САМОТНІСТЬ НЕГАТИВНО ВПЛИВАЄ НА ФІГУРУ
Людина в дикому середовищі вижити сама не могла. Тому наші палеолітичні предки збиралися в банду в 150-200 особин, і разом тусили, полювали, доглядали за малими піз#юками і оборонялись від всяких тигрів та інших племен. Отже, наші гени сформовані у взаємодії з іншими, ми потребуємо теплих і близьких відносин на біологічному рівні. Самотня людина страждає. Позбавити людину спілкування - те саме, що не давати їй їжу. Їжа, інші люди - одні з основних наших потреб.
І брак тісних взаємозв'язків - це не тільки самотність, ризик депресії та тривожності, це ще й ризик набути широкої талії...
Цього року Zhang з колегами провели експеримент, в якому показали, що самотні люди схильні до імпульсивної поведінки (наприклад, їсти не у відповідь на фізіологічний голод, а в результаті харчових тригерів: вид, запах їжі), і що в них підвищена тяга до солодощів [1]. Нічого сенсаційного: людина калорійною їжею компенсує нестачу спілкування. Зроби людину самотньою, і вона шукатиме альтернативні шляхи задоволення. Тому зайва вага - це часто результат того, що життя перестало торкати і вставляти. Людина грузне в миттєвих задоволеннях, бо її соціальне життя - яке є важливим джерелом радості - порушене.
Тісні соціальні зв'язки впливають позитивно на масу тіла ще й іншим шляхом - через одну цікаву речовину...
Жителі сусідніх сіл ворогують, але вони одне ціле проти "міських", западенці недолюблюють східняків, а східняки западенців, але східняки і западенці єдині в ненависті до східного сусіда. Це все гормон окситоцин. Під дією цієї речовини, яку продукує наш мозок, ми несвідомо ділимо людей на своїх і чужих. І він виділяється, коли ми взаємодіємо зі своїми, друзями, батьками чи навіть собакою. Це гормон близькості, який не обов'язково потребує фізичного контакту, достатньо бути серед своїх, дивитись їм в очі, сміятися разом, як то каже молодь, бути на одному вайбі. Так от, підпищик, окситоцин ще й гормон ситості [2]. Правда, він живе декілька хвилин, тому потиснути Петру руку з надією "насититись" на пів дня не вийде, треба взаємодіяти з іншими багато. Та й не варто покладати надто багато надій на один гормон, ще й далеко не основний в регуляції харчової поведінки.
Якщо ти самотній, подумай, може справа не в інших людях? Може, твоє мислення неадаптивне. Якщо ти вважаєш, шо люди - наволоч, тварі і ублюдки, то й мусиш тоді визнати, що й сам такий. Ми всі плюс-мінус однокові. Люди не погані, не хороші, люди - то просто люди. Вони не хочуть страждати, прагнуть радіти - от і все до чого вони прагнуть. І ти такий, і я. Знайди тих, з якими тобі добре, які тебе розуміють і приймають таким як ти є. І сам дозволяй іншим бути собою, слухай їх, чуй їх, розумій і підтримуй. Будь щирим, люди не люблять фальш.
З людьми не просто, та без них ніяк... та й талію ж хочеться вузьку, і тут люди будуть нам корисні... а ми їм.
Всьо, підпищик.
Віктор Мандзяк - той, що, незважаючи на усвідомлення обмеженості власних когнітивних можливостей, силкується пізнати цей світ
Література:
1. Social Isolation, Brain Food Cue Processing, Eating Behaviors, and Mental Health Symptoms (Zhang, 2024)
2. Oxytocin, feeding, and satiety (Sabatier, 2013)
Моя сторінка в iнсті: https://www.instagram.com/viktor_mandziak/
Людина в дикому середовищі вижити сама не могла. Тому наші палеолітичні предки збиралися в банду в 150-200 особин, і разом тусили, полювали, доглядали за малими піз#юками і оборонялись від всяких тигрів та інших племен. Отже, наші гени сформовані у взаємодії з іншими, ми потребуємо теплих і близьких відносин на біологічному рівні. Самотня людина страждає. Позбавити людину спілкування - те саме, що не давати їй їжу. Їжа, інші люди - одні з основних наших потреб.
І брак тісних взаємозв'язків - це не тільки самотність, ризик депресії та тривожності, це ще й ризик набути широкої талії...
Цього року Zhang з колегами провели експеримент, в якому показали, що самотні люди схильні до імпульсивної поведінки (наприклад, їсти не у відповідь на фізіологічний голод, а в результаті харчових тригерів: вид, запах їжі), і що в них підвищена тяга до солодощів [1]. Нічого сенсаційного: людина калорійною їжею компенсує нестачу спілкування. Зроби людину самотньою, і вона шукатиме альтернативні шляхи задоволення. Тому зайва вага - це часто результат того, що життя перестало торкати і вставляти. Людина грузне в миттєвих задоволеннях, бо її соціальне життя - яке є важливим джерелом радості - порушене.
Тісні соціальні зв'язки впливають позитивно на масу тіла ще й іншим шляхом - через одну цікаву речовину...
Жителі сусідніх сіл ворогують, але вони одне ціле проти "міських", западенці недолюблюють східняків, а східняки западенців, але східняки і западенці єдині в ненависті до східного сусіда. Це все гормон окситоцин. Під дією цієї речовини, яку продукує наш мозок, ми несвідомо ділимо людей на своїх і чужих. І він виділяється, коли ми взаємодіємо зі своїми, друзями, батьками чи навіть собакою. Це гормон близькості, який не обов'язково потребує фізичного контакту, достатньо бути серед своїх, дивитись їм в очі, сміятися разом, як то каже молодь, бути на одному вайбі. Так от, підпищик, окситоцин ще й гормон ситості [2]. Правда, він живе декілька хвилин, тому потиснути Петру руку з надією "насититись" на пів дня не вийде, треба взаємодіяти з іншими багато. Та й не варто покладати надто багато надій на один гормон, ще й далеко не основний в регуляції харчової поведінки.
Якщо ти самотній, подумай, може справа не в інших людях? Може, твоє мислення неадаптивне. Якщо ти вважаєш, шо люди - наволоч, тварі і ублюдки, то й мусиш тоді визнати, що й сам такий. Ми всі плюс-мінус однокові. Люди не погані, не хороші, люди - то просто люди. Вони не хочуть страждати, прагнуть радіти - от і все до чого вони прагнуть. І ти такий, і я. Знайди тих, з якими тобі добре, які тебе розуміють і приймають таким як ти є. І сам дозволяй іншим бути собою, слухай їх, чуй їх, розумій і підтримуй. Будь щирим, люди не люблять фальш.
З людьми не просто, та без них ніяк... та й талію ж хочеться вузьку, і тут люди будуть нам корисні... а ми їм.
Всьо, підпищик.
Віктор Мандзяк - той, що, незважаючи на усвідомлення обмеженості власних когнітивних можливостей, силкується пізнати цей світ
Література:
1. Social Isolation, Brain Food Cue Processing, Eating Behaviors, and Mental Health Symptoms (Zhang, 2024)
2. Oxytocin, feeding, and satiety (Sabatier, 2013)
Моя сторінка в iнсті: https://www.instagram.com/viktor_mandziak/