Зʼїж книгу

Друзі, що зараз читаєте? Діліться в коментарях (рубрика по понеділках)

Буду по-трошку повертатись з лікарняного та продовжувати читати «Білий шум» Делілло та розділ про автора в «Лабіринтах американського постмодернізму. Том 1» (а потім ще й дивитись екранізацію роману 2022😏). А ще, як бачите на фото, скоро буде анпекінг

Любі читачі, до вашої уваги моя нова стаття для druk press до Міжнародного дня боротьби за права жінок💚

(наразі знаходжусь на лікарняному з грипом та 38,8 тож будемо на звʼязку вже наступного тижня, обійняла🫂)

Не пройшло і декілька днів після прочитання «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов» Карвера, як в свідомості виникло «дайте ще»

«Собор» (збірка оповідань)
Реймонд Карвер
5/5

Персонажі «Собору» всі ті самі звичайні американці представники робітничого класу, які в буденному відчаї живуть своє нестабільне життя дорослих людей. Вони пʼють, курять, навіть відвідують профілакторії для алкоголіків, ходять на аукціони з вживаними речами, розлучаються, сходяться

Тексти Карвера критично мінімалістичні, та попри це автору за декілька сторінок вдається плавно провести за ручку своїх персонажів, які проходять певну трансформацію. Так наприклад Фран («Пірʼя»), яка точно знає, що не хоче мати дітей, у кінці оповідання пропонує чоловіку стати батьками; інший, так і не названий герой («Собор»), який не любить не схожих на нього людей, долає цю нелюбов, коли проводить вечір зі сліпим чоловіком; ще інший герой проживає розлучення з дружиною та приймає свою нову реальність через символічну гарячку

Щодо символізму та метафор, текст може бути відкритим до інтерпретацій. Автор не навʼязує один єдиний варіант з поясненням. Кожне оповідання скоріше як дзеркало, в якому можна відслідкувати свої власні реакції на прочитане

Теми, які Карвер порушує в збірці «Собор» перегукуються з темами зі збірки «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», а деякі тексти є немов різними версіями однієї і тієї самої історії. Наприклад:
• в «Про що ми говоримо…» маємо історію про батька й сина, які роками не бачились та нарешті зустрілись («Торбинки»), а в «Соборі» є історія про батька й сина, які роками не бачились та певним чином їхня запланована зустріч зірвалась («Купе»)
• в «Про що ми говоримо…» є історія, як пара на гаражному розпродажі обирає меблі («Може потанцюєте?»), в «Соборі», є історія, де пара збирається на аукціон, щоб купити там холодильник
• в «Про що ми говоримо…» є історія про батьків, які переживають те, що їхнього сина збиває машина і чекають інформацію від лікарів («Ванна»), а в «Соборі» є рівно те саме оповідання, тільки в ньому ми дізнаємось продовження історії («Маленька радість»). При цьому цікаво, що обидва оповідання (як і загалом всі тексти Карвера) немов красиво незавершені

Незавершеність в прозі Карвера – це постійний прийом письменника, який робить його тексти ще реалістичнішими, бо ж історії з реального життя насправді також мають відкриті фінали, адже життя триває й далі

Раджу до читання цю прекрасну книгу (а ще краще читати поспіль обидві збірки, спочатку «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», а потім «Собор»)

На цьому все💚
#ЗК_відгук 116 (10)

Друзі, не один раз розповідала вам про видатного сучасного дизайнера Стефана Заґмайстера та його книги «Краса» та «Зараз краще»

Так ось, зараз в Києві в галереї «Лавра» проходить виставка тих самих робіт з проекту «Зараз краще». Експозиція триватиме до 11 квітня (сходіть за мене, розкажіть, як вам🤍)

Ось тут детальніше про виставку
Ось тут коментар Заґмайстера щодо виставки в Україні
(звісно не реклама)

Завтра починаємо читати «Білий шум» в книжковому клубі «Зʼїж книгу» разом з дослідником творчості Делілло, Костею Жученко (на відео праворуч він інтригує тим, про що ця книга та обіцяє допомогти нам розплутати клубок)🔥

До кінця дня можна долучитись до спільного читання, пишіть @krilistva

#ЗК_букклаб

Друзі, що зараз читаєте? Діліться в коментарях!🤍 (Рубрика по понеділках)

Почала читати «Білий Шум» Дона Делілло (а разом з цим дістала вже «Лабіринти американського постмодернізму»), початок багатообіцяючий!

Друзі, запрошую вас взяти участь у книжковому клубі «Зʼїж книгу» в березні!🔥Читаємо:

«Білий шум»
Дона Делілло

Про що ця книга
Провінційне американське містечко. У місцевому коледжі є кафедра гітлерознавства, очолювана професором Джеком Гледні. Він щасливо живе з дружиною Бабеттою і чотирма дітьми, і лише занепокоєне пи- тання «Хто помре першим?» порушує цю ідилію. Та згодом родинному щастю завадять нелюдські катастрофи й небожественні дива. Восьмий роман Делілло, його перший бестселер, Національна книжкова пре- мія 1985 року й екранізація від режисера Ноа Баумбаха

Участь
• читаємо з 4.03 по 27.03
• дата обговорення 27 березня,19:30, google meet
• у нас традиційно буде зручна тг-група для обговорення книги, спілкування, а також цікавинок навколо книги, автора та екранізації від мене (це мінімум 10 унікальних дописів!)
• вартість участі 500 грн (тариф «активний учасник» з можливістю взяти участь в онлайн обговоренні) та 350 грн (тариф «активний слухач» з доступом до відеозапису онлайн обговорення)

Приєднуйтесь!💚
Кількість мість обмежана, для участі пишіть в особисті @krilistva

#ЗК_букклаб

Вавілонська бібліотека анонсувала вихід книги мого улюбленного письменника Курта Воннеґута!

«Рецидивіст» (з тексту анонсу )

У центрі роману історія Волтера Старбака, сина імміґрантів зі Східної Європи, та чотирьох неймовірних жінок, яких він любив і які кардинально вплинули на його повне пригод життя.

Студент Гарварду й солдат Другої світової, Волтер проторував собі шлях у кабінети Білого дому, проте після Вотерґейтського скандалу вилетів звідти й опинився у в'язниці. Але це не кінець його шляху: коли Старбак виходить на свободу з єдиною мрією відкрити затишний бар, доля несподівано робить новий запаморочливий поворот, підносячи його до небувалих владних висот...

Курт Воннегут створив у «Рецидивісті» зворушливу, смішну і сміливу притчу про те, як вир подій захоплює людину, збезволюючи та роблячи заручницею обставин

Що нового подивитись на BookTube. Пишіть ваші варіанти в коментарях💚

1. Новий випуск «Запах слова» про те, скільки живе книга, про забуті тексти та імена
▶️слухати/дивитися

2. «Розмова про свободу», розмова Тімоті Снайдера та Володимира Єрмоленко
▶️слухати

3. Вовчиці про книгу «Дім на краю світу»
▶️слухати/дивитися

4. Дуже красивий блог Quirine! В цьому випуску про книги на весну
▶️слухати/дивитися

#ЗК_буктюб

Видавництво Букшеф анонсувало книгу мого улюбленого письменника Джона Фаулза!
(🥲🤍)

«Коханка французького лейтенанта»
Події роману відбуваються за часів вікторіанської Англії.
Чарльз Смітсон, заможний лондонський джентльмен, заручений із Ернестіною Фрімен, донькою багатого бізнесмена. Незадовго до весілля, прогулюючись набережною, вони зауважують самотню жіночу постать, що вдивляється в море. Це так звана коханка французького лейтенанта, особа, яку місцеві буржуа вважають трохи божевільною і засуджують за нібито аморальну поведінку. Зустрівшись з нею поглядом, Чарльз потрапляє в тенета почуттів, що їх і сам не може осягнути, а майбутній щасливий шлюб тепер здається йому неправильним і неможливим

Коли складають списки імен, що, як заведено казати, «визначають» історико-мистецький канон, найчастіше згадують Джотто, Боттічеллі, Тиціана, Леонардо, Караваджо, Рембрандта, Давіда, Делакруа, Мане, Гоґена, ван Гога, Кандінского, Поллока, Фройда, Гокні й Герста

А тепер запитання з однойменного есея (1970) Лінди Нохлін «Чому не було видатних художниць?». Відповідь: вони були, проте жінок раніше не розглядали, як можливих геніїв, бо це могло стосуватись суто чоловіків, такі реалії патріархального світу

Отже, мистецтвознавиця Кеті Гессел вирішила освітити ситуацію щодо жінок художниць, кинувши виклик Ернсту Ґомбріху (у першому виданні його популядрної книги «Оповідь про мистецтво» не згадано жодної жінки, а у шістнадцятому виданні було додано лише одну!) та створила «Історію мистецтва без чоловіків» (а казали, що немає жінок геніїв, геніально ж, буду читати, і вже знайшла на сторінках художницю з одеським корінням Соню Делоне (фото 4))

А ще Кеті Гессел веде інстаграм акаунт the great women in art (назва з шаною до Лінди Нохлін), де кожного дня публікує дописи про жінок в мистецтві