«Мегалополіс» реж. Френсіс Форд Коппола
#заразвкіно #безспойлерів
Беззаперечно, Коппола — геній та легенда! І тільки дурень, так не вважає.
Його «Хрещений батько» — колись перевернув індустрію, а фільм «Апокаліпсис сьогодні», взагалі, зробив революцію!
Проте… час невтомно пливе і ми вже давно не бачили Френсіса на кіно-троні. Приблизно з середини 90х. Вибачте ті, хто вважає «Тетру» шедевром))
Про «Мегалополіс» говорили багато і всюди.
З кожного кіно-праски кричали про новий фільм Копполи, заради якого він заклав свою виноробню. Казали про скажений акторський мікс, масштабність, епічність і легендарність.
Як часто вам кажу: «очікування — нас обманюють» і цей випадок не виключення.
✨Сюжет
Байка (так сказано в титрах «a fable») Стародавнього Риму в сеттінгу сучасного Нью-Йорку (який називається New Rome чомусь схожий на гламурний Готем). Архітектор Цезар Катіліна, наділений можливістю зупиняти час, намагається збудувати місто з нуля в утопічному ідеалізованому своєму світі. В реальному світі мер Франклін Цицерон протистоїть цьому, але донька Джулія закохується в ворога свого батька.
Клянусь, я щиро намагалась розібратись в чому суть. Дивіться, я вважаю, себе трохи освіченою і надивленою людиною. Розумію історію Стародавнього Риму, чую Шекспіровщину, бачу відсилки на Гічкока, Кубрика і навіть пару фільмів по коміксам… проте «Мегалополіс» — це мухи, мед, лайно і цвяхи… в занадто хитромудрій формі.
Цитата на цитаті, слова Марка Аврелія, тут Сократ пробігав, тут наркотичні приходи про сутність людини та її мету життя, потім режисер досліджує час, багато досліджує час, потім кохання, страждання, несправедливість, людська зрада, знову кохання і у підсумку в нас НАДІЯ!
Перше, що сказала, коли фільм закінчився: натискайте, якщо не боїтесь маленького спойлеру, хоча проспойлерити це кіно майже неможливо «У Копполи хеппі енд?! Людина, яка створила «Апокаліпсис сьогодні» закінчила своє кіношне життя хеппі ендом?! Це як взагалі»
Не зважаючи на прекрасно-шалений акторський каст: Адам Драйвер, Джанкарло Еспозіто, Наталі Еммануель, Шайа Лабаф, Обрі Плаза (от така сама, як і всюди), в епізодах: Лоуренс Фішборн, Дастін Гофман і ще купу легендарних акторів… які просто обожнюють режисера і напевно, тому погодились в цьому зніматись.
Як казала Фібі в «Друзях»: «my eyes me eyes», так я скажу про CGI і особливо, про монтаж. Боже, дай силу сфокусуватись на цьому рваному витворі мистецтва. Щось перестрибує, а є сцени, які тривають занадто довго або все повторюються і повторюються!
Можливо, я не права.
Абсолютно точно, 3.5 людини в світі скажуть, що «Коппола — зрозумів життя і осягнув кіно», але особисто я, до такого мистецтва не готова.
Якщо чесно, аж втомилась за ці 2 години 12 хвилин, а я дивилась «Оппенгеймер» і «Дюну 2» по пʼять разів😂
Кожен раз, коли герой Адама Драйвера говорив про час, я прям відчувала сенс, бо кожна секунда цього МИСТЕЦТВА тривала вічність.
Тож очевидно, що до такого мистецтва я поки не готова…. Занадто величне кіно для людства))
Можливо, років через 50 його будуть розбирати на цитати і казати, що це ідеальний приклад метамодерну, який використовує прийоми постмодерна. Але поки… шкода.
P.S. Зворушливо, що Френсіс Форд Коппола присвятив «Мегалополіс» своїй дружині Елеонорі, з якою вони були разом 61 рік і яка незадовго до премʼєри в Каннах померла. Його любов до неї відчувається крізь простір і небеса…
Але казати, що «найголовніша інституція в утопічному світі — це шлюб», вибачте, трохи неочікувано від режисера «Апокаліпсіса сьогодні». Я прям вголос розсміялась і потішило, що я була не одна така)
#заразвкіно #безспойлерів
Беззаперечно, Коппола — геній та легенда! І тільки дурень, так не вважає.
Його «Хрещений батько» — колись перевернув індустрію, а фільм «Апокаліпсис сьогодні», взагалі, зробив революцію!
Проте… час невтомно пливе і ми вже давно не бачили Френсіса на кіно-троні. Приблизно з середини 90х. Вибачте ті, хто вважає «Тетру» шедевром))
Про «Мегалополіс» говорили багато і всюди.
З кожного кіно-праски кричали про новий фільм Копполи, заради якого він заклав свою виноробню. Казали про скажений акторський мікс, масштабність, епічність і легендарність.
Як часто вам кажу: «очікування — нас обманюють» і цей випадок не виключення.
✨Сюжет
Байка (так сказано в титрах «a fable») Стародавнього Риму в сеттінгу сучасного Нью-Йорку (який називається New Rome чомусь схожий на гламурний Готем). Архітектор Цезар Катіліна, наділений можливістю зупиняти час, намагається збудувати місто з нуля в утопічному ідеалізованому своєму світі. В реальному світі мер Франклін Цицерон протистоїть цьому, але донька Джулія закохується в ворога свого батька.
Клянусь, я щиро намагалась розібратись в чому суть. Дивіться, я вважаю, себе трохи освіченою і надивленою людиною. Розумію історію Стародавнього Риму, чую Шекспіровщину, бачу відсилки на Гічкока, Кубрика і навіть пару фільмів по коміксам… проте «Мегалополіс» — це мухи, мед, лайно і цвяхи… в занадто хитромудрій формі.
Цитата на цитаті, слова Марка Аврелія, тут Сократ пробігав, тут наркотичні приходи про сутність людини та її мету життя, потім режисер досліджує час, багато досліджує час, потім кохання, страждання, несправедливість, людська зрада, знову кохання і у підсумку в нас НАДІЯ!
Перше, що сказала, коли фільм закінчився: натискайте, якщо не боїтесь маленького спойлеру, хоча проспойлерити це кіно майже неможливо «У Копполи хеппі енд?! Людина, яка створила «Апокаліпсис сьогодні» закінчила своє кіношне життя хеппі ендом?! Це як взагалі»
Не зважаючи на прекрасно-шалений акторський каст: Адам Драйвер, Джанкарло Еспозіто, Наталі Еммануель, Шайа Лабаф, Обрі Плаза (от така сама, як і всюди), в епізодах: Лоуренс Фішборн, Дастін Гофман і ще купу легендарних акторів… які просто обожнюють режисера і напевно, тому погодились в цьому зніматись.
Як казала Фібі в «Друзях»: «my eyes me eyes», так я скажу про CGI і особливо, про монтаж. Боже, дай силу сфокусуватись на цьому рваному витворі мистецтва. Щось перестрибує, а є сцени, які тривають занадто довго або все повторюються і повторюються!
Можливо, я не права.
Абсолютно точно, 3.5 людини в світі скажуть, що «Коппола — зрозумів життя і осягнув кіно», але особисто я, до такого мистецтва не готова.
Якщо чесно, аж втомилась за ці 2 години 12 хвилин, а я дивилась «Оппенгеймер» і «Дюну 2» по пʼять разів😂
Кожен раз, коли герой Адама Драйвера говорив про час, я прям відчувала сенс, бо кожна секунда цього МИСТЕЦТВА тривала вічність.
Тож очевидно, що до такого мистецтва я поки не готова…. Занадто величне кіно для людства))
Можливо, років через 50 його будуть розбирати на цитати і казати, що це ідеальний приклад метамодерну, який використовує прийоми постмодерна. Але поки… шкода.
P.S. Зворушливо, що Френсіс Форд Коппола присвятив «Мегалополіс» своїй дружині Елеонорі, з якою вони були разом 61 рік і яка незадовго до премʼєри в Каннах померла. Його любов до неї відчувається крізь простір і небеса…
Але казати, що «найголовніша інституція в утопічному світі — це шлюб», вибачте, трохи неочікувано від режисера «Апокаліпсіса сьогодні». Я прям вголос розсміялась і потішило, що я була не одна така)