Lost in India 🇺🇦

​​Частина II

Відомо, що як волхви, так і характерники-козаки могли розганяти хмари, викликати громовиці, страх у ворогів, перетворюватися у вовкулак, вміли замовляти стріли, шаблі, кулі так, що вони не завдавали їм шкоди, ходили по воді, а також годинами перебували під водою, дихаючи крізь очеретину. Про це розповідають нам козацькі легенди.

Переосмислюючи здібності характерників через призму сучасного світогляду, можна твердо казати, що козакам була відома магія, телекінез, левітація, телепатія, гіпноз, сугестія (здатність маніпулювати чиєюсь свідомістю) — те, що досліджують сучасні інститути парапсихології.

Як тут не згадати про містичні здібності великих йогів, які описані у Ведах:
• здатність зменшуватись настільки, щоб проникати в камінь;
• здатність ставати таким легким, що можна плавати в повітрі чи ковзати по поверхні води;
• здатність по сонячному променю дістатись на Сонце чи торкнутись пальцем до Місяця;
• здатність дотягнутись до будь-якого місця і взяти звідти те, що подобається;
• здатність за власним бажанням створити чи знищити цілу планету;
• здатність підкорити своїй волі кого завгодно;
• можливість досягти чого завгодно. І всі ці чудеса відбувались просто з волі йога;

Перелічені вище містичні досконалості є матеріальними. Згідно Вед, кінцевою метою людського життя є любов до Бога. Це найвища духовна досконалість. А містичні здібності — це лише побічний ефект правильної духовної практики.

Повертаючись же до козаків-характерників, мусимо констатувати, що вони сповідували давню, язичницьку віру і були посвяченими у таємні знання про людину, природу і космос, перейняті ними від винищених волхвів.

Про них і при житті, і після життя ходили найрізноманітніші легенди, їхні надлюдські здібності вражали навіть бувалих козаків. Простий люд називав їх чаклунами, а попи твердили, що в них вселився біс. Характерники на Січі складали козацьку старшину. Були ніби хранителями культури, робили посвяти у козаки. Зберігали давні волхівські традиції. В старовинних історичних джерелах під характерниками розуміли, насамперед, воїнів, наділених надзвичайними можливостями.

Корені характерництва, також, прийшли до нас з тисячолітньої давнини, часів великого переселення арійських племен. У Ведах говориться, що, серед другої касти кшатріїв — правителів-воїнів існують загони, основу яких складають махаратхи — могутні воїни, здатні поодинці боротися проти тисяч. Лише вони володіли всіма п'ятьма видами зброї: зброєю для індивідуального поєдинку (мечі, палиці); зброєю типу списів, котрі тримають в руках або метають; "муктами" — знаряддям для метання стріл; "янтра-муктами" — великими метальними машинами; містичними стрілами "астрами", зарядженими духовною енергією ведичних мантр.
Оскільки префікс "ма" в санскриті означає "великий", то "харатхи" і є ті самі характерники — магічні воїни, які володіють надзвичайним бойовим мистецтвом.

Саме так їх і описує Д. І. Яворницький у своїй "Історії запорізьких козаків": "...серед них завжди були так звані "характерники", котрих ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі "характерники" могли відмикати замки без ключів, плавати човном по підлозі, як по морських хвилях, переправлятися через ріки на повстині чи рогожі, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верстов навколо себе за допомогою особливих "верцадел", жити на дні ріки, залазити й вилазити з міцно зав'язаних чи навіть зашитих мішків, "перекидатися" на котів, перетворювати людей на кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро й пливти в ньому під водою сотні і тисячі верстов".

Проте людей, які в мирний час займалися магією, називали просто чарівниками, ворожбитами, знахарями, упирями, вовкулаками та відьмаками. Характерництво ж було, в першу чергу, військовим мистецтвом, завдяки якому воїн міг змінювати свою подобу, ставати невидимим, читати людські думки, бути невразливим для зброї супротивника. Саме характерники навчали козаків розбиратися у властивостях і законах природи та використовувати їх на благо своєму народу.

📜 Знання непідвладне часу

​​ТАКЕ ПРО КОЗАКІВ ВИ СКОРІШ ЗА ВСЕ НЕ ЗНАЛИ!

Частина I

Козак — це ведичний воїн (кшатрій), захисник Рідної Землі, Предківського Звичаю. Древні Веди й український козак-відун з "оселедцем" і в шароварах, якого поважали, бо надто багато знав — що між ними спільного? Та те, що слово "відун" має санскритський корінь, який зафіксований у назві Вед і означає — "відати", "знати"; "оселедець" козацький можна бачити на старовинних зображеннях індійських брахманів, зодягнутих також у шаровари, тільки не зшиті зсередини. Звісно, це не випадковий збіг.

Неодмінною відзнакою арійських воїнів-кшатріїв був чупер, або як його іноді називали "коса" ― пасмо волосся, що виростало з маківки голови. Носити козацький чуб чи чуприну ― те саме, що отримувати силу від Сонця: волю і активність, рішучість і ризикованість, здатність раціонально логічно мислити та мужність. Чуб вважали оберегом козака. Коса містилась рівно на тімʼї, де є верхня чакра і, оскільки, все решту вибрито, то це підсилює енергетичний струм через чуб та активує верхню чакру. Це надає голові підвищений енергетичний тонус, що посилює "моторність" тіла і витончує реакції.

Мати таке пасмо означало й приналежність людини до того чи іншого соціального стану — в Давній Індії це насамперед жерці та воїни-кшатрії, так звані "двічі народжені", що належали до вищого прошарку давньоіндійського суспільства. Навіть й зараз, таку ж зачіску носять представники найдревнішої ведичної духовної традиції — вайшнави, яких в народі називають крішнаїтами.

Вагомим підтвердженням зв’язку санскриту з Україною є те, що навіть у сучасній українській мові та її діалектах залишилося чимало санскритських слів (близько 25% слів мають спільний корінь). Пригадуєте, так?
Словам "булава", "отаман" кілька тисяч років! Ще у шостому тисячолітті до нашої ери були у вжитку нашого народу слова булава, отаман, гетьман, шабля, кіш, чета, четовий, козак. Санскрит може легко пояснити їхнє походження. «Булава» складається із двох прадавніх основ — «bаla» (сила, влада, військо) і «van» (володіти, осягати щось, бути власником). Тобто булава — це символ влади, і навіть до наших часів дійшла традиція передавання булави від одного президента України до наступного.

Слово «атаман» також складаються із двох частин «atha» — той, що попереду, «man» — знати, думати, вважати. «Шабля» у санскриті первісно читалася як «сабгрі», потім сабрі-сабря-сабля і дослівно означає "котра володіє захистом", тобто захисниця.

Несподіване значення у санскриті має слово «січ». Воно означає "учитися, навчатися, створювати щось, бути послушним у доброчинності, знання, навчання майстерності". «Січовий» — учений, освічений, зразковий в усьому. Ciksu — початковий учень, котрий бажає навчитися чомусь. Інші значення — щедрий, готовий допомогти.

До речі, у старовину ведичні воїни носили широкі штани які називалися "шальвари" і вони мали ідентичну форму до тих, що носили козаки ― "шаровари". В Індії й досі ці шальвари в моді навіть серед простого населення.

Уособлення Бога-Воїна наші предки вбачали в Індрі, Громовержці, Перунові. Храм Перуна завжди охоронявся посвяченими у воїнський стан ― козаками. На випадок війни козаки виступали окремими полками Війська Перунового. Йдучи у смертний бій, вони кричали "ура" (у-Ра), символізуючи цим своє бажання піти на Сонце ― Ра. Це повністю збігається з твердженням Вед: воїн, який чесно виконав свій обов'язок, загинувши на полі битви, наступне тіло отримує на вищих (райських) планетах Всесвіту (до яких належить і Сонце). Крім того, пів бог Сонця ― Вівасван, згідно ведичного вчення, є покровителем кшатріїв ― воїнів.

Каста воїнів-козаків в Україні була відома і за часів Київської Русі, і після хрещення. Відомий історик Є. П. Савельєв у книзі "Історія козацтва" науково-обгрунтовано доводить, що козаки — нащадки арійців. Була поширена віра, що арії демонстрували чудеса магії, за допомогою якої "могли творити туман, напускати осінню імлу, цілими днями ховатись на дні річки або у морських хвилях".

Також, хочу нагадати, що Ведична академія Шрінаджі проводить збір підписів для організації великої яґʼї (молебню) за мир і перемогу України.

Необхідно зібрати мінімум 300 тисяч підписів українців, щоб браміни почали проводити тридцятиденну яґʼю. Цей молебень відбудеться в Індії, де мають зібратися понад 100 індійських (ведичних) брамінів і протягом місяця щодня і ночі читатимуть молитви за мир і справедливу перемогу України. Захід відбудеться на території одного з індійських храмів на спеціальному майданчику і транслюватиметься онлайн.

Але, щоб його розпочати, браміни повинні отримати дозвіл/намір від українців. Підписів має бути мінімум 300 тисяч (1% від кількості українців, які залишаються на своїй території).

Інформація за посиланням: https://shreenathjiacademy.com/

Дуже цікаво і пізнавально про весняне Наваратрі, Дургу та її боротьбу з демонами від фахівця Ведичних знань і дослідника санскриту Юрія Іванченка.