, що треба знати Біблію та міфи😁), які радикальні зміни стались у мистецтві ХХ століття, (а в другій частині кожнї книги) авторка оглядає 30 творів мистецтва (причому є зокрема і неочевидні та небанальні приклади, ось такий, наприклад) та зазначає на що треба звернути увагу, до того ж подає інформацію окремо для дітей 5-7 років, 8-9 років та 11-13 років

Треба зазначити, що в книзі майже немає дат й пояснень історичного контексту, проте ця книга радше дає не фундаментальні знання, а пояснює на прикладах, на що взагалі дивитись, дивлячись на картину, як помічати деталі та чому ці деталі важливі, також тут просто пояснюється, чому наприклад каляки-маляки Джексона Поллока (чи будь-якого абстрактного експресіоніста) не одне й те саме, що каляки-маляки дитини, і загалом чому людство відійшло від реалізму і тепер немає всіх цих реалістичних пейзажів чи парадних портретів 

Кому підійде ця книга
Здебільшого тим (батькам чи не батькам, бо хтось цю книгу може читати і для себе, я думаю, що певною мірою на це і розраховано), кому подобається мистецтво, але хто хоче його просто продегустувати

Особисто я читала цю книгу із цікавості дізнатися, що авторка пропонує з педагогічної точки зору

На цьому все
#ЗК_відгук 111 (5)

В книзі «Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття» французької мистецтвознавиці та письменниці Франсуази Барб-Ґалль побачила інсталяцію під назвою «Памʼятник — Одеса» Крістіана Болтанскі

Це дитячі портрети маленьких одеських єврейських діток, і всі вони були зняті у 1939 році. Болтанскі навмисно збільшив фото, щоб обличчя стали схожі на голови мерців. Ніхто не знає, що спіткало цих дітей, чи пережили вони Голокост, але знаємо напевно, що їхнє дитинство зникло назавжди

Дроти, як гілки дерева, немов поєднують всіх в одну сімʼю, а електричні лампочки, ніби вогонь від свічок на згадку, що ніколи не згасне

Крістіан Болтанскі по лінії батька мав одеське коріння. На сторінці в книзі зазначена лише дата його народження (1944), але у 2021 митець помер

не зовсім, але майже #ЗК_мистецтво_в_сюжеті

Друзі, що зараз читаєте? Діліться в коментарях!💚(Рубрика по понеділках)

Дочитую другий том «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» Франсуази Барб-Галль (буде один відгук на дві книги), а також перечитую мою улюблену книгу (втретє!) «Шумовиння днів» Бориса Віана в рамках підготовки до зустрічі мого книжкового клубу

«Мистецьке життя — це чудове життя. Це кава та сигарети, можливо, трохи червоного вина. Це ловити ідеї і передавати їх іншим. У світі живопису це — зануритися в глибину і просто загубитися серед фарб та інших речей. І потрапити туди та знайти те, що так любиш — це справжня мрія. Це завжди експеримент, і він має відбуватися певним чином. Й ці періодичні перебування там завжди хвилюючі. І у цьому стільки щастя, хоча не завжди все проходить гладко. Та все одно це так чудово — бути в цьому, поки ти в цьому, глибоко…» Лінч

Лінч💔