Як я шукала житло по ARP і знайшла всі ці варіанти, якими ділюсь.
Коли термін мого контракту з хостами наближався до завершення, треба було шевелитись. Війна тривала (і триває) повертатись нікуди. Я сама в Ірландії. Хости дійсно мені подобаються, я їх люблю як родину, але всьому є свій час. Та і в кімнаті (навіть в кроваті) я була не одна, а з іншою жінкою. Бо забирали вони нас разом з табору. Це свої незручності.
Через біль, страхи і уразливість я публікую оголошення в великій групі ФБ. Майже без надій на результат. Пишу про себе відверто. Прикладаю як докази існуючої людини мої єдині соцмережі, які залишились без уваги "асвабадітєлєй". Бо ірландці люблять подивитись хто ти, ким був до, що ти за людина яку вони впускають в свою хату і тд. Це нормально. А ви не так би вчинили на їх місці?
Розкажіть їм про себе. А не просто "нас троє, ми з України, зараз шукаємо АРП, допоможіть".
На моє диво це оголошення спрацювало. Хтось писав повідомлення в особисті, хтось в коментарі. Ми обмінювались телефонами, приходилось розповідати своє минуле (Гугл перекладач в поміч), домовлялись про зустрічі, їздити і дивитись, знайомитись.
Я ділилась тут на каналі своїм першим оголошенням ще з табору, на папірці. Яке теж спрацювало. Поділюсь і цим.
Переписувала оголошення тричі. Бо то задовге/коротке, то непотрібні деталі, то загальні слова, а я хочу знайти Родину, то ще щось не подобалось. Потім довго обирала фото. Навіть радилась з подругою.
Вона бракувала мої студійні фото одне за одним (як я виглядала зараз мені не подобалось зовсім) і відверто запитувала: "ти шукаєш житло або коханця? Не став фото з посмішкою, ніяких суконь, підборів, повний зріст, подорожі. Ти зараз тут, а в твоїй країні війна. Хай фото передасть ХТО ти".
Коли я ставила себе на місце потенційних хостів, розуміла що вона на 100% права. Зрештою, обрала те що ви бачите. Я працюю за ноутом. Що я серйозна, колишня письменниця, інженер АЕС, мала чудове життя, родину, ну а зараз біженець.
Перші два дні відбивалась від пропозицій знайомств. Чесно. Вони і досі поступаюсь, хоч минув час (залишу в коментарях). Потім дописала в p.s. що одружена і шукаю ТІЛЬКИ ЖИТЛО.
Але ця спроба розповісти - про себе публічно - принесла свої плоди. Я вам раджу це робити також.
Де? У всіх групах ФБ які ви можете знайти по своєму каунті. От всі. Ландшафти Ірландії, волонтерство, фермерство, accommodation - будь що по пошукової строки ФБ де є ваш регіон. Серйозно, всі ірландці сидять в ФБ. Про телеграм вони навіть не чули. І не має сенсу щось писать в групи таких самих біженців. Яку допомогу ви хочете там отримати?
Коли ви задаєте самі собі питання - а я приютив би цю людину в своєму домі на півроку/рік? А я би дозволив цій родині поселитись в моєму будинку? Коли ви ставите себе на місце приймаючої сторони, ви розумієте якого типа оголошення вам треба скласти, щоб вас почули.
Хай щастить! Поділіться з тими, кому актуально💛💙
Все прикріплю в коментарях.
Коли термін мого контракту з хостами наближався до завершення, треба було шевелитись. Війна тривала (і триває) повертатись нікуди. Я сама в Ірландії. Хости дійсно мені подобаються, я їх люблю як родину, але всьому є свій час. Та і в кімнаті (навіть в кроваті) я була не одна, а з іншою жінкою. Бо забирали вони нас разом з табору. Це свої незручності.
Через біль, страхи і уразливість я публікую оголошення в великій групі ФБ. Майже без надій на результат. Пишу про себе відверто. Прикладаю як докази існуючої людини мої єдині соцмережі, які залишились без уваги "асвабадітєлєй". Бо ірландці люблять подивитись хто ти, ким був до, що ти за людина яку вони впускають в свою хату і тд. Це нормально. А ви не так би вчинили на їх місці?
Розкажіть їм про себе. А не просто "нас троє, ми з України, зараз шукаємо АРП, допоможіть".
На моє диво це оголошення спрацювало. Хтось писав повідомлення в особисті, хтось в коментарі. Ми обмінювались телефонами, приходилось розповідати своє минуле (Гугл перекладач в поміч), домовлялись про зустрічі, їздити і дивитись, знайомитись.
Я ділилась тут на каналі своїм першим оголошенням ще з табору, на папірці. Яке теж спрацювало. Поділюсь і цим.
Переписувала оголошення тричі. Бо то задовге/коротке, то непотрібні деталі, то загальні слова, а я хочу знайти Родину, то ще щось не подобалось. Потім довго обирала фото. Навіть радилась з подругою.
Вона бракувала мої студійні фото одне за одним (як я виглядала зараз мені не подобалось зовсім) і відверто запитувала: "ти шукаєш житло або коханця? Не став фото з посмішкою, ніяких суконь, підборів, повний зріст, подорожі. Ти зараз тут, а в твоїй країні війна. Хай фото передасть ХТО ти".
Коли я ставила себе на місце потенційних хостів, розуміла що вона на 100% права. Зрештою, обрала те що ви бачите. Я працюю за ноутом. Що я серйозна, колишня письменниця, інженер АЕС, мала чудове життя, родину, ну а зараз біженець.
Перші два дні відбивалась від пропозицій знайомств. Чесно. Вони і досі поступаюсь, хоч минув час (залишу в коментарях). Потім дописала в p.s. що одружена і шукаю ТІЛЬКИ ЖИТЛО.
Але ця спроба розповісти - про себе публічно - принесла свої плоди. Я вам раджу це робити також.
Де? У всіх групах ФБ які ви можете знайти по своєму каунті. От всі. Ландшафти Ірландії, волонтерство, фермерство, accommodation - будь що по пошукової строки ФБ де є ваш регіон. Серйозно, всі ірландці сидять в ФБ. Про телеграм вони навіть не чули. І не має сенсу щось писать в групи таких самих біженців. Яку допомогу ви хочете там отримати?
Коли ви задаєте самі собі питання - а я приютив би цю людину в своєму домі на півроку/рік? А я би дозволив цій родині поселитись в моєму будинку? Коли ви ставите себе на місце приймаючої сторони, ви розумієте якого типа оголошення вам треба скласти, щоб вас почули.
Хай щастить! Поділіться з тими, кому актуально💛💙
Все прикріплю в коментарях.