6 березня. Доброго раночку! Пристрасті потроху вляглися, хоча не факт, я вам скажу, не факт. Сьогодні в нас день перезавантаження, тобто всі ті емоції, що ми накопичили за останній тиждень, можна скинути і обнулити. Але це для тих, хто хоче це зробити. Отже, ще раз даю коротеньку практику: розкладаємо в своїй уяві багаття, потім уявляємо собі торбу, розмір у кожного свій, складаємо туди усі свої негативні емоції, негаразди та болячки і кидаємо в цей вогонь. Потім заходимо в цей уявний вогонь і відчуваємо як згорають усе, що навісилося на нас: чужі програми, чужі слова, чужі погляди і наші негативні емоції. Все. Я завжди після цього відчуваю неймовірне полегшення. І зʼявляються сили йти далі.
Але це для тих, хто хоче позбавлення, бо складається враження, що багатьом так подобається «зависати» в цьому негативному болоті, що інакшого вони вже і не хочуть. Я ще розумію журналістів, в них покликання таке, весь час щось відкривати для людей, виносити на світло те, що намагаються сховати. Але я знов таки про журналістів за покликанням, а не нишпорок, яким все байдуже, аби хайпануть.
Колись одна дуже відома журналістка, моя однокурсниця, сказала, що Україна зараз своєю поведінкою нагадує підлітка, який залишився вдома без дорослих: роби все, що забороняли, що просто хочеться, не звертай уваги ні на що, а про наслідки - та не знаю, не чули. Дорослі прийдуть і приберуть. Мені здається, вона попала в точку.
Ще одна відома людина, у якої я вчуся астрології, весь час повторює: треба дорослішати, виходити з того самого підліткового періоду, коли можна наробити казна що, а потім дорослі прийдуть і все розрулять. Знову в точку. Вони між собою не знайомі, до речі.
Вам не здається, що таки так, пора подорослішати? Взяти відповідальність на себе за свої вчинки, свої дії, подумати про наслідки. Бо чим відрізняється підліток від дорослої людини? Так, відчуттям відповідальності. Тож може пора зайнятися саме цим, а не звинувачувати весь час увесь світ в тому, що накоєно підлітками. До речі, своїми.
Почніть з себе. Займіться собою. Своїм здоровʼям, своєю психікою, відношенням до життя, навчайтеся новому, опановуйте нові технології. Часу немає? Скоротіть своє зависання в соцмережах, перестаньте перепощувати інформаційну жвачку, доводити себе до сказу і весь час питати: коли це закінчиться. Не закінчиться. Іде злам всього старого, віджившего себе. Старе все одно піде і питати у нас не буде. А далі ми залишаємося в пустоті, бо немає планів на майбутнє, ми не розуміємо як нам жити, що робити, куди йти. Як отой підліток, якого вигнали з хати.
І це я зараз не про людей, які вже мають досвід та довге життя за плечима. Як раз вони і розуміють те, про що я пишу. Старе - це погляди підлітка, який хоче все мати, нічого не робити і не нести відповідальності за те, що накоїв.
Може час вже ставати дорослими, які ті, хто зараз на фронті, хто допомагає фронту, хто рятує кожного дня, тушить пожежі, витягує з під завалів, лікує невиліковне, хто буде стояти до останнього і слухати своє серце, а не опускати руки після кожного шоу.
Варто подумати про це саме сьогодні. І починати діяти. Щастя всім!