📖Богдан Логвиненко "Перехожі"📖
Ця книжка - ідеальний варіант для прочитання в метро. Такий собі збірник фейсбучних постів. Гарна поліграфія, кльові картинки (які насправді є фотографіями автора) і історії на дві-три сторінки - саме те поєднання, яке точно не дасть заснути під час прочитання.
Автор розповідає нам про свої мандрівки Південно-Східною Азією та людей, яких зустрічає на шляху. Тут власники кафе і таксисти, корінні мешканці й експати, студенти і мільйонери. І в кожного своя історія, свій побут та звички.
За допомогою цих текстів вдається подивитися на світ чужими очима і знайти в інших культурах щось схоже на власну.
У книжці розмиваються кордони та відмінності, бо ж люди і їхні проблеми чи переживання всюди однакові.
У кожному куточку регіону Південно-Східної Азії є українці, але іноді місцеві стають значно кращими помічниками. Просто потрібно говорити з ними, бути відвертим, не втрачати віру в людей.
Одні обирають собі такий мандрівний шлях, в інших немає вибору. Але де б ви не були, всюди є перехожі, які розкажуть історію і простягнуть руку допомоги.
Особисто для мене, ця книжка - розвіювання міфів про те, що стрьомно, не варто і складно їхати в Азію; про те, що автостоп і Богом забуті хостели точно не найкращий вибір для одинокого мандрівника; а ще про те, що не варто судити людей за кольором шкіри, розрізом очей чи мовою, а варто кожному дати шанс.
Ця книжка - ідеальний варіант для прочитання в метро. Такий собі збірник фейсбучних постів. Гарна поліграфія, кльові картинки (які насправді є фотографіями автора) і історії на дві-три сторінки - саме те поєднання, яке точно не дасть заснути під час прочитання.
Автор розповідає нам про свої мандрівки Південно-Східною Азією та людей, яких зустрічає на шляху. Тут власники кафе і таксисти, корінні мешканці й експати, студенти і мільйонери. І в кожного своя історія, свій побут та звички.
За допомогою цих текстів вдається подивитися на світ чужими очима і знайти в інших культурах щось схоже на власну.
У книжці розмиваються кордони та відмінності, бо ж люди і їхні проблеми чи переживання всюди однакові.
У кожному куточку регіону Південно-Східної Азії є українці, але іноді місцеві стають значно кращими помічниками. Просто потрібно говорити з ними, бути відвертим, не втрачати віру в людей.
Одні обирають собі такий мандрівний шлях, в інших немає вибору. Але де б ви не були, всюди є перехожі, які розкажуть історію і простягнуть руку допомоги.
Особисто для мене, ця книжка - розвіювання міфів про те, що стрьомно, не варто і складно їхати в Азію; про те, що автостоп і Богом забуті хостели точно не найкращий вибір для одинокого мандрівника; а ще про те, що не варто судити людей за кольором шкіри, розрізом очей чи мовою, а варто кожному дати шанс.