Футбольні історії

"Він не грає серцем за Рейнджерс, але хоче грати футбол і довести іншим клубам, що гідний трансферу. Нарешті ми вийшли з цього тупика", - пише фан-сайт Ibroxnoise.

Край Секеї – історична мадярська область в центрі Румунії далеко від кордону з Угорщиною. Її населення – десь 1,5 млн, і тут зроду не було великих клубів.

Зараз це вже не так.

Клуб Сепсі заснували в 2011-му в містечку, яке румуни називають Сфинту-Георге, а угорці – Сепсісентдйордь.

Завдяки грошам із Будапешта Сепсі піднявся з 4-го дивізіону до еліти за 4 роки і вже виграв два Кубки Румунії в 2022-му та 2023-му.

Там часто неспокійно. В 2023-му матч між Сепсі та Крайовою скасували через антиугорські скандування. Бухарестське Динамо штрафували за пісню «Геть угорців з нашої країни» у 2021-му, а у 2020-му призупиняли матч Сепсі з Петролулом, де угорці заспівали свій гімн і підняли синьо-золотий прапор Секеї.

Орбан лише підливає олії в вогонь, коли йде на трибуни вболівати за Сепсі.

Апогеєм неповаги до офіційного Бухареста став товариський матч між Угорщиною U18 та командою U18 землі Секеї.

"Пісня мене не дратувала, що ви! Це був неймовірний досвід для хлопця з 3-ї ліги. Єдине, що дратувало - коли іноземці вважали, що я там просто заради гарної рими. Насправді пісню придумали в Вігані, бо я забив за них 25 голів у сезоні".

Світ про нього підзабув, до чого Вілл віднісся по-філософськи: "Зате сьогодні, коли пісню затягують, то завжди тому, що я дійсно зіграв гарно".

"Я думаю, що виліт можливий. Треба бути чесними з фанами", - каже Рубен Аморім.

"В Англії багато хороших гравців, але цей хлопець... може стати важливим гравцем для збірної", - каже Енцо Мареска.

"Раніше їх сприймали як команду академії. Енцо відокремив це. З ним команда була ніби між академією та основою. Такий собі перехідний етап", - казав екстренер Браян Беррі-Мерфі, що замінив Мареску в 2021-му.

"Якби я зіграв погано, це був би мій останній матч за клуб", - ще б пак! Ройл лютував; хотів відкликати Деніела, але було пізно... та й не треба.

"Це найкраща заміна з тих, що я ніколи не робив", - повторював усім Ройл, а от Деніелу тет-а-тет після Шпор сказав трохи інше: "Ти молодець, синку, але ніколи, ніколи більше так не роби".

"В Китаї Оскара вирізняло фантастичне ставлення. Він був частиною роздягальні, а не відрізаним від решти команди. Звісно, іноді його розчаровувала якість партнерів, але він ні разу не скаржився, а допомагав, навчав. Його діти ходили до найкращих місцевих шкіл, вся сім'я завела там друзів. Ось чому він лишився".

"Мені все одно, поїду я на чемпіонат світу чи ні. Я думаю лише про свою сім'ю та своє майбутнє. Я не хочу бути бідним, коли постарію, і жити одними спогадами про турніри, де колись грав", - так він говорив у 2018-му.

Муту мав красуню-дружину – телеведучу Александру Діну. Їх називали румунськими Пош та Бексом за талант, молодість, сексуальність.

Лондон знищив шлюб – і після всього бруду й скандалів на суді малого Маріо лишили з матір'ю.

Тоді ж Адріан вперше надовго запив.

13 матчів без голів – вже й суперники знали, що він "на стакані". Якось після Бешикташа Адріан повіз Даніеля Панку "показати місто"– та так, що наступного ранку того шукав Мірча Луческу, який тоді тренував Орлів.

"Просто уяви: телефонує мені Луческу і каже, що ніде нема Панку. Вони весь Лондон обшукали! Не до секретів було. Я набрав Муту і сказав: "Негайно вези Панку сюди! Якщо не встигнеш на літак Бешикташа – посади на інший рейс!" – розказує Бекалі.

Сам Муту теж вже не приховує – каже, що Панку не при справах, а на кокаїн він підсів пізніше, у лютому 2004-го.

"Ми ніколи не матимемо культури та традицій Boxing Day, які є в англійців чи шотландців", - каже тренер Антверпена Йонас де Рек.

"Давайте будемо чесними бодай із собою: ці дні краще провести вдома з сім'ями", - запевняє нападник-ветеран Вінсент Янссен, чия дружина якраз на 9-му місяці вагітності.

"Я бачу, що моїм гравцям не вистачає відпусток. Треба ще 5-6 днів додати. У нас є хлопці з Кореї, Південної Америки, Африки. Вони дуже молоді, і їм би хотілося з'їздити додому", - адвокатує підопічних тренер Генка Торстен Фінк.

"Атмосфера святкова, але на мою думку, в такий день краще бути вдома з родиною за столом", - каже L'Equipe фан Антверпена Фрежан Оплінус, що прийшов на трибуни з сином.

Веслі Ролен, що приїхав до Левена повболівати за Беєрсхот, наголошує на іншій проблемі: "Це добре для людей, які у відпустках, але декому доводиться брати вихідний, щоб потрапити на трибуни".

Прихильник Генка Дідьє ван Ланкер говорить різкіше: "В Англії чи Шотландії це традиція, а Бельгія повторила це заради грошей. Тут це вже стало звичкою, але традицією - ні".

В квітні капітан Естегляла Хоссейн Хосейні закрив собою фанатку, що прийшла на матч без хіджаба і за якою гналася поліція: "Я заплачу штраф за неї. Вона варта 3 млрд ріалів".

"Ти ж знаєш Піпінсрід? Давай розпочнемо це негайно".

"Він працював день і ніч, щоб розробити якомога ефективніші тренування, і його гравці з кожним тижнем ставали кращими. Вони навчилися тримати м'яч, перемикати темп, не втрачати структуру. Як в Брайтоні зараз", - каже Зепп Анкер, який у Піпінсріді і фіндир, і тренер воротарів.

"Він повертається завжди з посмішкою, аби перевірити, чи все в порядку", - усміхається Анкер. "Коли він тут, то говорить з усіма в селі. Він зберіг наш зв'язок. Я такий радий за нього! Усі тут раді!"

"Він ображав мене всю гру. Це огидно. Я сам грав за Баварію, я такого не заслужив. І я знаю, чому він злиться. Бо програв команді з села - ось чому", - кричав Гюрцелер.

"Ти не доберешся до Бундесліги як гравець, це факт. Але в тебе є якості, щоб зробити гарну тренерську кар'єру.

Лукас родом із панельок на околиці Ла-Коруньї, де жили рибалки. Його батько був таким. Одного дня вийшов у море – і матір його не чекала. Малого виховали дідусь з бабусею – як встигли, бо вже скоро одного з'їв рак, а іншу – Альцгеймер.

Щоб не бачити смерть, Лукас йшов на вулицю – завжди в компанії Івана та Маркоса, найкращих друзів і зараз, коли в них вже сім'ї та бізнес.

"Лукасу було на світлові роки важче, хоча й я працював з 14-ти. Мама навіть рилась у сміттєвих баках, перш ніж знайшла роботу кухарки", – каже Маркос. "Ну, а в мене тато офіціант, то я рідко ходив в школу, більше йому допомагав", – киває Іван.

Вони пригадують, як Лукас поїхав на перегляд до Алавеса лише в 15 років – не знав там нікого і навіть не потрапив би на базу, якби не підкинув Оскар де Маркос, що нині капітан Атлетика Більбао.

Двоє претендентів на одне місце – і баски взяли тоді Лукаса, а ім'я іншого хлопця всі забули.

Так-от це почалося.

"Україна - моя перша велика пригода. Мені було 20. Приїхавши, я почувався покинутим, безпорадним. Я не знав мов. Перекладач був, але він же не піде в аптеку серед ночі.

Мені пощастило подружитися з Деніелом - студентом з Еквадору, він знав українську. Якби не він, то я навіть не знаю.

Гроші допомагають, але вони не замінять геть усе. А мої товариші по команді були... не були вони хорошими одноклубниками. Не лише зі мною, а й загалом з іноземцями. Вони погано реагували, що чужі заробляли більше грошей. Вони вважали, що президент клубу нас любив більше, ніж їх.

Але президент і нам не платив. Бувало, по 4 місяці грошей не бачив. А бувало, він просто не платив 20-30%, бо так захотів. Агент нічого не міг вдіяти, бо це не Іспанія. В Україні моя зарплата офіційно була 500 євро.

Потім в Англії ми говорили про це з Ярмоленком, обмінювались думками, чому так.

Я хотів покинути Україну вже через 2 місяці, а пробув 3 роки".

Коментатор кричав: “Це сон! Так не буває! Цей хлопець запалить ще багато разів! Який спосіб заявити про себе!”

«Я прожив тут незабутнє. Моменти радості та свята, і дні болю, з якого ми піднялися разом. Для мене це набагато більше, ніж футбол; більше, ніж клуб».