Ліна Костенко

І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.

Долучайтесь до збору на пікап для 44 ОМБР!🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/5tvuNGzMHA

✍🏻 Ліна Костенко
#Берестечко
🎨 Instagram @foralberg_art

..Нема нам щастя — мусить бути чудо.
Ще ми постанем зі своїх руїн .
Мене не можуть люди не почути —
душа в мені розгойдана як дзвін!
Скликаю вас. Над цим не владен ворог.
Почуйте слово з-під мого пера!
Простіть мені, що знову б'ю на сполох.
На Благовіст ще, люди, не пора.

Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
Художник Олег Шупляк #СупротиВітру

✨ З Днем Народження, Душе України!

🇺🇦 Ліна Костенко — невтомна трудівниця українського слова, її твори є неоціненним скарбом для нації. У її рядках — мужність, любов до Батьківщини та незламний дух борця за свободу. Бажаємо Ліні Василівні міцного здоров'я, невичерпного натхнення та нових творчих злетів! Нехай кожен вірш, що народжується з-під її пера, надихає та додає сил в боротьбі за вільну Україну. Поетеса — гордість і берегиня нашого народу.


Підписуйтесь на неофіційні сторінки поетеси 👇
🕊-instagram;
😎- facebook;
🧵- threads;
📩- telegram.

#ЛінаКостенко

Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хту купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.
Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.
– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.
– То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.

Долучайтесь до збору на пікап для 44 ОМБР!🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/5tvuNGzMHA

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
🇺🇦 Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко

Весна прийшла так якось несподівано!
Зима стояла міцно до пори.
Вітри війнули з півдня. І тоді вона
немов у Ворсклу з’їхала з гори.
Ще сніг ковтала повідь широченна,
і рала ждав іще тужавий лан.
А під горою вишня наречена
вже до віночка міряє туман.

Долучайтесь до збору на пікап для 44 ОМБР!🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/5tvuNGzMHA

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
📸 svit.explorer
🇺🇦 Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко

ЗОНЬКА
В.Ц.

Маленький хлопчик пас верблюда.
То був життя його прелюд.
Верблюд довірливий, як люди.
І терпеливий — як верблюд.
Було це дєсь там, біля Таврії,
в степах, де гнеться ковила
де обрій піниться отарою—
колега коника й вола,
горбате диво, привид Азії,
сумирний жовтий страхолюд,
з якоїсь придбаний оказії,—
іде під вербами верблюд!
Собаче кодло сполошиться,
тікає кішка на вербу.
Нахарапуджена лошиця,
рвонувши, виверне гарбу.
А він іде, не ображається.
Скубне травинку на гарбі.
А він іде — як увижається
степам, і людям, і собі...
В степу верблюдові роздолля,
він каже хлопчику: диви,
така скупа на щастя доля
послала стільки нам трави!
А хлопчик згорнеться калачиком,
уткнеться в шерсть йому стару.
Малює сон веселим квачиком
і Самарканд, і Бухару.
Степ половецький половіє,
трава аж срібна від роси,
Коли душа посоловіє,
тоді уже не до краси.
Гуляє вітер. Чорні круки
сидять на плечах скіфських баб
І вечір гріє сині руки
над жовтим вогнищем кульбаб.
,..А часом вийде вовк з урочищ
очима обрії мацне.
Верблюд високий - не доскочиш.
Верблюд силенний - як хвицне!
Тож вовк паде на хижі лапи,
У нього план свій в голові.
Вповзе на череві у злаки,
скавчить, качається в траві,
Та так ласкаво, так облесно
хребет лукавий вигина.
І так верблюду інтересно -
це що в трава за очмана?
Тварина добра, неледача,
ще й голову нахилить вниз.
Цікавість - хиба його вдачі,
тому і вовк його загриз.
Степи, степи, стерня та роси.
Веселка в літа на брові.
Маленький хлопчик став дорослим.
...А вовк качається в траві.


Долучайтесь до збору на пікап для 44 ОМБР!🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/5tvuNGzMHA

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
📸 Роман
🇺🇦 Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко

МАТИ

Вона була красуня з Катеринівки.
Було у неї п'ятеро вже вас.
Купляла вам гостинчика за гривеник,
топила піч і поралась гаразд.

Ходила в церкву, звісно, як годиться.
Гладущики сушила на тину.
Така була хороша молодиця
і мала мрію гарну і чудну.

У ті часи, страшні, аж волохаті,
коли в степах там хто не воював,—
от їй хотілось, щоб у неї в хаті
на стелі небо хтось намалював.

Вона не чула зроду про Растреллі.
Вона ходила в степ на буряки.
А от якби не сволок, а на стелі
щоб тільки небо, небо і зірки.

Уранці глянеш —
хочеться літати.
Вночі заснеш у мужа на плечі.
Де б маляра такого напитати?
Навколо ж орачі та сіячі.

Уваживши ту мрію дивовижну,
приходив небо малювать шуряк.
Вона сказала:
— Перестань, бо вижену.
У тебе,— каже,— небо, як сіряк.

Якийсь художник у роки голодні
вробити небо взявся за харчі.
Були у нього пензлі боговгодні,
став на ослін, одсунув рогачі.

У нього й хмари вигинались зміями,
уже почав і сонце пломінке.
Вона сказала: — Ні, ви не зумієте.
Злізайте,— каже.— Небо не таке.

Вона тим небом у тій хаті марила!
Вона така була ще молода!
Та якось так — то не знайшлося маляра.
Все якось так — то горе, то біда.

І вицвітали писані тарелі,
і плакав батько, і пливли роки,—
коли над нею не було вже стелі,
а тільки небо, небо і зірки.



Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
🎨 Ольга Гайдамака
💫 Читай поезію Ліни Костенко

Старесенька, іде по тій дорозі.
Як завжди. Як недавно. Як давно.
Спинилася. Болять у неї нозі.
Було здоров'я, де тепер воно?
І знов іде... Зникає за деревами...
Світанок стежку снігом притрусив.
Куди ж ти йдеш? Я жду тебе. Даремно.
Горить ліхтар, ніхто не погасив,
Моя бабусю, старша моя мамо!
Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш!
Якими я скажу тобі словами,
що ти в мені повік не одболиш!
Земля без тебе ні стебла не вродить,
і молоді ума не добіжать.
Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,
і насіння у вузликах лежать.
Ну, космос, ну, комп'ютер, нуклеїни.
А ті казки, те слово, ті сади,
і так по крихті, крихті Україна —
іде з тобою, Боже мій, куди?!
Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки!
Вже й час с в тебе, пізно, але є ж.
Зверни додому з білої доріжки.
Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?
Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.
Тоді був травень, а тепер зима.
Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла.

А то пішла, й нема тебе, й нема...
Старесенька, іде чиясь бабуся,
і навіть хтозна, як її ім'я.
А я дивлюся у вікно, дивлюся,
щоб думати, що, може, то моя

Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
🎨 Ганна Хомчик
💫 Читай поезію Ліни Костенко

🌾Сьогодні день народження Тараса Шевченка. Поета, якого катували, нищили, але не зламали.

Його кинули за ґрати через любов до України. Заслали в солдати, щоб він не писав і не малював. Заборонили «Кобзар», бо той закликав до повстання. Московити переписували його образ, робили з нього «бідного кріпака», але приховували головне – він ненавидів імперію і вірив, що Україна скине кайдани.

Сьогодні ворог робить те саме: вбиває українських митців, палить книги, забороняє мову, краде історію та намагається стерти нашу пам’ять.

Культура – це опір, це наш фундамент ідентичності. Вона тримає разом у пітьмі, навіть коли навколо лише руїни.

📚 Книги, історія, мова, музика, кіно, мистецтво, – це не просто традиція. Це наша культурна броня, зібрана в одній теці.

🤝 Підписуйся на нашу культурну добірку - підтримай українське, збережи своє.

🎨 Кіт Інжир

Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви

🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко
🎨 Нікіта Тітов

🔥 Збір на пікап для 44 ОМБР! 🔥

Є речі, без яких на фронті не вижити. Машини – одна з них. Без транспорту не буде евакуації, не буде підвозу боєкомплекту, не буде шансів швидко змінити позицію.

Мій близький друг служить у 1-й самохідній артилерійській батареї 44 ОМБР. Їм критично потрібен пікап для виконання бойових завдань.

Сума збору – 250 000 грн. Так, багато. Але не для нас, українців. Ми не раз доводили, що разом можемо все.

📌 Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/5tvuNGzMHA

📌 Номер картки монобанки:
4441 1111 2288 6132 (копіюється при натисканні)

Кожен донат – це ще один шанс для наших на передовій. Давайте знову зробимо неможливе можливим! 💙💛

Кобзарю,
знаєш,
нелегка епоха
оцей двадцятий невгомонний вік.
Завихрень — безліч.
Тиші — анітрохи.
А струсам різним утрачаєш лік.

Звичайні норми починають старіти,
вже всі канони мертві, як неон,
коли стоїть історія на старті
перед ривком в космічний стадіон.

Вона грудьми на фініші розірве
Чумацький шлях, мов стрічку золоту.
І, невагома, у блакитній прірві
відчує враз вагому самоту.
І позивні прокотяться луною
крізь далі неосяжно-голубі...

А як же ми,
співці краси земної?
Чи голоси у нас не заслабі?
Чи не потонуть у вітрах простору?
Чи сприймуть сенс новітньої краси?

Тарас гранітний дивиться суворо:
— А ви гартуйте ваші голоси!

Не пустослів'ям пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,

не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.

Бо пам'ятайте,
що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!


🎨 tubik.arts
🇺🇦 Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко ✨

Я виростала у садах,
де груші достигали теплі,
і курявою лист пропах,
і соковиті пахли стебла.
Я виростала у полях,
де сонця схід - неначе спалах,
де потривожена рілля
опівдні м'яко парувала.
Я виростала у лісах,
де сосни рожевіли станом,
де важко падала роса
на голубі лісні поляни.
Я виростала на Дніпрі,
де височіють кручі,
де на ніч ставлять ятери
рибалки - люд небалакучий...
І барви тих далеких літ -
куди б не ділася тепер я,
що б не писала, - як відсвіт,
лежать на білому папері.
#ЛінаКостенко

Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
💫 Читай поезію Ліни Костенко

Я кину все. Я вірю в кілометри -
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри,
котра була богинею землі.
О, розмотай шляхи мені, богине!
Світ за очі від себе забіжу.
Рятуй мене, врятуй мене бо гине
моя душа, задивлена в чужу;
Так ніжно, так беззахисно, так віддано,
так всупереч тверезому уму.
Врятуй мене розлукою і віддаллю,—
ні спогаду з собою не візьму;
В гірких оазах сонячної цедри,
де грім тримає зливу в рукаві,
де тільки версти, дерев'яні зебри,
пасуться в запорошеній траві,—
хай буде степ, хай буде ліс і гори,
хай вибухне земна твоя пралють,
коли лихі на око семафори
мені дорогу смутком переллють!


Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
📸 Google Images
🇺🇦 Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко ✨

🌟 Нагадуємо про КнигоВсесвіт:
Добірка каналів для справжніх книгоманів! 📚✨

Коли буду я навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
я для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
І боліла в мені іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі!
І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
🎨 Pascal Campion
💫 Читай поезію Ліни Костенко

...Безсмертна мово! Ти смієшся гірко.
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.
Вони ж дурні, вони ж знімали мірку
з твоїх принижень – не з твоєї величі!
Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
то од Вілюйська до Холуйська,
то з Києва до Колими...

"Біль єдиної зброї" уривок


Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна_Костенко
🎨 Олег Шупляк "Русифікація"
💫 Читай поезію Ліни Костенко (https://t.me/l_v_kostenko)

Калина міряє коралі
а ти летиш по магістралі
Життя — це божевільне раллі
Питаю в долі
а що далі?

📸 Tom Grimbert