канал мистецького призначення

Остання виставка з проєкту «Колекція», приуроченого 10-й річниці Dymchuk Gallery

Цього разу до експозиції увійшли живописні роботи Василя Цагалова. Зокрема представлено твори з кількох серій: «У страху великі очі», «Лебедине озеро», «Привид революції». Кожна з них ознаменувала певну віху творчості митця.

Над серією «У страху великі очі» художник працював впродовж 2010-2011 років, а першою "з'вилася" «Муха» (фото 3), що саме представлена на нинішній виставці. Беручи за основу українське прислів'я, Цагалов буквально акцентує увагу глядача саме на очах. Роботи ідейно виникли під впливом поширення світом насилля й тероризму.

На полотні з серії «Лебедине озеро» протиставляється мирний пейзаж та символ російської культури, що несе смерть (фото 2). Ця робота слугує своєрідним зв'язком з попередньою виставкою у рамках проєкту «Колекція» — «Донбас-Шоколад» Арсена Савадова (тиць).

«Привид революції» — серія, у якій автор іронізує над хвилею революційних настроїв, котра шириться світом. У 2013-му році, у Dymchuk Gallery вже проходила однойменна виставка, та нині у нас є можливість осмислити цю творчість з новим досвідом (фото 4).

Dymchuk gallery (карти)
«Колекція. Василь Цагалов»
Вхід — вільний
Виставка діє до 7 липня

#безкоштовно
#куди_сходити_у_червні
#куди_сходити_у_липні

«Дивлячись у розриви»

Ця виставка — про обумовлені страшними веселими обставинами українського життя способи дивитись на мистецтво. Вона про те, як дивитись на мистецтво крізь призму "згорів сарай, гори і хата". Її, цю виставку, можливо прочитати як проєкт музею, в якому бажання утвердити владу через написання історії вже зазнало поразки. Чи як нестабільну систему, в якій "класичні", "сучасні", "маргінальні", "актуальні" автор_ки, опиняються за межами своїх pвичних ніш та місць у класифікації. Як рухомий ландшафт мистецтва, який миттєво робить будь-яку мапу застарілою. Або як оповідь про вкрадене минуле, відтворена за його тінями та відлуннями, —із повною готовністю до того, що ці тіні та відлуння ошукають тебе й заведуть на манівці, — з кураторського тексту Нікіти Кадана.

Voloshyn Gallery (карти)
«Дивлячись у розриви»
Вхід — вільний
Виставка діє до 3 липня

#безкоштовно
#куди_сходити_у_червні
#куди_сходити_у_липні

Пробачте, за сьогоднішній куций текст) біжу здавати диплом!

«Архіпелаг» — виставка про жіночу дружбу

У своєму персональному проєкті Аглая Ногіна поєднала авторські тексти з графічною технікою високого друку — ксеролітографією. Обираючи назву проєкту, художниця провела паралель між архіпелагом та своїми близькими подругами. «За останні 2 роки війна (повномасштабне втогрнення), подібно до тектонічних рухів, розлучила їх і розкидала на різні частини світу, але внутрішня єдність подруг залишилася непорушною» , — доповнює кураторка Анна Перова.

Можна сказати, що це був командний проєкт, адже усі жінки, чиї зображення розміщені в експозиції, не лише стали натхненням для створення цих робіт, а й безпосередньо долучилися до процесу. За проханням, кожна з подруг надіслала Аглаї оголені селфі, які стали прототипом для творів, а також написала про мисткиню, уособлюючи її з островом, кілька пасажів.

Цікавою заувагою є процес втілення задуму. Як вже було зазначено вище, авторка послуговувалася технікою ксеролітографії, що за своїм принципом подібна до літографії, тобто відбитку з пласкої форми, першопочатково — каменю. Натомість, для створення ксеролітографії використовується ксерокопія: чорні ділянки заповнюються чорнилом, а білі лишаються лакунами. Уважний глядач помітить стики: насправді кожна робота складається з 12 окремих прямокутників, котрі лише потім об'єднується в одне, цілісне забраження. Це пояснюється значним розміром робіт.

Проєкт вийшов надзвичайно чуттєвим, по правді, одразу захотілося і собі таку подругу) Усім раджу завітати!

Portal 11 (карти)
«Архіпелаг»
Вхід — вільний
Виставка діє до 30 червня

#безкоштовно
#куди_сходити_у_червні

«Земля під нігтями нагадує мені запечену кров»

Безліч буденних речей тепер мають відголоски війни. Грім, чи звуки сміттєвоза часом не дають мені спати, а кураторці проєкту — Алі Сєгал, земля під її нігтями, вбачається кров'ю. Попри те, що наш мозок усвідомлює абсурдність примари, все ж важко відасоціюватися та сприймати все, як раніше.

Кожен твір мистецтва, створений під час війни, так чи інакше про неї, та роботи цієї виставки особливо: «Лінія фронту нестабільна. Деякі міста пропускають через себе цю лінію кілька разів. Інші поступово наближаються до неї, хоча, здавалося, що населені пункти не вміють ходити. Земля, чий образ в багатьох культурах є символом матері, з якої народжується життя, врешті приймає в свій грунт і тіла вбитих людей. З чорнозему не лише проростає пшениця — якщо прислухатися, ми почуємо, як крізь шари землі до нас промовляють історії. Чи готові ми слухати історії мертвих? Чи готові ми чути історії живих?».

Експозиція об'єднала твори шести мисткинь: Kinder Album, Анна Звягінцева, Ольга Кузюра, Дар'я Молокоєдова, Маргарита Половінко, Даша Чечушко. Художниць об'єднує те, що вони всі є учасницями проєку Secondary Archive, який має на меті роботи жінок зі сфери мистецтв більш «видимими». На думку кураторки, жіночі голоси під час війни можуть ставати тихішими за чоловічі, і саме тому, потрібні проєкти, де їх реперезентували б.

The Naked Room (карти)
«Земля під нігтями нагадує мені запечену кров»
Вхід — вільний
Виставка діє до 29 червня

#безкоштовно #куди_сходити_у_червні