До тіла - з турботою, до себе - з добротою

В рамках програми матимемо ще дві зустрічі, можна доєднатися

17.03 о 18.30 зустріч з ендокринологом

Гормональні аспекти здоров’я: роль ендокринної системи у збереженні здоров’я та контролі ваги»

Вартість - 300 грн (5 місць)

18.03 на 18.30 зустріч з психіатром на тему сну та безсоння

Вартість - 300 грн (5 місць)

Накидайте ідей для коротких рілс

Вже собі написала про діагностику ГТР, передменструального дисфоричного розладу.

Але може маєте якісь питання, теми )

Нам важливо навчитися приймати своє тіло. Це не означає, що ми зобов’язані його любити. Ідея "любити своє тіло" часто нав’язується саме жінкам, тоді як чоловіків рідко закликають до цього. Якщо чоловікам не потрібно любити своє тіло, то й жінки можуть без цього обійтися.

Тому любов до себе – це не обов’язкова мета. Не тому, що вона недосяжна (хоча для багатьох вона справді здається складною), а тому, що вона не є єдиним правильним шляхом.

Можливо, прагнути любові до свого тіла – це хороша ідея, але передусім його потрібно поважати, цінувати і приймати.

Ненавидіти щось в собі в надії змінитися на краще – це все рівно, що постійно приймати отруту в надії одужати.

Як тільки ти будеш поважати і цінувати своє тіло, у твоїх стосунках з ним з'явиться основа турботи, незалежно від того, як ти себе почуваєш з дня на день.

Джеймс Сінегал заснував Costco у віці 47 років
Гордон Боукер заснував Starbucks у 51 рік
Аріанна Хаффінгтон розпочала своє однойменне видання у 55 років
Віра Вонг розробила свою першу сукню у 40 років
Стен Лі створив свій перший комікс у 39 років
Семюел Л. Джексон зіграв свою найуспішнішу роль у 43 роки
Момофуку Андо винайшов рамен швидкого приготування у 48 років
Джулія Чайлд написала свою першу кулінарну книгу у 50 років
Бетті Вайт не була іконою до 51 року, коли вона отримала роль у "Шоу Мері Тайлер Мур".
Рей Крок провів свою кар’єру як продавець молочних коктейлів, перш ніж придбати McDonald's у 52 роки.
Барбара Бескінд нарешті знайшла свою мрію як технічний дизайнер IDEO у Кремнієвій долині у віці 91 року.
За даними GEM (Global Entrepreneurship Monitor), найвищий рівень підприємництва у всьому світі перемістився у вікову групу 55-64 років.
Через п’ять років після стартапу 70% підприємств, заснованих підприємцями старше 50 років, все ще працюють у порівнянні з лише 28% підприємств, заснованих молодшими підприємцями.

Твоє тіло – це твій дім, і воно не має бути ідеальним. Це може бути непросто прийняти, особливо коли культура постійно диктує, що його потрібно змінювати, виправляти, вдосконалювати, щоб воно виглядало «прийнятним». Однак для багатьох людей зовнішній вигляд їхнього тіла значною мірою не залежить від них. Фізичні особливості, стан здоров’я чи певні обмеження можуть впливати на стосунки з власним тілом, викликаючи плутанину та розчарування.

У кожного є якісь межі – щось, що ускладнює або не дозволяє робити все, що хочеться. Можна витратити життя на боротьбу з цими обмеженнями, або ж прийняти свої можливості та жити, виходячи з них, використовуючи ті ресурси, що є. Це складний, але важливий вибір.

Прийняття свого тіла таким, яким воно є, замість постійного бажання змінити його, дає свободу. Воно дозволяє перестати бачити в тілі лише перешкоду і натомість побачити в ньому союзника.

Сходила до гінеколога з тією міомою матки, яку рік тому мені радили видаляти хірургічно, повністю розрізаючи живіт, бо лапароскопічну її не вийде видалити.
Лікарка тоді сказала налаштовуватися і приходити , але за цей рік я так і не налаштувалася 😅.
Сьогодні ж пішла до іншого лікаря, який оперував маму, і він здивувався: «Ти що, здуріла? Яке різати? Просто лікарка не хотіла робити лапароскопічно, все можна зробити без такого втручання».

І це чудова новина, якби не одне але— операція коштує 50 тисяч 🙈

Ну але куди діватися. Все рівно треба видалити і забути.

Зимою мені важко активізувати себе для різної поведінкової активації. Але ось починається тепло, і я відчуваю, що хочеться прогулянок на регулярній основі.

А зараз їду на індивідуальне заняття з вальсу 🙈 Нарешті добралася до цього в списку своїх бажань, бо давно мріяла навчитися танцювати вальс і сподіваюся колись потрапити на Віденський бал.😍

Не пам'ятаю з якої це книги, але поділюсь

Дороге тіло,

Пробач, що я не довіряла тобі.
Пробач, що ігнорувала тебе, коли ти просто намагалося вижити.
(І, боже, мені так шкода, що я карала тебе за це.)

Пробач, що я відчувала до тебе огиду.
Мені шкода, що я говорила про тебе жахливі речі.
Вибач, що з сорому ховала тебе в старий, мішкуватий одяг, який ненавиділа.
Пробач, що переконувала тебе, що купальники не для тебе.
Пробач, що купила ту дивну штуку, яка обіцяла прибрати твої ямочки, а натомість лише зробила тобі боляче.
Пробач, що я дозволила переконати себе в тому, що з тобою щось не так.
Пробач, що мені доводиться постійно захищати тебе, хоча ти завжди заслуговувало на повагу.

Мені шкода, що ми живемо в суспільстві, яке не завжди бачить тебе так, як бачу я, і відкрито озвучує причини, чому ти маєш змінитися.

Але я бачу красу в твоїй людяності.
Я бачу тіло, яке дихає життям і любов’ю.
Тіло, яке робить усе можливе, щоб я жила.
Щоб я продовжувала відчувати.
Щоб я могла робити те, що люблю.

Мені шкода, що я не помічала цього раніше.
(І мені шкода, що у мене все ще бувають дні, коли старий наратив намагається повернути мене назад. Але я обіцяю, що завжди боротимуся.)

Мені просто неймовірно шкода за все це.

І я хочу подякувати тобі.
Ти ніколи не покидало мене.
Навіть після того, як я неодноразово зраджувала тебе.

Тож, попри все, що мені шкода, є ще більше, за що я вдячна.
Дякую тобі, тіло, за все. ❤️

Коли ви думаєте про слово «фізична активність», назвіть перші п’ять слів, які спадають вам на думку. Коли або де ви почали асоціювати ці слова з фізичними вправами?

Турбота про тіло – це вибір.

Як вам, коли ви це чуєте?

Потрібна ваша допомога. Записую уроки по різних стереотипах і не знаю чи всі врахувала.
Це я спрощую😁
- целюліт - це фу
- не худий живіт - це фу
- волосся на тілі - це фу
- старіння: сивина, морщини - це фу
- гладка, бездоганна шкіра -це обовязок жінки
- малі груди - це фу
- успіх у стосунках і у в роботі лише для худих і красивих


Що там ще забула, якщо забула?

Я підозрюю, що, можливо, ми говоримо про різні форми ожиріння. Дійсно, є люди з вагою 200 кг, які мають серйозні особистісні, психічні та фізичні проблеми, більша частина яких пов’язана з вагою. Це сумно, адже таке ожиріння значно обмежує можливості людини, не даючи їй повноцінно жити. Тут не йдеться про нормалізацію ваги — це справді складний стан, який може потребувати підтримки та допомоги.

Але водночас є велика кількість людей з вже ожирінням за ІМТ чи навіть просто з надмірною вагою, які стикаються з тими ж звинуваченнями, хоча їхнє здоров’я, спосіб життя та самопочуття можуть бути зовсім іншими

Я не знаю, чи коректно висловилася, адже зовсім не хочу нікого образити, зокрема тих, хто має вагу 150+ кг. Це не про те, що хтось є гіршою людиною через свою вагу (хоча наш мозок, вихований у фетфобному суспільстві, може автоматично так думати — навіть я помічаю це за собою, думаю це пов'язано з тим, що я ніколи не працювала з людьми з такою великою вагою і не розумію процеси, які з ними відбуваються, тому може бути трохи складніше проявити неупередженість). Абсолютно ні.

Мені йдеться про те, що велика вага реально обмежує можливості людини, і це може бути складним досвідом. Але водночас суспільство часто ставить під один знаменник усіх людей із ожирінням чи надмірною вагою, не зважаючи на те, що їхні ситуації, рівень здоров’я та спосіб життя можуть бути кардинально різними. І така узагальненість лише шкодить їм.

Фетфоби — це люди, які мають фетфобні переконання, тобто негативне або зневажливе ставлення до людей із більшою вагою чи ожирінням. Це поняття походить від терміну "fatphobia" (фетфобія) — страх, ненависть, упередження чи дискримінація щодо повних людей.

Чому важко визнати що ти фетфоб?

1. Фетфобія сприймається як «нормальна»
Фетфобія так глибоко вкорінена в суспільство, що багато хто навіть не помічає, що підтримує її.
🔹 ЗМІ, реклама, медицина, сімейні розмови – всюди просувається ідея, що худорлявість = здоров'я, успіх, сила волі, а повне тіло = слабкість, лінощі, і "сама винна"
🔹 Люди виростають у цій системі й не усвідомлюють, що це упередження, бо воно здається "очевидним".

2. Людина може вважати, що її ставлення виправдане
Багато фетфобних поглядів маскуються під турботу:
🔹 «Я не фетфоб, я просто дбаю про здоров'я!»
🔹 «Це не фетфобія, це просто факт — мені подобаються підтягнуті тіла!»
❗️ Проблема тут у тому, що «турбота про здоров’я» часто є вибірковою – люди переживають за чужу вагу, але не засуджують інші звички, які можуть бути шкідливими (недосип, перевтома, куріння).

3. Страх бути "поганою людиною"
Визнання своєї фетфобії може викликати сором, бо люди не хочуть усвідомлювати, що їхні погляди когось ображають чи дискримінують.
🔹 Людина може думати: «Я не хочу бути тією, хто чинить дискримінацію».
🔹 Тому легше сказати: «Я не фетфоб(ка), просто…» і далі шукати виправдання.

💡 Але упередження – це не характеристика особистості, а вивчені установки, яких можна позбутися.

4. Власний страх перед набором ваги
🔹 Багато людей мають внутрішню фетфобію через власний страх набрати вагу.
🔹 Це може бути через особистий досвід (насмішки, булінг у дитинстві, сімейні установки) або через те, що суспільство карає повних людей (наприклад, відсутність великих розмірів у магазинах, дискримінація на роботі).
🔹 Усвідомити, що ти боїшся стати «тим, кого ти сам зневажаєш» — дуже боляче, тому легше уникати цієї теми.

5. Невіра у власну відповідальність
🔹 Деякі люди вважають, що їхні думки – це особиста справа, і вони не впливають на інших.
🔹 Але фетфобія не тільки про індивідуальні погляди – це частина системної дискримінації, яка впливає на життя товстих людей.
🔹 Визнати це означає взяти на себе частину відповідальності за підтримку цієї системи.

6. Зміна поглядів вимагає роботи
🔹 Визнати фетфобію – означає почати змінювати свої переконання.
🔹 Це означає читати, аналізувати, ставити під сумнів свої стереотипи, що може бути складним і неприємним процесом.
🔹 Дехто просто не хоче витрачати на це час і сили, тому воліє заперечувати проблему.