Ліна Костенко

@linakostenkof

Гео и язык канала: Украина, Украинский

Категория: Книги

Канал творчості видатної поетеси Ліни Костенко! ❤️

Связанные каналы | Похожие каналы

Гео и язык канала

Украина, Украинский

Категория

Книги

Статистика

Избранное

Фильтр публикаций

Скрывать удаленные

Скрывать репосты

Ліна Костенко

20 Nov, 20:25

00:24

‼️ Термінове звернення ‼️

🔥 95 окрема десантно-штурмова Поліська бригада потребує авто для виконання бойових завдань

🙏🏻 Рідненькі, хлопцям дуже тяжко без нашої підтримки. Давайте разом долучимось по 100-500-1000 грн. Це наш шанс перемогти, пізніше може не знадобитись!

⬇️ РЕКВІЗИТИ ⬇️

💳 Приват 5168757385944683
ЛИСЕНОК НАЗАР ВІТАЛІЙОВИЧ

💳 Монобанка

💳 PayPal
helpforukraine.lv@gmail.com

Звітуємо тут
https://linktr.ee/Support__UA

622 0 0 29

Ліна Костенко

13 Feb, 21:05

Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам’яті — коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.

112.7k 0 152 793

Ліна Костенко

9 Feb, 00:32

Отут я вийду на дозорну вежу
І понавкола подивлюсь
І ні від кого не залежу
І тільки Господу молюсь!

84.9k 1 57 728

Ліна Костенко

4 Feb, 22:50

І скаже світ:
— Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов — на грані маячні
і віра — у наївності на грані...
*
...Хто ж натягнув такі скажені струни
на цю, таку струнку, віолончель,
що їй футляр — усі по черзі труни
вготованих для музики ночей?!
І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна....
*
...І хто б там що кому не говорив
А згине зло
і правда переможе!

77.1k 0 94 730

Ліна Костенко

4 Feb, 21:35

Вся Україна хвора від чуток...

22.2k 0 31 423

Ліна Костенко

3 Feb, 19:11

Що в нас було? Любов і літо. Любов і літо без тривог. Оце і все. А взагалі-то не так і мало, як на двох. Ось наші ночі серпень вижне, прокотить вересень громи, і вродить небо дивовижне скляними зорями зими! І знову джміль розмружить квітку, і літо гратиме в лото. І знов сплете на спицях плітку сторукий велетень — Ніхто. І в цьому днів круговороті, де все минати поспіша, як та пташиночка на дроті, спочине стомлена душа.

Ліна Костенко

15.3k 0 78 498

Ліна Костенко

29 Jan, 14:44

ЗОНЬКА
В.Ц.

Маленький хлопчик пас верблюда.
То був життя його прелюд.
Верблюд довірливий, як люди.
І терпеливий — як верблюд.
Було це дєсь там, біля Таврії,
в степах, де гнеться ковила
де обрій піниться отарою—
колега коника й вола,
горбате диво, привид Азії,
сумирний жовтий страхолюд,
з якоїсь придбаний оказії,—
іде під вербами верблюд!
Собаче кодло сполошиться,
тікає кішка на вербу.
Нахарапуджена лошиця,
рвонувши, виверне гарбу.
А він іде, не ображається.
Скубне травинку на гарбі.
А він іде — як увижається
степам, і людям, і собі...
В степу верблюдові роздолля,
він каже хлопчику: диви,
така скупа на щастя доля
послала стільки нам трави!
А хлопчик згорнеться калачиком,
уткнеться в шерсть йому стару.
Малює сон веселим квачиком
і Самарканд, і Бухару.
Степ половецький половіє,
трава аж срібна від роси,
Коли душа посоловіє,
тоді уже не до краси.

17.4k 0 43 426

Ліна Костенко

28 Jan, 21:26

Хай буде сад і дерево крислате
і кіт-воркіт і ще багато див
Доросла пам'ять - то уже не слайди
Тоді вже доля гляне в об'єктив.

79.5k 0 81 456

Ліна Костенко

25 Jan, 23:46

Старий записничок, адреси, телефони,
відкинутий життям уже на марґінес.
Куди дзвонить? Там дзвонять тільки дзвони.
Куди писать? Там вже нема адрес.

Та й час новий. Мобільники, е-мейли.
Кому потрібні записи криві?
Але ж ті імена! Вони ж там не померли,
в старих записничках вони іще живі!

Старі записнички не можна викидати.
Там неповторні записи і дати.
Там небуденні навіть наші будні.
Там дивляться нам вслід забуті незабутні.

15.4k 0 89 517

Ліна Костенко

24 Jan, 01:19

Виходжу в ніч. Іду назустріч долі
Ітиму, доки вистачить снаги.
Ідуть мої супутники - тополі
Лежать мої сучасники — сніги.

А темрява! Іду, не спотикаюсь.
А люди, люди! Десь вони та є.
І все-таки, до чого я торкаюсь,
воно ж таки хоч трохи відтає.

12.8k 0 62 580

Ліна Костенко

22 Jan, 22:07

Поїдемо поговорити з лісом,
А вже тоді я можу і з людьми.

11.5k 0 44 452

Ліна Костенко

21 Jan, 22:42

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

11.6k 0 68 618

Ліна Костенко

20 Jan, 21:27

Надходить ніч. Думки у неї хмарні.
Бринить дорога на одній струні.
Нічного міста вафельки янтарні
тихенько тануть десь удалині.
І творять графіку химерну
в польотах бриючих низьких
останні Музи постмодерну —
ворони звалищ приміських.

37.5k 0 23 399

Ліна Костенко

18 Jan, 23:41

Не живемо, а вибачаємось.
Хтось завжди зазирає у вікно.
Хтось потайки обнишпорює душу.
Хтось на людей нацьковує юрму.
Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу!
А, власне, що я винна і кому?!

13.9k 0 108 646

Ліна Костенко

18 Jan, 00:04

...Безсмертна мово! Ти смієшся гірко.
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.
Вони ж дурні, вони ж знімали мірку
з твоїх принижень – не з твоєї величі!
Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
то од Вілюйська до Холуйська,
то з Києва до Колими...

12.3k 0 74 569

Ліна Костенко

16 Jan, 21:00

Розп’ято нас між заходом і сходом.
Що не орел — печінку нам довбе.
Зласкався, доле, над моїм народом,
щоб він не дався знівечить себе!

14.8k 0 111 850

Ліна Костенко

16 Jan, 00:23

14k 0 28 451

Ліна Костенко

14 Jan, 23:16

А ви думали, що Україна так просто? Україна — це супер! Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

12.9k 0 61 672

Ліна Костенко

14 Jan, 10:10

Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день.
Кулі примхливі, як дівчата, -
вибирають найкращих.
Підлість послідовна, як геометрія, -
вибирає найчесніших.
В'язниці гостинні, як могили, -
вибирають неприборканих.
Криваві жоржини ростуть над шляхом у вічність.
Тріпочуть під вітром короткі обривки життя.
І тільки подвиг людського духу
Доточить їх до безсмертя

10.4k 0 59 817

Ліна Костенко

12 Jan, 17:50

Признаватися, може, й не варто,
щоб не знав ти і відав,
як, приклавши лінійку до карти,
виміряю між нами віддаль.
Сантиметри старанно множу.
Кілометри ретельно ділю.
І з усіх підрахунків виводжу,
що, мабуть, я тебе люблю.
Дощі випадають нечасто-
поникла трава, поникла...
Ти дуже схожий на щастя,
а я до щастя не звикла.
І знову мовчу наостанку,
дивлюсь, як проходиш мимо...
Так діти малих полустанків
проводять поїзд очима.

10.7k 0 47 481

Показано 20 последних публикаций.

4 342

подписчиков

Статистика канала

Язык сайта

Монетизация Telegram сообществ

ШАГ | поступай в Университет

3 урока по Telegram бесплатно

Ліна Костенко

Гео и язык канала

Категория

4 342

Популярное в канале