Ⱜ — хор. štapić/jor
Його використовували для запису звуку /ъ/, т.з. жорстким низьким голосом. Точно невідомо, як він вимовлявся, швидше за все це дуже короткий /u/, тому в літературі цей звук фіксується як ŭ.
У кайкавській, чакавській, штокавській, а також у словенській мові обидва півголосні рано змінилися на середній голосний /ə/. У деяких інших слов’янських мовах напівголосні не вирівнювалися, тому, наприклад, у російській мові ъ випало або змінилося на у o, тоді як ь випало або змінилося на у e. Сама назва йор відображає ъ > о.
У хорватських текстах, через перехід на /ə/, була втрачена різниця між двома звуками, тому використовувався лише цей символ (бо вийшов з ужитку), а також, був простий варіант (т.з. паличка (за принципом дуже схожа на латинську літеру I), який, ймовірно, розвинувся з апострофа.
У юнікоді в кодовій області глаголиці присутня буква Ⱜ ⱜ, описана як "glagolitic capital/small letter shtapic".
Його використовували для запису звуку /ъ/, т.з. жорстким низьким голосом. Точно невідомо, як він вимовлявся, швидше за все це дуже короткий /u/, тому в літературі цей звук фіксується як ŭ.
У кайкавській, чакавській, штокавській, а також у словенській мові обидва півголосні рано змінилися на середній голосний /ə/. У деяких інших слов’янських мовах напівголосні не вирівнювалися, тому, наприклад, у російській мові ъ випало або змінилося на у o, тоді як ь випало або змінилося на у e. Сама назва йор відображає ъ > о.
У хорватських текстах, через перехід на /ə/, була втрачена різниця між двома звуками, тому використовувався лише цей символ (бо вийшов з ужитку), а також, був простий варіант (т.з. паличка (за принципом дуже схожа на латинську літеру I), який, ймовірно, розвинувся з апострофа.
У юнікоді в кодовій області глаголиці присутня буква Ⱜ ⱜ, описана як "glagolitic capital/small letter shtapic".