Література


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Книги


Література вилучена із законів тління. Вона одна не визнає смерті. 
@Vlastymir — співпраця/зворотній зв'язок.

Связанные каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Книги
Статистика
Фильтр публикаций


«Я впевнений, що чиста дружба гідна подяки — наш світ і так нагадує пустелю, і що це, якщо не чарівництво, коли в ній ростуть квіти».

© Стівен Кінг


Забудь, що серце пережило,
Ті сни, що снилися колись!
Минуле спогад залишило,
Само ж розвіялось кудись.

Хай вічним порохом припаде,
Що вже не вернеться вовік!
Навіщо знову викликати
Пісні, проспівані торік?

Забудь, що серце пережило,
Забудь, що марилось колись!
Щоб серце знов не затужило
І сльози вдруге не лились!

© Дмитро Загул


«Коли тепер згадуєш деякі хвилини, вони, цілком природно, здаються найголовнішими, найціннішими в житті, але ж свого часу вони такими не здавалися».

© Кадзуо Ішіґуро
📚 «Залишок дня»


в очікуванні весни.

яскраво.
згадую слово,
яскраво - колір.
кольори, не бачив вже давно.
яскраво світило сонце,
колись,
три місяці назад.
її посмішка горіла всією вулицею
як?
яскраво.
коли помаранчевим крізь вікна полумʼя пройшло.
помаранчеве світило.
як воно горіло?
яскраво.
в пошуках яскравого.
враження - яскраві.
коли?
не памʼятаю.
вздовж річки йшов.
в очах був блиск.
блиск яскравого
в дитинстві.
спогади тоді були
які?
яскравіші.
стоявши біля вікна,
спостерігав чудо.
крізь хмари, мов стежка лягла,
мені у вічі,
як?

яскраво.


https://t.me/aboutsomethingnothing


«Любити – не означає дивитися одне на одного, любити – означає дивитися в одному напрямку».

© Антуан де Сент-Екзюпері

1.4k 0 24 3 116

“Любов лишається”. Каже вона. І дивиться поперед себе
Водночас сповненим змісту і трохи порожнім поглядом,
яким намацують щось нетутешнє, самозаглиблене та іншовимірне.

“Любов лишається”, – каже вона.
А ще каже,
що не треба намагатися це лікувати.

Бо є дисципліна та самоконтроль, є дихання та робота.
Але кожна весняна злива, опале листя, хуртовина-віхола,
ба навіть беззмістовна літня спека –
Все, геть усе нагадує про те,
Що любов лишається.

Про запахи та голос,
про улюблені страви,
Незакінчені справи,
про інколи розумні, а часом такі дурні жарти,
Про плани й мрії, що відтепер живуть лише в пам’яті,
про все нездійснене та вже нездійсненне.

І коли вона промовляє тихо,
майже по буквах
“любов лишається”,
я раптом виходжу зі ступора і нерішуче запитую:
“А що ти бачиш там, поперед собою?”
Бо мене мучить ця думка:
а раптом ти бачиш якийсь конкретний образ,
як ця любов із тобою лишилася?

І раптом цьому можна навчитися,
Щоб завжди знати про це,
І щоб завжди вміти робити так,
Щоб любов лишилася?

І щоб було щось, у що можна вглядатися вже й не очима,
скоріше серцем і мозком?

Але відповідь дзвенить, як розбивається скло:
“Я бачу його кімнату”.
І далі ти розповідаєш,
як там пахне, що там діється,
як давно там робили ремонт.
А ще про те, коли він, він, він там був востаннє.

І поки ти смієшся й плачеш, розповідаючи,
Я бачу, як переді мною оживає
зовсім інша жінка.
Ніби знайома мені, але така інакша.
Є тонка різниця між тією,
що живе поза “Його кімнатою” і що нині подумки блукає в ній.

Я наважуюся сказати це тобі.
А ти сумно усміхаєшся у відповідь і мовиш:
“Це все тому, що любов лишається.
І ти побачив мене там,
де залишилася й де живе оця моя любов”.

Я сиджу й мовчу.
І не хочу тебе розчаровувати,
Тож стараюся мовчати навіть у думках.

Адже щойно ти розповіла мені цінне та важливе.
І я, як до Вифлеємського вогню, міг доторкнутися до таїни,
До того, як можна не існувати, а жити,
Заходячи в спогади, як у сусідню кімнату.

Бути там не завжди і не розриватися постійно на два виміри.
Але протягом кожного дня могти набутися і там, і там:
у його кімнаті та в спільному просторі життя тут і тепер.

Але ти усміхаєшся й певно тішишся.
А я мовчу і відчуваю,
як кам’яна вага цього мовчання осідає сивиною на моєму волоссі.

Бо якщо любов лишається,
і ти так легко і так часто її бачиш,
То що ж зі мною стало,
коли я більше не ходжу ні в чию кімнату?

Що я за людина,
якщо двері в той простір мною зачинені?
І як так трапилося, що саме я став тим,
Хто дуже уважно слухає інших,
Бо в нього самого геть не лишилось любові?

💔 4.12.2023 (Тетяні Трощинській)

© Міла Шевчук

Підписуйтесь на канал авторки:

https://t.me/milavefiri


«Суперечностей немає. Якщо ти вбачаєш у чомусь протиріччя, перевір вихідні дані. І ти знайдеш десь помилку».

© Айн Ренд
📚 «Атлант розправив плечі»


🇺🇦 Українська культура — це наша сила та фундамент ідентичності

Підпишись на цю файну ТЕКУ — твій унікальний культурний посібник у кишені. Тут зібрані тільки корисні та дійсно цікаві 🇺🇦 канали, які вартують твоєї уваги. Це — скарб! 😎

🎼🏛📚 Культура та мистецтво, історія, мова, література і розвиток, музика та фільми, книжки. Кожен знайде щось особливе на свій смак.

🤗 Щоб підписатися — тицяй СЮДИ

🤝 Підтримуйте український контент! Долучайтеся та розповідайте друзям!


​​Нащо, нащо тобі питати,
Чи я люблю тебе, чи ні…
О, легше серце розірвати,
Ніж знати відповідь мені.

Чи я люблю тебе, — не знаю, —
Спитай вночі у срібних зір,
Весною вслухайсь в шелест гаю,
Вдивися в даль з зелених гір.

Спитай у чайки, що голосе,
Спитай у хмар, що сльози ллють,
Піди на спалені покоси,
Що в раз останній роси п'ють, —

Спитай, бо я сказать безсила…
Я знаю, знаю тільки те,
Що підеш ти — і вирита могила,
І згасло сонце золоте.

© Олександр Олесь


— Я лише намагаюся показати тобі мотиви, які приховуються за вчинками. Може здатися, ніби людина є частиною чогось не надто гідного, на перший погляд, але не берися судити, доки ти не з’ясуєш усіх її мотивів. Людина може кипіти всередині, але вона знає, що лагідність іноді дієвіша за прояви люті. Людина може проклинати своїх ворогів, але мудріше їх знати.

© Гарпер Лі
📚 «Іди, вартового постав»


«Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми у ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою».

© Григорій Сковорода


​​​Як солодко в північній тишині
Давно прочитані книжки перегортати
І знову — з радістю і сумом — зустрічати
Все те, що снилося в напівзабутим сні.

Тоді весна по серцю б’є крилом,
І давня музика сплітається і тане,
І новим променем виблискує в тумані
Те, що здавалося напівзабутим сном.

© Максим Рильський


«Ось тобі вся моя політика: я люблю музику, живопис; гарна книга — це для мене ціла подія».

© Фредерік Стендаль
📚 «Червоне і чорне»

2.5k 0 22 1 125

Сам собі підспівувать не стану,
Ні за що себе не прокляну –
Буду славить голубі тумани,
Гіркоту приємну полину.

Буду шаленіти від любові
До моїх прозорих сіл і міст
І шукати в кожнім людськім слові
Потаємний і великий зміст.

© Василь Симоненко


Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може й не настати.

© Ліна Костенко

2.5k 0 46 1 159

«Життя кожного з нас складається з низки днів, які минають один за одним. Ми чимчикуємо крізь самих себе, зустрічаючи бандитів, привидів, велетнів, старців, юнаків, жінок, удів, побратимів. Та щоразу зустрічаємо самих себе».

© Джеймс Джойс
📚 «Улісс»


Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх —
Я з ними знов прийду до скромної друкарні
І буду знову втоптувати сніг.

І буду знов у вікна заглядати,
Брехати, що не холодно мені,
Твої нечутні кроки впізнавати
В морозній монотонній тишині.

І цілуватися в провулку до безтями…
Чого б тепер я тільки не віддав,
Щоб тільки знову все було так само,
Як я у вірші цьому пригадав.

Щоб знов були ті суперечки марні,
Щоб від кохання знову я дурів…
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та я їх кров’ю власною зігрів!

© Василь Симоненко

3k 0 35 1 123

«Якщо людина діє чесно, вона не має потреби заручатися чиєюсь довірою — вистачить раціонального сприйняття її вчинків. Прагнути порожнього морального чеку можуть лише істоти з нечесними намірами і нечистим сумлінням; байдуже, визнають вони це чи ні».

© Айн Ренд
📚 «Атлант розправив плечі»


​Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.

Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.

Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!

© Василь Симоненко

3k 0 32 1 123

«Ви залишатиметеся нещасними до того часу, допоки думатимете, що щасливими вас роблять інші люди».

©️ Оскар Вайлд

Показано 20 последних публикаций.