Geek Offtop

На болотах здох армен саркісян.

Це тіп, з якого починався руССькій мір у Горлівці.

Це тіп, який відповідав за безперебійе постачання тітушок на "антимайдан".

Як "голова федерації боксу Горлівки" (яким він був ще до того, як привів у місто руССькій мір), він знав кожен спортзал, кожну секцію боксу.

І не тільки в Горлівці.

І звісно ж, він займався вербвуванням спортсменів та їх знайомих у бойовики.

Більше половини таких "спортсменів" спочатку пройшли "антимайдан", а потім - стали бойовиками у складі гібрідних російських окупаційних військ.

Також, його ресторан "трі бєрьозкі" в Горлівці став неофіційним штабом бойовиків - там проходили зустрічі з захарченком, пушиліним, моторолою, губарєвим та іншими мразотами.

Це тіпок, який "нарішав" перетворення скверу в центрі міста на територію російської церкви, на "посвяту" та відкриття якої приїжджав патріарх кірілл.

Про мразоту саркісяна можна говорити довго.

Але земля скловатою, підор. Карма тебе наздогнала.

🇺🇦Підписатися на канал🇺🇦

Суспільство, можна питання?
Та в мене є друзі та родичі, які повоювали хтось рік, хтось більше і вони отримали поранення, внаслідок чого були направлені на службу до ТЦК, бо придатні тільки до цього. Так скажіть мені, вони теж підараси?)

Я не знаю з якою метою або просто вже в якості відмовки, бо більше сказати нічого, люди кажуть, що там одні мазані і тд; хоча зі слів людей, які пройшли війну і опинилися там, що таких як вони там доволі дохріна. Але більше скажу, майже для кожного воїна, який віддав здоров’я країні і її людям, направлення в ТЦК - це таке пекло, що деякі ладні залишитись на війні, ніж йти роздавати повістки.

А знаєте чому? - Бо людину просто починають крити х..ями незрозуміло вже за що. Так, є випадки перевищення повноважень, згоден, але ніхто не знімає на відео випадки нормального спілкування ТЦК з людьми, повірте, їх в сотні разів більше, це просто очевидно. Просто багато персонажів дуже собі сильно накручують і багато на себе беруть, користуючись резонансними ситуаціями з працівниками ТЦК в останній час. Це типу знаєте, є в школі хлопчик-задира, з яким було купа ситуацій, коли виникає ситуація де він обʼєктивно невинен - на нього зручно все скинути і всі в це повірять, бо і так все очевидно, ніхто навіть вникати не буде - це називається стереотипи суспільства.

Я не прихильник беззаконня з боку працівників ТЦК і також засуджую подібні моменти, але, повірте, все починається з нормального спілкування. Знаєте, це все сильно схоже на спілкування з працівниками поліції, якщо ти впевнений у своїй правоті - то спокійно це доведеш, але якщо знаєш, що щось не те - починаєш петляти. От і робіть висновки, хто пєтляє))) Хто впевнений - тому нічого боятись, чому я ніколи не бився з ТЦК, я якийсь нетакий?

Скажете, що так спілкуються, бо не хочуть потрапити до командира-мʼясника? - Окей, для таких я залишу посилання на рекрутинговий центр «Азову», даю гарантію залізобетонну, що потрапите до нормального бойового командира, якого єбатиме лише те, щоб ви залишились живі, але чомусь лави «Азова» не тріщить від такої кількості людей….хмм, чомусь(бо самому треба йти, а не коли припече))

Ви можете мене крити х..ями за ці слова, але це правда, обʼєктивна правда, від якої не дітися. Вже набридли ці суспільні срачі довкола ТЦК + це все активно підігрівають підари.

Офіцер ✙ | Підписатись

Рубіо прибув до Центральної Америки в рамках втілення політики «Америка передусім» та протидії Китаю

Держсекретар США Марко Рубіо прибув у суботу до Панами. Це його перша офіційна поїздка в якості головного дипломата країни. До четверга він відвідає Панаму, Сальвадор, Коста-Ріку, Гватемалу та Домініканську Республіку.

Рубіо зустрінеться з Президентом Панами Хосе Раулем Муліно, Президентом Сальвадору Найібом Букеле, Президентом Коста-Ріки Родріго Чавесом, Президентом Гватемали Бернардо Аревало та Президентом Домініканської Республіки Луїсом Абінадером.

Протидії Китаю. КИТАЮ, розумієте?

Саме тому я постійно наголошую на тому, що підсумок війни в Україні вирішуватимуть не Зеленський з Путіним, а Трамп з Сі Цзінпіном. Останнє слово у цій глобальній війні - за глобальними, а не регіональними гравцями

💳 ПІДТРИМАТИ РОБОТУ

«Сьогодні Україна, як ніколи за ці 3 роки війни, близька до миру. Ми захистили нашу країну та незалежність», — Зеленський

Я дуже попрошу всіх вас - обійтися без політичних спекуляцій та насмішок у коментарях.

Ось мій ТЕКСТ від 9.10.2024, у ньому я цитую Зеленського, який сказав: ««У жовтні, листопаді та грудні у нас є шанс ЗАКІНЧИТИ ЦЕ та зрушити справу до миру і стабільності»

Я і сам, минулого року, в квітні, бачив, що жовтень-грудень стануть, так би мовити, основоположними для подальшої картини світу.

Так, як не прикро, повномасштабна війна, у її розумінні як на фронті так і в тилу - ще не завершена, однак я бачу зрушення. Навіть у вчорашньому обстрілі, ТРАГІЧНОМУ обстрілі, я все одно їх бачу. 8 ракет Х101/Х555 після 16-денної перерви це можна назвати «масованим обстрілом з використанням стратавіа»?

Один дрон у Сумах забрав життя девʼятьох людей. Одна ракета вчора в Полтаві - чотирнадцяти, включно з двома дітьми. Себто навіть один дрон або одна ракета можуть наробити багато горя. Та все ж, якщо ми говоримо про кількість ракет - вона суттєво зменшилась. А інтервал між обстрілами зріс.

По фронту є два напрямки де відбуваються активні бойові дії - Донеччина та шматок Харківщини.

США вимагають проведення виборів усіх рівнів.

Звісно, ВСЕ ОДНО, до моменту останнього пострілу в медіапросторі будуть люди, які незмінно застосовуватимуть у власній риториці звороти «війна надовго» або «новий наступ на Київ» або ще щось. Та закликаю бути максимально пильними.

Зараз ще інсайди полізуть, як хто хотів боронити країну, а йому не дали, бо що? Бо повномасштабка закінчується і вибори починаються.

Дякую за увагу

ЧАСТИНА 2

Щодо всіх інших партій - робити висновки зарано, адже це зараз більше схоже на контури або нариси. Рекрутери формують команди, спонсори вкладаються у медійні обличчя, хтось готується переформатовуватися, хтось чекає вигідних пропозицій продатися… Стандартна кухня.

Та як же все це виглядатиме, коли буде дано офіційний старт?

Хтось скаже: «знову буде скрізь срач, знову будемо одне одного ненавидіти, посилати, зневажати та висміювати». Так, це буде. Я вам більше скажу - це вже є. Подивіться що відбувається під дописом про Кулебу… Варто було мені зауважити, що я за нього голосуватиму - одразу «понеслась». Та справа не в тому, що конкретно мене хочуть надоумити, висміяти чи зневажити. Цього всього - доля достатньо маленька, і такі люди просто стверджуються за рахунок більш успішних. Насправді, мова про політичне представництво.

Політичне представництво має невід’ємний психологічний компонент. Хоча, здавалося б, потрібно визнавати важливість відчуття представленості з точки зору соціальної психології, основна увага при аналізі цього поняття - має бути зосереджена на об’єктивному представництві.

Існуючі концептуалізації «відчуття представленості» фактично вимірюють «сприйняття представництва», спонукаючи громадян замислитися, чи вважають вони, що обрані представники репрезентують їх СУТНІСТНО.

Політична психологія показала нам, що багато аспектів політичних переконань і поведінки частково засновані на емоційних основах, а не лише на раціональних роздумах щодо ідеологічної відповідності. Себто, потрібно серйозно сприймати емоційну частину відчуття представленості.

Простіше кажучи: люди можуть голосувати, і кандидати, за яких вони голосуватимуть, можу прийти до влади, але, попри це, люди не вважають себе представленими в системі. Як з’ясовується, бути представленим не завжди означає відчувати себе представленим.

В Кулебі, більшість з тих, хто сміється чи робить якісь зауваження - НЕ ВІДЧУВАЮТЬ політичного представництва з емоційної точки зору. Він не є їхнім репрезентантом, на відміну від мене. Однак, найбільша небезпека не в мені, чи у моєму кандидаті, а в тому, що у 2019-му році олігархат вже провернув схему з емоційним політичним представництвом. В Зеленському та СН більшість бачила СЕБЕ - простих людей, яких «класичні» політики ніколи не репрезентували з психоемоційної точки зору. Інакше кажучи, «класичні» були представлені «галочкою/хрестиком» у бюлетені, а «зелені» - душевно. «Вони такі ж як ми, вони нас розуміють, вони вирішать наші проблеми»…

Майбутня виборча кампанія всіх рівнів - також базуватиметься на психоемоційному політичному представництві, з акцентом на «як ми, прості люди, разом пережили війну». Стережіться цього. Цим можуть скористатися зовсім не ті люди…

ЧАСТИНА 1

Вчора, 1.02.2025, Спеціальний представник Трампа по Україні, відставний генерал Кіт Келлоґ заявив, що Україні потрібно провести вибори всіх рівнів, «можливо до кінця року».

Для когось у нашому політичному істеблішменті ці слова стали громом серед ясного неба, для когось сигналом починати підготовку, а для когось очевидними, оскільки для них підготовка вже йде не перший місяць.

Найбільш вразливим до заяви Келлоґа став Володимир Зеленський, який постійно всіх звинувачував у підготовці до виборів, розповідав, що у когось політична карʼєра закінчилася 5 років тому, а у когось 20 років тому, радив журналісту «відкрутити таким політикам голову», а тут на тобі…

Щоправда, і опозиція не далеко втікла: якщо почитати опозиційні ТГ-канали чи сторінки у соцмережах опозиційних політиків, то там теж одним з центральних лейтмотивів є «зеленим не до оборони країни - у них вибори». Інакше кажучи - звичайний політичний «жабогадюкінг» з використанням спекулятивних фреймів, себто концептуальних рамок, через які передається певна інформація для необхідного суспільного сприйняття.

І тут одразу чіткий сигнал з Вашингтону - вибори.

Давайте, для початку, розберемось хто і у якій якості може на них піти. Почнемо з Президентства.

1. Зеленський - «другий термін, не дивлячись ні на що»
2. Порошенко - «Трампу можна, а мені ні?»
3. Тимошенко - «остання спроба»
4. Залужний - «наш Де Ґолль, Піночет та Ейзенхауер»
5. Кулеба - «Сумщина - кузня демократичних кадрів»
6. Притула - «куди ж без Пінчука?»
7. Білецький - «я краще Залужного»
8. Бойко - «вата не тоне, вона набухає»
9. Буданов - «ну тому що 😉»
10. Арестович - «я молодший за Бойка!»
11. Разумков - «я тепер опозиція!»
12. Тягнибок - «не чекали? А ось і я»

Це, доволі очевидні 12 апостолів кандидатів, які підуть на вибори з вірогідністю у 90%, однак я не відкидаю ще з десяток, при тому фріків типу Гордона, Смєшка, Гриценка чи Безуглої в ролі нової Наді Савченко.

Щодо партій:

1. Партія Зеленського, (він не настільки політичний самогубець, щоб знову вести в Парламент СН)

2. ЄС

3. Батьківщина

4. Партія Залужного

5. Нова/чергова партія імені Пінчука під Притулу

6. Національний Корпус

7. Щось ватне під Бойка/Льовочкіна

8. Партія Буданова

9. Партія Арестовіча

10. Розумна політика Разумкова

11. Свобода

12. За Майбутнє

Ну і ще 10-20 партій, типу РПЛ Ляшка, Нашого Краю, Пропозиції, СІЧ, Громадянської позиції і так далі.

Та тепер перейдемо до інсайдів:

Згідно з інформацією, яку я маю, дійсно - створюватимуться альтернативи «Партії Залужного». На Банковій розуміють, що не дивлячись на всі дискредитаційні кампанії, проведені по генералу, його авторитет в суспільстві великий, до того ж, є інформація про нібито колаборацію Залужного з Кличком, а тут і партію створювати не треба, бо в УДАРа є добре розгалужена мережа осередків. Плюс, симбіоз «генерала у засланні» і «мера Києва, який шість років захищав Київ від «Зермаків» - доволі виграшний, тому у Банкової не залишається виходу, окрім як готувати йому противагу.

Цією противагою може стати Білецький з Нацкорпусом, або Буданов. До Білецького я схиляюся більше, адже бачу певні медійні та інші преференції для бійців Азову та Захисників «Азовсталі», і я маю на увазі не преференції, які обов’язково мають бути, а інші, мʼяко приховані, направлені на зближення та взаємний піар. Ну і опозицію до Мосейчук не кличуть.

Щодо ЄС і Батьківщини: обидві партії готуються до виборів давно, і це не дивно: досвід, сталий електорат, мережі, фінанси, а головне - КЛАСИКА Українського політикуму. Особисто мене давно напружує той факт, що під кожні вибори створюється ряд політичних ПРОЕКТІВ на одне скликання і ми все ніяк не можемо прийти до сталої політичної традиції як у США, ВБ чи хоча б Німеччині, де є ХСС, ХДС, Зелені, ультраліві та ультраправі. В Польщі і то є ПіС і Громадянська Платформа, які у вічній «зарубі» між собою, а у нас кожні вибори нагадують радше ярмарок марнославства олігархів, а не сталу традицію. Тому я радий, що ЄС і Батьківщина йдуть. Радий, що піде Свобода, (буду за неї голосувати). Старі партії повинні бути.

Продовження 👇🏻

ЧАСТИНА 2

Тепер поговоримо про профіти США та Китаю: як відомо Зеленський запропонував Трампу доступ США до наших ресурсів, надр та корисних копалин, і ця пропозиція Трампа зацікавила. Враховуючи ізоляціоністську та протекціоністську політику нинішньої Адміністрації - додаткові ресурси США не завадять, а якщо вдасться провернути пункт про виведення російських військ з Донбасу - то й поготів. Чим не профіт?

А що стосується Китаю, то давно очевидно, що після того як начальний задум Сі про бліцкриг Путіна в Україні з метою сіяння паніки в ЄС і НАТО для безперешкодного бліцкригу на Тайвань провалився - з кожним днем війна в Україні все більше заважає Сі у досягнені головної мети - поділу світу на два полюси: Глобальну Північ під протекторатом США і Великої Британії і Глобальний Південь під протекторатом Сі.

Всі знають, що Путін ручний пес Пекіна, тож поки він його не посадить на ланцюг - серйозно з Сі говорити ніхто не буде.

Сі це розуміє, тож намагається вибити собі геополітичні преференції в обмін на заспокоєння Кремля. Які преференції? Африка з її ресурсами, Південна Америка та Південно-Східна Азія. Але не все так гладко. Якщо Вʼєтнамом, Лаосом, Мʼянмою, Камбоджею, Бутаном та Бутаном зі Шрі-Ланкою пожертвувати ще можна, то Філіппіни з Індонезією зась. До того ж Корейський Півострів, до того ж Японія… Ну і Трамп вчепився в ідею повернення під контроль Панамського каналу, де Китай наразі почуває себе як вдома… А ще Арктика, де Сі має інтерес, а ще Середній Схід, де наразі хоч і встановлено перемирʼя, ми розуміємо, яке воно крихке. До того ж, саме на Середньому Сході може спалахнути щось набагато страшніше ніж війна Ізраїлю проти Сектора Ґаза. Це Іран. А Іран - союзник Китаю, якого він не хоче втрачати, тож застосовуватиме різноманітні інструменти шантажу США, щоб ті його не чіпали

Тому: завершення повномасштабної фази війни чи завершення війни в цілому - не повною мірою залежить від домовленостей між Україною та РФ. Повною мірою воно залежить від того, як домовляться Трамп і Сі. Тож, поняття «справедливого миру», про який люблять говорити Зеленський, Єрмак, Сибіга та інші - не залежить від них. І від Путіна не залежить. Пора це усвідомити, а не дурити людям голову.

Не дарма ж, коли мова йде про публічні перемовини між Україною та РФ, то окрім безпосередніх учасників війни за столом хочуть бути США, Китай, Велика Британія та ЄС. Це глобальна битва, а не провінційний мєждусобойчік

ЧАСТИНА 1

Поняття «справедливий мир», яким останнім часом часто жонглює владна вертикаль України - виглядає красиво, бо ж є слова «справедливий» та «мир», одначе в реальності ніхто не може зрозуміти що за ним стоїть. Яка кінцева конфігурація «справедливого миру»? На які умови має піти передовсім Україна, аби його досягти? Що в результаті досягнення справедливого для України миру втратить Росія? З якими бонусами з цього вийдуть США та Китай…?

Питань багато, втім, відповідей нам не дають, тож давайте їх шукати самотужки.

Станом на зараз - всі ми знаємо конфігурацію фронту і найбільш динамічні ділянки. Конфігурація фронту від Курщини до островів на Херсонщині, а найбільш динамічні ділянки - Донеччина та шматок Харківщини. Давайте з цього і почнемо. У нас є частина Курщини. От в лютому буде півроку, як наші Воїни героїчно цю частину не тільки тримають, а й подекуди розширюють присутність. Що з нею робити, як з інструментом під час майбутніх перемовин? Міняти. На що? Можна на шматок Харківщини, а можна на шматок Запоріжжя, (АЕС, Енергодар, Камʼянка-Дніпровська, Дніпрорудне, Василівка), адже КуАЕС перебуває у зоні досяжності нашої артилерії і не тільки, тож АЕС на АЕС - доволі справедлива угода.

Та обмінюватися шматками - це НЕ про справедливий мир в цілому. Це радше деталь пазлу справедливого миру. Справедливий мир - поняття глобальне.

Якщо говорити про пазли, то можна домовитись про припинення російських ракетно-дронових обстрілів в обмін на припинення нашого бомбардування російської нафтогазової інфраструктури… Чудовий деескалаційний крок, однак знову ж таки - це деталь загального пазлу, як наприклад допуск проросійських партій та вільне існування РПЦвУ в імʼя обміну всіх на всіх, включно з цивільними - передовсім дітьми. Потрібен більший масштаб. А яким він може бути? Давайте я накидаю декілька варіантів:

1. Повернення тимчасово окупованих територій Півдня, (без Криму), в обмін на зняття всіх санкцій

2. Повернення на лінію 23.02.2022 в обмін на відкладений вступ до НАТО, але з введенням міжнародного військового контингенту з країн, яких назве Україна. При цьому, Україна зберігатиме право на приєднання або до альтернативних чи новостворених військових альянсів, блоків та союзів

3. Відмова від заморожених активів та репарацій в обмін на вихід РФ з усіх територій Луганської та Донецької області з подальшим введенням миротворчого контингенту туди.

4. Відведення російських військ від Українського кордону на 50 кілометрів в обмін на симетричний крок з нашого боку. При цьому, Україна безперешкодно займається будівництво фортифікаційних споруд та мінуванням власних прикордонних територій.

При цьому, про жодну демілітаризацію, «денацифікацію», (що це?) та русифікацію України - не може йти мова. Військова та гуманітарна сфера залишається виключно Українською внутрішньою справою.

Оці варіанти більше схожі на глобальні, проте одразу ж скажу так: одна з моїх крилатих фраз виглядає наступним чином: «який би фінальний договір укладено не було - все одно знайдуться ті, кому він не сподобається». Да, не сподобається, та я хоча б взяв на себе сміливість озвучити непопулярні рішення, а не зациклився на кордонах 1991-го військовим шляхом або живу мріями про Тризуб на Кремлі.

ЧАСТИНА 3

Міжнародна політика

В принципі, всю міжнародну політику, яка відбувалася у січні, можна охарактеризувати одним словом, а точніше прізвищем - Трамп.

20.01.2025, новий/старий Президент США прийняв присягу і приступив до виконання обов’язків. І приступив так, що «аж гай шумить». Для прикладу: у перші 10 днів свого Президентства, Трамп підписав 38 Указів, в той час як його попередник Джо Байден - 40 за 100.

Окрім Указів, як правильних так і доволі скандальних, Трамп не полишає геополітичний контекст: Канада, Гренландія та Панама - не знають вже що робити з претензіями Трампа, бо на всі «ні», у Трампа є своє «стопе!». Це все напружує, а подекуди й лякає НАТО і ЄС, яким, до того ж, Трамп постійно нагадує про необхідність збільшення видатків на оборону, мовляв «охрєнєлі і розслабились під парасолькою Штатів сидіти і нічого не робити»…

І, варто зазначити, поволі Трамп досягає свого у цьому напрямку, адже дискусії про 5% ВВП на оборону все частіше піднімаються всередині НАТО. Думаю, в лютому дискусії набудуть більш чітких часових та політичних контурів, що якоюсь мірою закладе фундамент для повного переформатування НАТО.

Звісно, нам з вами більш цікаві думка та дії Трампа щодо України, РФ та війни, тож давайте спробуємо розібратися і з цим.

Під час передвиборчої кампанії, Трамп зробив низку гучних заяв, як то «зупиню війну в перші 24 години» чи «війна в Україні - це передовсім проблема Європи». Як вʼяжуться ці заяви? На перший погляд ніяк, тим паче ми бачимо, що зупинки війни 21.01.2025 не сталося. Втім, якщо ми часто говоримо, що заяви Путіна або його клікі передовсім спрямовані на внутрішнього споживача, то чому Трамп не може працювати на власного внутрішнього споживача? Отого класичного «фермера Джона», ізоляціоніста з чотирма класами освіти? Може і працює.

Більш того: Трамп часто пускає туман. Наприклад вчора, він сказав, що «говорив з Путіним» - не про авіакатастрофу у Вашингтоні, а «про інше». А сьогодні виліз Пєсков, який сказав, що розмови не було. Кому вірити? Трампу чи Пєскову? Складний вибір… І таких випадків, усього лише за 10 днів було багато… А будуть ще, і знову ж таки багато…

Для чого все це Трампу? Він піднімає ставки. При тому, піднімає він їх не для Росії та України, (хоча і тут не без цього), а для Китаю, який поки що зберігає багатозначне мовчання, проте повірте - уважно стежить. В Арктиці, до якої ворота Гренландія, у Китаю інтереси є, Панамський канал, який Трамп хоче повернути у власність США, взагалі експлуатується Китаєм на пільгових умовах, ну і Росія важлива для Китаю як дурнуватий таран його інтересів загалом у світі, а не тільки в Україні.

На кону Арктика, Африка, Південна Америка та Південно-Східна Азія. Це якраз масштаб Третьої Світової Війни, до якої готується як Трамп, замовляючи аналог «Залізного Купола» для США, так і Сі, який будує свій аналог Пентагону з бункерами для перших осіб на випадок ядерної війни.

Та повертаючись до війни в Україні скажу: від того, як «розрулиться» ситуація на фронті тут - прямо залежить перспектива Третьої Світової Війни. Для того, аби її принаймні відтермінувати, повномасштабна війна має закінчитись максимально вигідно як для США так і для Китаю. А це означає паритет, передовсім за наш рахунок. Росія теж втратить багато, не сумнівайтесь, однак вона агресор і має втрачати, а Україна - жертва агресії і хотілося б додаткових гарантій безпеки та інших різноманітних преференцій

На мій погляд, у лютому відбудеться офіційний контакт Трампа з Путіним і Сі і ми побачимо конфігурацію, до якої нас вестимуть. Інакше кажучи - останній місяць зими у 2025-му році закладе підвалини до глобальних геополітичних процесів

ЧАСТИНА 1

Війна.

Якщо говорити про фронт, то в січні росіяни не полишають надій взяти Покровськ, а окрім нього якомога більше міст, сіл та територій передовсім Донецької області. Мушу визнати - багато чого у них там виходить: Торецьк, Велика Новосілка, Шевченко… Це найгучніші останні успіхи росіян. Окрім того, вони продовжують атакувати на Купʼянському напрямку, що на Харківщині, намагаючись як відволікти частину Українських сил туди, так і посилити позиції на майбутніх перемовинах.

Паралельно з цим, триває нещадне бомбардування прифронтових та прикордонних міст і областей із застосуванням КАБ і ФАБ. Суми, Харків, Запоріжжя та Херсон регулярно страждають, не кажучи вже про містечка та села в цих областях…

Шахеди безперервно атакують ВСЮ Україну. Щодня. Та є і обережний позитив: обстріл стратегічною авіацією, Кінджалами і Калібрами у січні був лише раз - 15.01.2025. Тоді було запущено понад 40 ракет різних типів. Не знаю, чи збережеться ця динаміка в подальшому, (один масований обстріл на місяць), та є речі, які непрямо вказують, що це можливо, однак давайте не поспішати, а говорити по порядку.

Чи можна чекати у лютому якоїсь нової ескалації з боку РФ, а можливо й з боку України? Можна. З обох боків. Росії конче потрібно вийти на адмінмежі Донецької області до весни, а Україні - посилити власні переговорні позиції. Чи є у РФ та України відповідний інструментарій для досягнення поставлених задач? І так і ні. В обох випадках. У Росії є великий людський ресурс, підсилений найманцями, а в України, навіть з урахуванням Легіонерів з цим тугувато, зате ми краще оснащені в сучасному військово-технічному плані, чим РФ, передовсім через санкції та внутрішню економічну кризу похвалитись не може. Та повертаючись до поставлених перед сторонами задач - обидві спробують стрибнути вище голови.

Тож, на мою думку, в лютому нам, як громадянському суспільству, варто прискіпливіше дивитися на ситуацію на фронтах. На Курщині теж 😉

Планы россиян относительно Краматорска и Славянска

Непосредственно из Донецка сообщают, что в среде российских военных идут разговоры, что в течение месяца они планируют захватить Краматорск и Славянск. Возможно, как всегда, это российские хотелки, но настораживает другое.

Российские ФСБешники и военная разведка рекомендуют сейчас своей агентуре и различного рода коллаборантам, проживающих на подконтрольной Украине территории, срочно перерегистрировать свой автотранспорт в Краматорском-Славянском МРЭО. Вот когда Славянск и Краматорск будут захвачены, тогда коллаборанты могут туда вернуться, въехав в россию на своем автомобиле. При въезде в россию на таком автотранспорте с них не будут брать пошлину за растаможку, как с иностранного автотранспорта.

Украинским спецслужбам осталось только брать «под белые ручки» всех, кто в срочном порядке из благополучных регионов кинулся ставить на учет свой автотранспорт в прифронтовой зоне.