Postal

Мульти-бот с премиум emoji Постинг+приветствие!

GramAds: реклама в Telegram. $1.5 cpm

Быстрая модерация, лёгкий запуск, высокие конверсии.

Погружение в мир IT и ИИ

Советы, опыт и вдохновение для разработчиков

Статистика Избранное

сховок.

Гео и язык канала: Украина, Украинский

Категория: Книги

феноменальна метапоезія і не тільки
@dee_chubay

Связанные каналы | Похожие каналы

Гео и язык канала

Украина, Украинский

Категория

Книги

Статистика

Избранное

Фильтр публикаций

Скрывать удаленные

Скрывать репосты

сховок.

3 Jan, 12:01

посій мене і виросте добра буря
обіцяв вітер
а тоді розсипався в мене в руках

інші ж виходили сіяти озимину
та щепити дерева
а я тільки погляд у землю кладу

і думаю про що міг би
бути цей вірш
якби все було по-іншому

336 0 6 1

сховок.

18 Dec 2024, 02:12

прокидаюсь у потязі і
не пригадую вірша що снився мені
бачу тільки як смуток людину їсть
і дві каламутні сльози
їй на плечах сидять

ти людино приходиш у світ
як порожня ємність для спогадів
а коли настає час відходу
то бачиш: денце тільки встигло покритись

просиш тоді:
смерте, ще трошки
біжи попереду мене

488 0 11

сховок.

8 Nov 2024, 11:30

диявол подарував чоловіку мішечок пшениці
й сказав:
стільки радостей буде в тебе скільки зернин у ньому

наступного дня прокинувся чоловік:
сонце зійшло — і вже радість
павучок по лутці повзе — радість
радість: квітка в горщику на підвіконні росте

сто радостей налічив
та не знав скільки по сто
зернин у мішечку —
і радіти страшно було
і не радіти

883 0 10 4

сховок.

30 Sep 2024, 09:22

замкнулися двері спогаду
які я вже не відчинятиму:
раптом ти коли-небудь прийдеш
мов по загублену сережку
і я буду тут
а ти й не бачитимеш.
іноді місяць оселяється
поміж твоїх повік
де був мені дім колись

той хто знає як дихати
пробитими легенями
вкаже путь якою піду:
ось ця відсутність стежки
яка знов і знову приводить туди
де більше немає місця для мене

861 0 6 2

сховок.

17 Sep 2024, 00:44

[бронзові дні]

і
хиткий місток допровадив нас
до самотнього берега і тепер
немає нікого побіля мене

доводиться скинути цю вагу
бронзових днів —
але так
дихати тільки важче

іі
прикра людино що вранці випльовувала
зміїний язик
а він до вечора відростав
ніхто тепер не згадає про тебе
а ти не підступишся ні до кого

смерть і та не хоче знати тебе:
стільки разів ти вмирала разом зі мною
прикра людино що маєш язик зміїний
і відганяєш од мене всіх хто збирається стати поруч

навіщо ти знову торкаєш мене
чому руки твої — вогонь

ііі
сонце закінчувало той день
важким променем
котрий увійшов у граніт і лишився в ньому
щоб нам було не так холодно тут
у темряві
на зеленій стіні золотих воріт

ми досі є
та нас більше немає —
зовсім неначе комахи у бурштині

iv
оселись у давньому часі
і я навідуватиму тебе там
бо пісня зозулі мусить закінчуватись —
навіть у ці бронзові дні
яких ми не просили для себе
а зараз не хочемо відпускати

878 0 7 1

сховок.

27 Aug 2024, 16:02

срібний князю що живеш відлюдьком
ти дозволив сарані
сісти тобі на плече
й привітав її наче друга

вона проминеться тобі —
і ти собі проминешся

срібний князю, у цій мандрівці
ти хочеш лише віконця собі
щоб крізь нього дивитись
як позначки при дорозі змінюють одна одну —
і тільки б людини тут не зустріти або
тільки б зустрітися поглядом
або тільки б не

795 0 9 5

сховок.

23 Jun 2024, 00:04

внутрішнє мерехтіння це притча
у втомлених язиках
вулиць якими ходили дні мої
вчорашні й позавчорашні —
поки розчуєш то й рік промине
мов смутне болеро

і знову: хрущі
бʼються об землю наче дедал
якому немає для кого жити

але цього разу я обернуся кимось
хто нагадає що тіло зрадливий порадник
надто коли хоче переконатися
що на ньому не збільшилось місць
котрі нічого не відчувають

1.1k 0 8 2

сховок.

23 May 2024, 09:17

символ відсутності це камінчик
який муляє в черевику
кожного хто приходить
сюди
на поле памʼяті

зустріч стає очікуванням
марним мов пошук зернини
в розпоротому мішку
і тільки й думок що про
порожній обрис людини:
може колись ми були тут водночас
та не помітили одне одного
може колись мені варто було
йти трохи швидше
чи зачекати зайву хвилину

гіркий цвіт що росте тільки тут
змушує знову й знову спинятися і чекати
хоч у ногах
правди немає

1.4k 0 18 6

сховок.

26 Apr 2024, 14:25

апд.: збір закрито!!!

а ще сьогодні одарка — 22, і з цієї нагоди я відкрила допоміжний збір на автівку для 127-ї обр тро. тож не бійтеся кинути кілька шелягів у банку чи поширити збір в інстаграмі ✨

Безпечний переказ коштів

Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти

2.1k 0 10 2

сховок.

26 Apr 2024, 14:20

пожежа твоєї веселості
хай і далі горить
бо коли згасне — стане іще страшніше

вперто минає день — час важкий, короткий —
і знов невідомо про що просити цю ніч:
щоб минула чи щоб лишилась

питають тебе на тім боці
де життя твоє ділося
звично руками розводиш:
ні, це не вкрали — згубилося десь дорогою

найважливіше що коли-небудь
виходило з-під пера —
підписи під стенограмами допитів
найважча дорога — туди, на північ

/зеров — 134/

1.3k 0 12 3

сховок.

21 Apr 2024, 14:38

що розповість нам про нас,
тодішніх?

паркан
що здається тепер низьким
а колись був бодай до плечей мені
та облущена фарба на перекладинах
до яких тепер
нікому немає діла
(ми часто лізли туди
і всі вміли спускатися по трубі
а я ні)

тільки дерева сміються:
ми ростемо —
й вони ростуть

3k 4 32 5

сховок.

16 Apr 2024, 10:26

[премудрості]

і
дар мовчання не гірший
від дару мов але
продавець дзеркал
всоте виходить з кімнати понурий:
правнуки славних прадідів
знов упізнали в собі тільки погане
і не побачили вітру
що в тілі речей тече

іі
рахубу деревам розним вчинили до нас
і найпізніших птахів хтось уже сполохав;
навіть в замковій шпарині немає місця
ще для одного погляду

можливо найбільше знання —
відмовитись від знання
можливо найкраще прохання — «не дай мені»

1.1k 0 10 5

сховок.

22 Mar 2024, 14:35

там звідки ми родом
жінкам сниться вагітність
та їхні лона не плідні більше

їм сниться прихід
улюбленої дитини
та навіть вістка від неї
давно не приходить

одна рука тепліша за іншу —
щоразу Бог думає
якою карати
якою милувати

1.2k 0 13 4

сховок.

2 Mar 2024, 19:14

ніхто не радіє зустрічі так
як краї рани котра
нарешті затягується

шкіра знайшла свій дар тривкості:
тріщини в кризі й собі хотіли б
робитися шрамом
та їм не дано цього.

міст не фальшивий
ним можна було піти,
ним досі можна вернутись додому —

після плавби що видалась надто довгою
мудрець сушить одяг і гучно сміється

1.7k 1 27 8

сховок.

11 Feb 2024, 00:30

сьогодні тікай заячими стежками:
щоночі хтось торсає наші двері за клямку
й хлібина яку їмо
час від часу спливає кровʼю

я перейму від тебе
все що потрібно — хоч тіло
теж буває підводить
замість підводитись.

єдина умова лишилася з нами:
блаженні ті
що отримали стільки болю
скільки можна знести

1.5k 0 13 5

сховок.

15 Jan 2024, 12:07

ці береги знають: колись
тут буде гніздо кулика.
цими квітами знов
ворожитимуть на любов
а не на смерть: помру — не помру
змія забуде ті дні
коли ми наступали на неї
й лишалися неушкодженими —
потім це перекажуть як гарну казку

скільки разів ми намагалися
виявитись хитрішими?
скільки шукали оселю для памʼяті?

мить коли кров потекла назад
і вдруге та сама вода торкнулася дна ріки
була великою мов пропущений вдих
та життя все одно
стиснулось у піщину

1.9k 1 14 6

сховок.

1 Jan 2024, 00:59

цей рік був мені тим, про що зазвичай говорять як про час тяжких випробувань. у найтемніший період навіть памʼять про світло здавалася болісною, й мої очі, які завжди були заточені на споглядання, відмовлялися бачити, скільки навколо краси та любові. втім, навіть у найбільшому страху і смуткові може бути місце для подяки. свідчення про світло продовжується — навіть якщо нашим голосам доводиться стишитись.

тож спасибі за вашу присутність тут. спасибі, що налаштовуєтеся так, щоб бриніти в гармонії з текстами. спасибі, що ви приходите і залишаєтесь.

я обіцяю й надалі кращати, аби кількість і якість зростали прямо пропорційно. обіцяю більше цінувати те, що роблю. менше заганятися теж обіцяю.

дякую, що входите в новий рік разом зі мною.

1.4k 0 0 6

сховок.

31 Dec 2023, 17:09

я переписував це з кінця до початку
але й тоді слова
не вдовольнили мене:
я остання людина
а не найперша

мова навчилась вирішувати за нас
її сувій досі
не загортається
хтось написав отут
все про що ми хотіли забути й воно
досі горить

я остання людина а не найперша —
щоб не боятися серед вогню я співатиму про вогонь

1.8k 0 6 1

сховок.

6 Dec 2023, 16:34

ця земля також боїться себе
мов сновида що прокидається із
закривавленими руками
тож не стій де стоїш —
ходи скажи полю що воно неплідне

рівна всім рівність:
хай очі не бачать а руки роблять —
так треба, ти кажеш, так менше страху.

і ми говоритимемо про смерть —
але не сьогодні

1.7k 0 16 3

сховок.

5 Nov 2023, 10:34

солодка наука бджіл:
де зупинимось там і буде удома.
це місце знає, що ми є на те,
аби приходити і йти геть

камінь у цьому брукові каже: я сам собі сад і плід;
час єднатися в мур
і час лежати на дні трави
приходять пліч-о-пліч

памʼять людська — це мова яка болить:
усе тепло збиралось у вулицях
мов у вигинах рук
того хто вже проминув

бачиш, отут, де колись був великий будинок?
то не кров, присягаюся

2.7k 1 23 6

Показано 20 последних публикаций.

679

подписчиков

Статистика канала

Популярное в канале

посій мене і виросте добра буря обіцяв вітер а тоді розсипався в мене в руках інші ж виходили с...