​​А поки тебе нема — вже розквітла весна,
Надворі шалений натовп і феромони,
На вулицях сонячні зайці і даль ясна,
Ще тліють у пікселях фото на телефоні.

А поки тебе нема — точать дні олівці,
І Крішна читає мантри у переходах.
А людям лиш серце до серця, рука у руці,
Їм видих до вдиху, — цілунки на верхніх сходах.

А поки тебе нема — там акордів дзвін,
В мене чай і простуда, лиш книги і рідні люди,
В мене безлад в кімнаті, а в мізках... Там також він.
Бо поки тебе нема — ти, як завжди, всюди.

Автор – Ю. Т.