#думки_вголос
Малюнок гри на початку другого тайму став ще передбачуванішим за перший. Знову звернусь до статистики кросів - за перші 5 хвилин 2 тайму (тобто, до нереалізованого пенальті) ми віддали тих же 6 кросів, що й за цілу першу половину гри. Так наочно виглядає криза ідей.
В той же час, по матчу з Македонією ми знаємо, що Ребров вміє якісно реагувати у перерві, і той факт, що спочатку він змінив лише Матвієнка, дає зрозуміти, що тренерському штабу загалом подобалось те, що відбувалося на полі. Або ж вони просто не знали, як можна покращити гру з 65% володіння, адже всі футболісти під цей стиль вже були на полі.
Зрештою, переломним моментом, як на мене, став вихід Буяльського, після чого м'яч став регулярно з'являтися у зоні №14 (по центру перед чужим штрафним майданчиком). Власне, Буяльський був головним актором епізоду, де ми заробили другий пенальті, який і став вирішальним у цій зустрічі.
Підсумовуючи всі червневі поєдинки збірної, хочу звернути увагу на 2 речі:
• по-перше, попри загалом хороший результат, у нас є проблеми з побудовою позиційних атак. Думаю, наразі це наслідок спадщини Петракова, а також те, що позиційна атака - це найскладніший елемент гри в футбол
• по-друге, я не помітив серйозного спаду фізичних кондицій у тих гравців, які відіграли найбільше часу за цей період: Миколенко після 2 повних матчів ще мав сили повністю закривати бровку у другому таймі сьогодні; Циганков взагалі видав найкращий свій збір за весь час викликів до національної команди; Степаненко і Судаков відіграли 3 по 90 без відчуття, що ми просідаємо у центрі поля. І таких прикладів можна навести щонайменше ще декілька. Здається, наша команда знайшла тренера, при якому гравці не вішають язика собі на плече після 200 хвилин гри протягом 9 днів. І це радує
Але, всі висновки ще попереду. Власне, головним висновком епохи Реброва стане результат відбору на Євро, а також вихід чи невихід до дивізіону А Ліги Націй. І хоча до того ще далеко, та перші кроки помітні вже зараз, і далі має ставати лише краще
Малюнок гри на початку другого тайму став ще передбачуванішим за перший. Знову звернусь до статистики кросів - за перші 5 хвилин 2 тайму (тобто, до нереалізованого пенальті) ми віддали тих же 6 кросів, що й за цілу першу половину гри. Так наочно виглядає криза ідей.
В той же час, по матчу з Македонією ми знаємо, що Ребров вміє якісно реагувати у перерві, і той факт, що спочатку він змінив лише Матвієнка, дає зрозуміти, що тренерському штабу загалом подобалось те, що відбувалося на полі. Або ж вони просто не знали, як можна покращити гру з 65% володіння, адже всі футболісти під цей стиль вже були на полі.
Зрештою, переломним моментом, як на мене, став вихід Буяльського, після чого м'яч став регулярно з'являтися у зоні №14 (по центру перед чужим штрафним майданчиком). Власне, Буяльський був головним актором епізоду, де ми заробили другий пенальті, який і став вирішальним у цій зустрічі.
Підсумовуючи всі червневі поєдинки збірної, хочу звернути увагу на 2 речі:
• по-перше, попри загалом хороший результат, у нас є проблеми з побудовою позиційних атак. Думаю, наразі це наслідок спадщини Петракова, а також те, що позиційна атака - це найскладніший елемент гри в футбол
• по-друге, я не помітив серйозного спаду фізичних кондицій у тих гравців, які відіграли найбільше часу за цей період: Миколенко після 2 повних матчів ще мав сили повністю закривати бровку у другому таймі сьогодні; Циганков взагалі видав найкращий свій збір за весь час викликів до національної команди; Степаненко і Судаков відіграли 3 по 90 без відчуття, що ми просідаємо у центрі поля. І таких прикладів можна навести щонайменше ще декілька. Здається, наша команда знайшла тренера, при якому гравці не вішають язика собі на плече після 200 хвилин гри протягом 9 днів. І це радує
Але, всі висновки ще попереду. Власне, головним висновком епохи Реброва стане результат відбору на Євро, а також вихід чи невихід до дивізіону А Ліги Націй. І хоча до того ще далеко, та перші кроки помітні вже зараз, і далі має ставати лише краще