Жмурінформбюро💙💛

❗️КНДРівців русня озброїла 60мм мінометами, автоматами АК-12, кулеметами РПК/ПКМ, снайперськими гвинтівками  СВД/СВЧ, ПТРК “Фєнікс” та РПГ-7, – ГУР пише, що вже 7000 солдат з КНДР рф перекинула до районів поблизу з Україною
 
Передислокація з приморського краю рф сталася в останній тиждень жовтня.
 
«Особливим бурятам» (як їх називають кацапи) видали трохи приладів нічного бачення, тепловізорів, коліматорних прицілів та біноклів.
 
😏

Важко повірити, що ніхуя не чмобіки, а навіть якщо й чмобіки чи "шторма", яких масово набирають з "посьолков" і зон, - то все одно ніхуя не хочуть здихати, "як роса на сонці".

Вони йдуть група за групою, по тій же ранковій росі, під супровід сходження сонця. Наша задача - щоби вони не побачили захід того сонця.

Йдуть "чмобіки", хвиля за хвилею, по 5-10 чоловік, часто не беручи до уваги своїх 200 і 300, бо евак просто не передбачений. Йдуть керовано, йдуть по мапі, з попередньою дорозвідкою, під супровід своїх дронів.

На мапі - схема з маршрутами руху, пронумеровані будинки, посадки, засічки, куди мають дійти і де мають закріпитись. На кожен день - нова мапа з новими рубежами, з черговими позначками і черговим маршрутом нового дня "Д".

Одну з таких тримав у руках. Від неї несло затхлим запахом, а сама мапа була щедро заплямована кров'ю свого попереднього власника. Це з хорошого. З поганого ж - тих нових мап і нових днів буде стільки, поки не досягнеться запланований рубіж. Скільки би груп не розбилося об нашу оборону.

Хочете ви того чи ні, але їх більше. Тотальна перевага - у ворога. Він спроможний накопичити особовий склад, відкрити новий напрямок і перемолоти чергове село, яке ще донедавна було біля лінії бойових дій. А потім піти далі, встеляючи чергову посадку своїми трупами з червоними пов'язками на руках.

І все це - з тотальним самопожертвуванням і роботою на результат одних з нашої сторони з одного боку, і з великим похуїзмом, небажанням вчитись, розвиватись і воювати сучасну війну з іншого боку, але з тої ж нашої сторони.

Заморюєшся доводити тіпам в посадці, які хитаються на лопатах і розказують, що їм хтось там щось має привезти, що крім них самих вони нікому не потрібні, хочуть вони того чи ні. Що треба завжди робити максимум від себе, а якщо пощастить - тебе забезпечать чимось "зверху". Так, звісно ж, тобі "повинні", звісно ж, "мають дати", але якщо ти спроможний на своєму місці роздуплятись сам, брати ініціативу, створювати ефективне, то чому цього не робити?

Не хочеться вірити, що це гра в довгу на виснаження, так? Хочеться отак, як в інста-марафонах, де тобі якийсь блогєр за пару годин (і за пару тисяч гривень) щось втюхає, і в кінці скаже, що всьо, тема закрита, ти фахівець. Але в реальності марафон - то довго, важко, з наслідками, а якщо не маєш готовності - то й зі сходженням з дистанції.

Цей текст я написав влітку. Не хотілось його публікувати через ще актуальну карту та бої в тій місцевості.

Зараз ті позиції, на яких я це писав - під росіянами.

-------------------------------------------------------

Допис військовослужбовця розвідувально-ударної групи ГОРА.

Джерело: https://t.me/Horskyi_Hora