Istorium☃️ || Історія України та світу

До червня 1944 року ситуація для Німеччини складалася настільки не обнадійливо, що німецьке командування вирішило перейняти досвід із камікадзе у своїх східних союзників. Так з'явилося формування Зельбстопфер, вона ж 5-та ескадрилья 200-ї бомбардувальної ескадри.

На створенні пілотів-смертників наполягав Гіммлер, тоді як і Герінг, і Гітлер висловлювали сумніви з цього приводу. Вони побоювалися такими заходами демотивувати решту солдатів. Тому зійшлися на обмеженому використанні такого формування, домовилися в пілоти брати тяжкопоранених або близьких до смерті солдатів, у яких при цьому бралася підписка про те, що вони розуміють неминучість загибелі. Набралося таких до кінця війни близько 70 осіб.

Використовувати планувалося багато що, включно з літаком-снарядом Fieseler Fi 103R Reichenberg (на фото), проте жоден варіант надійним не виявився. У підсумку вирішили махнути рукою - використовували все, що попадеться під руку.

Єдиний епізод, який може свідчити про використання самогубців люфтваффе, - це битва за Берлін і атаки на побудовані радянськими солдатами мости через річку Одер. Гайнер Ланге, підполковник люфтваффе, з 17 по 20 квітня 1945 року керував атаками на мости. Під час боїв було знищено 17 мостів і переправ, але, за свідченням історика Ентоні Бівера, у німців самогубці зуміли тільки зруйнувати залізничний міст на Кюстрін, а жертвами марних атак стали 35 льотчиків зі своїми літаками. 21 квітня 1945 року сили 4-ї радянської танкової армії вийшли на рубіж Лукенвальде - Ютербог, і німцям довелося не тільки припинити атаки, а й евакуювати авіабазу з Ютербога, звідки проводилися вильоти смертників.

@istorium_ua

Австро-угорські солдати з трофейною італійською автогарматою Autocannone da 102/35 su SPA 9000C, 1918 рік.

@istorium_ua

Собор Альмудена, Мадрид, Іспанія

Собор Санта-Марія-ла-Реаль-де-ла-Альмудена (la catedral de Santa María La Real de La Almudena) - кафедральний собор архієпархії Мадрида. Розташований навпроти Збройової площі Королівського палацу і присвячений Богородиці Альмудені.

Назва в перекладі з арабської означає «фортеця» або «плацдарм», оскільки, за переказами, фігурка Діви Марії була знайдена в стіні старовинної арабської фортеці.
У Мадриді не було кафедрального собору, оскільки він не був центром єпархії. 9 березня 1884 року папа Лев XIII видав буллу Romani Pontifices, якою заснував єпархію Мадрида-Алкали.

4 квітня 1884 року Альфонс XII заклав перший камінь майбутнього собору, який мав стати усипальницею його першої дружини і кузини Марії де лас Мерседес Орлеанської і Бурбон, яка померла від туберкульозу через 6 місяців після весілля. Початковий проєкт у неоготичному стилі був зроблений маркізом Франсіско де Кубасом.

1911 року було відкрито усипальницю в неороманському стилі, досить темну, в якій збиралися поховати Марію де Лас Мерседес. У її капелах є важливі поховання ХІХ ст., а в лівому крилі трансепта - дуже цікавий розпис, зроблений на гіпсі в XVI столітті, «Непорочна з лілією».

Проєкт маркіза де Кубаса був змінений 1944 року архітекторами Карлом Сідро і Фернандо Чуека-Гойтія. Будівництво собору було закінчено 1993 року. Його освячення папою Іоанном-Павлом II відбулося 15 червня 1993 року. Обидва фасади виконані в неокласичному стилі ерререско, а купол заввишки 75 м, творіння Чуеки-Гойтія, - в необарочному.

Усередині собор дуже світлий, у неоготичному стилі, з трьома нефами і заалтарним проходом. У плані має форму латинського хреста. Довжина центральної нави - 99 м, довжина трансепта - 65 м. При його будівництві використовували камінь-піщаник, вапняк із Кольменара і граніт.

Головний вівтар зроблений із зеленого гранадського мармуру. Розп'яття XVII ст., яке вінчає вівтар, виконано в бароковому стилі Хуаном де Меса. Картина «Зняття одягу з Христа» позаду вівтаря написана в XVII столітті Франциско Ріцці. Крісла хорів з горіхового дерева кінця XVI століття перенесли сюди зі старовинної церкви Св. Кармен.

Бічні капели присвячені святим Мадрида, деякі без будь-яких прикрас. Найзначніші прикраси капел собору - фігура Іоанна Хрестителя XVIII століття роботи Мішеля, у першій капелі праворуч, у правому крилі трансепта - ретабло Хуана Бургундського початку XVI століття, того ж періоду фігура Богородиці Альмудени, покровительки міста.

У заалтарному проході - скринька з рештками Св. Ісідра, цікавий витвір XVIII ст. з розписами і «Христос лежачий» Хуана де Авалоса. У першій капелі ліворуч - «Христос, прив'язаний до стовпа», роботи Джаккомо Коломбо.

@istorium_ua

Революція, про яку мало знають: На Ямайка-авеню в районі Квінс Нью-йорка 4 серпня 1930 року було відрито небачений досі магазин. Це була велика будівля, перед якою розташувалася парковка. Усередині ж можна було купити все - хліб, м'ясо, зубну пасту, господарські товари і навіть свіжу випічку з пекарні! І навіть більше - усі ці речі можна було самому брати з полиці, а не просити продавця, як раніше. Крім того було багато касирів, які привітно чекали на вас, щоб ви оплатили товари.

У цьому ж диво-магазині проводилися всілякі різноманітні заходи та розіграші товарів, що робило кожну поїздку на закупи несподіваною та захопливою. Магазин називався King Kullen - перший із сучасних супермаркетів.

Його власник Майкл Джей Куллен, який сам уже понад десять років працював у продуктовому магазині, давно виношував ідею такого магазину. Він почав помічати, що багатьом людям уже стало набридати ходити в купу різних маленьких магазинів, щоб купити все необхідне. Також він порахував, що поширення у людей холодильників дасть їм можливість більше купувати продуктів за один раз, і вирішив спробувати запропонувати магазин для великих закупівель.

Довгий час його ідею відкидали, але допомогла Велика депресія: Маленькі магазини або підвищували ціни на товари, остаточно відбиваючи у покупця бажання повертатися. За підсумком звернулися до ідеї Куллена, і не прогадали - магазин став дуже популярним і послужив прообразом сучасних супермаркетів.

@istorium_ua

31 січня 1916 року дев'ять дирижаблів, включно з тим, що на фото L20 «The Raider of Loughborough», залишили Німеччину і Теннер (сучасна Данія), щоб атакувати доки в Ліверпулі, що мало вразити британську громадськість через велику дальність атаки.

Дирижаблі так і не досягли Ліверпуля через прорахунок у маршруті і замість цього скинули бомби на інші міста. L20 убив близько 10 осіб у Лафборо.

2 травня 1916 року L20 почав свій другий бомбардувальний наліт на Велику Британію з наміром атакувати фабрики і залізниці, а також ворожі військові кораблі біля Единбурга.

Однак через проблеми з двигуном і сильний вітер дирижабль відхилився від курсу. Сильний вітер відніс його в Північне море в нейтральну Норвегію, де дирижабль здійснив аварійну посадку в Хафрс-фіорді недалеко від Ставангера.

@istorium_ua

Базиліка Сан-Лоренцо-Маджоре, Мілан, Італія

Базиліка Сан-Лоренцо-Маджоре (італ. basilica di San Lorenzo Maggiore, Сан-Лоренцо-Маджоре; ломб. Gesa de San Lorenz) - римо-католицький храм, зведений у пам'ять про святого Лаврентія в Мілані, столиці Ломбардії, не пізніше кінця IV століття, імовірно, за єпископа Амвросія Медіоланського, одного з чотирьох Учителів Церкви. Повна назва - Колегіальна велика базиліка Святого Лаврентія (італ. basilica collegiata prepositurale di San Lorenzo Maggiore), відома в ранньохристиянську епоху як «палацова базиліка» (basilica palatina), а в наш час також як «Святий Лаврентій з колонами» (San Lorenzo alle Colonne).

Це одна з найстаріших церков міста, побудована ще за римських часів, але згодом кілька разів перебудована. Знаходиться недалеко від середньовічних воріт Порта Тічінезе і поруч із давньоримською колонадою. Як і Базиліка профетарум (лат. Basilica Рrophetarum - Базиліка пророків, пізніше: Сан-Діоніджі (італ. Basilica di San Dionigi, не збереглася), «Базиліка Незайманих дівчат» (лат. Basilica Virginum, пізніше базиліка Сан-Сімплічано) і Базиліка святих апостолів (пізніше Базиліка Сан-Надзаро-ін-Броло), є однією з чотирьох найдавніших «амброзіанських базилік» міста пізньодніримського періоду, коли Медіолан (сучасний Мілан) був столицею Західної Римської імперії (з 286 по 402 рік).

@istorium_ua

Єгуда Ліва бен Бецалель (він же Махараль, він же раббі Лев) - видатний богослов, містик, учений і творець Голема, друг астронома Тихо Браге.

Фактів про життя іудейського просвітителя ми знаємо не так багато: Походив він із Вормса, у різний час був рабином у польській Познані, в Моравії. І, звісно, у Празі. Від нього залишилася цілком конкретна літературна спадщина - публіцистика і праці з богослов'я.

Легенда ж свідчить, що раббі Лев практикував таємні знання Каббали, а тому міг керувати духами і стихіями. Так, наприклад, своїми магічними силами він врятував з вогню бібліотеку німецького імператора Рудольфа II. Пізніше раббі зберіг життя самого монарха - лише одним словом зупинив скаженого коня імператора. Як було насправді, ми не знаємо, але Рудольф II і справді приймав містика 1582 року. Фольклорна традиція розповідає, що бен Бецацель вразив імператора своєю мудрістю та мистецтвом. Рудольф II зробив його своїм радником.

Найвідоміший легендарний сюжет, пов'язаний з ім'ям бен Бецалеля - празький Голем. У 1580 році готувався черговий єврейський погром у Празі. Раббі Лев шукав способи вберегти громаду від насильства і грабежів. Уві сні йому з'явилася вказівка: «Створи Голема з глини і знищ чернь, яка пожирає євреїв».

Вночі разом зі своїм зятем і його учнем раббі Лев виліпив із глини грубу фігуру чоловіка. За допомогою читання псалмів і ритуалів кабаліст оживив її. На очах чоловіків із глини почали рости волосся і нігті. Голем встав на ноги. Він розумів мову і виконував прості вказівки, але говорити не вмів. Раббі назвав його Йозефом і одягнув у звичайний одяг. На вигляд глиняного голема було не відрізнити від людини.

Йозеф, дійсно, оберігав єврейську громаду Праги, усуваючи недоброзичливців. Є сюжети, де він підіймає з могил мерців проти погромників. Так чи інакше, свої функції він виконував, але потім збунтувався і тому був знищений рабином на горищі Старонової синагоги.

Могила Махараля на Старому єврейському цвинтарі в Празі досі слугує місцем паломництва.

@istorium_ua

Британський солдат везе голубів на лінію фронту, Західний фронт, 1916 рік.

@istorium_ua

Музей Серральбо, Мадрид, Іспанія

Музей Серральбо (Museo Cerralbo) - художній музей у Мадриді, Іспанія. У ньому зберігаються колекції творів мистецтва та історичних предметів Енріке де Агілера-і-Гамбоа, маркіза Серральбо, який помер 1922 року. Це один із національних музеїв Іспанії, що підпорядковується Міністерству культури.

@istorium_ua

Сьогодні я хотів би вам розповісти про похід Сігурда, який іноді ще звуть хрестовим походом вікінгів.

Пристрасть до боїв і слави у сіверян залишилася і після відмови від язичництва. А тому, коли рознеслися звістки про підкорення християнами Близького Сходу християнами, сам 27-річний норвезький король Сігурд став на чолі 5000 побожних хрестоносців і 1107 року вирушив морем до Святої Землі.

Першою зупинкою для флотилії з 60 кораблів стала Англія, де нічого особливого не відбувалося. У Галісії теж спочатку все йшло мирно: сеньйор міста Сантьяго-де-Компостела спочатку погодився дати притулок і їжу гостям, але після того, як розпочався голод (сіверяни залишилися там на зимівлю), відмовився від узятих на себе обов'язків. Гості вирішили, що це нетактовно, узяли штурмом замок феодала і розграбували в околицях усе, що знайшли.

Далі ставало дедалі веселіше: спочатку розбили десяток піратських кораблів, потім вибили маврів із Лісабона і спустошили португальське узбережжя, включно з головним піратським центром Середземномор'я - Балеарськими островами. Здобичі було вкрай багато, частину її вони збули на Сицилії - острівним королівством якраз правили нормани, сіверяни в минулому поколінні.

Влітку 1110 року хрестоносці нарешті досягли Палестини, де були радісно зустрінуті єрусалимським королем Балдуїном I. За допомогу в завоюванні Сидона сіверянам дали багаті дари, серед яких знайшлося місце трісці від Святого хреста.

Повернувся додому Сігурд 1113 року, діставшись суходолом і залишивши чималу кількість своїх воїнів у Константинополі, де ті захотіли послужити в імператорській гвардії. Він завоював велику славу, одружився з Мальмфрідою, дочкою великого князя київського Мстислава Великого. Правив ще 17 років, але не залишив після себе сина-спадкоємця, і Норвегія на 90 років занурилася у війни за престол.

@istorium_ua

Німецький вартовий стежить за лініями противника за допомогою імпровізованої системи «перископа» з двох дзеркал, прикріплених до колючого дроту.

Імовірно 402-й піхотний полк на Східному фронті, лютий 1917 року.

@istorium_ua

Одна з найбільших збережених римських мозаїчних підлог, виявлених під час будівництва готелю в Антак'є (Туреччина) на місці стародавньої Антіохії

@istorium_ua

Йомсвікінги — напівлегендарне братство вікінгів, що існувало у X—XI століттях. Йомсвікінги були найманцями та розбійниками. Ймовірно йомсвікінги являли собою перший прототип лицарського ордену в Європі. Головною базою йомсвікінгам слугував Йомсборг. Будучи переконаними язичниками, вони поклонялись Одіну й Тору, але були готові стати на службу будь-кому, хто міг собі дозволити сплачувати їхні послуги, в тому числі й християнам.

Відповідно до «Саги про йомсвікінгів» братство ретельно відбирало кандидатів. Усі члени ордену підкорялись жорстким правилам для підтримки суворої військової дисципліни у громаді.
- Для вступу до братства кандидат мав здійснити подвиг, що, як правило, являв собою хольмганг з чинним йомсвікінгом.
- Член ордена не міг бути молодшим за 18 років і старшим за 50. Виняток зробили лише для 12-річного хлопчика на ім’я Вагн Окессон (Vagn Åkesson), який переміг у двобої Сігвальда Струт-Харальдсона (у подальшому обидва командували у битві під Хйорунгавагом).
- Кожен був зобов’язаний захищати своїх побратимів та, у разі їхньої смерті, помститись за них.
- Заборонялись усілякі сварки у громаді й навіть грубе звертання одного до одного могло коштувати йомсвікінгу вигнання. Кровна ворожнеча між членами братства могла мати місце тільки за згоди старшин йомсвікінгів.
- Йомсвікінги не могли виявляти страх чи тікати перед обличчям рівного ворога або такого, що поступався їм за чисельністю, хоч організований відступ перед силами супротивника, які значно переважали, не вважався ганебним.
- Всі трофеї розподілялись між усіма членами братства.
- Воїнам заборонялось відлучатись із фортеці більш ніж на три дні без дозволу братства.
- Жінки та діти не допускались за стіни фортеці. Також йомсвікінги не брали їх у полон. Допоки точно не встановлено чи було заборонено йомсвікінгам мати дружин чи коханок за межами стін.

Будь-яке порушення правил, зазвичай каралось виключенням з братства та вигнанням.

@istorium_ua

Дирижабль LZ-129 «Гінденбург» на аеродромі Лейкхерст, Нью-Джерсі, США, 1936 рік.

@istorium_ua

Досягнення нашого пабліку за 2024 рік📆

Дякую за довіру. Далі буде більше.😎

@istorium_ua