Ось вам жарт:

Що робить привілейований чоловік, коли хтось не знаходить його антисемітський жарт в фейсбуці смішним? Пише книжку, щоб його пояснити.

Павло Швед прийшов в коментарі під минулими дописами і ви вільні їх прочитати і так само витратити 15 хв на прочитання його статті, яка на його думку контекстуально його виправдовує. Але ось вам коротка цитата звідти6

Відтак, чи означає це, що домінантна сьогодні ідеологія «політкоректності», яка пропагує повагу до іншого як свою найвищу цінність, заразом імпліцитно забороняє нам сміятися з будь-чого, прирікаючи нас на похмурий світ, в якому, як влучно підмітив у коментарі один мій товариш, «сміятись можна лише тоді, коли тебе хтось лоскоче»?

Відповідь: ні, не забороняє. Якщо ви не можете жартувати, не підтримуючи своїм жартом систему дискримінації, це не означає, що інших тем для жартів не залишилось.

Якщо ви дійсно не можете придумати нічого смішного, окрім образ чи підтримання небезпечних стереотипів, це дуже сумно.

І друге. Я прочитала всю статтю. Написати і видати цей текст

Хорошим прикладом тут є питання різноманітності сексуальних практик. Ми всі добре знаємо, наскільки важливим для сучасної політкоректності є питання лгбт-прав та суміжні з ним проблеми. Однак, якщо ми стверджуємо, що дискримінація представників лгбт за сексуальну орієнтацію є етично неприйнятною, що ми не можемо переслідувати та карати геїв або лесбійок просто за те, чим вони є, за специфічність їхнього бажання, яке, можливо, і йде в розріз із домінантними практиками більшості, то хіба ми не повинні поширити цей принцип і на інших? Хіба, за умови справжньої універсалізації, педофіли, ексгібіціоністи чи, скажімо, зоофіли не мають стільки ж права заявляти, що є всього лиш дискримінованою сексуальною меншиною, яку несправедливо переслідує гадано толерантне суспільство, як геї чи лесбійки? Адже з чисто формального погляду «поваги до відмінності», їхня «відмінність» мала б заслуговувати на не меншу повагу, ніж усі інші. Чому ж тоді політкоректність радо приймає першу, і так суворо засуджує інші?

А потім перескочити на тему релігію (з величезними перебільшеннями і мега гіпотетичними ситуаціями), БЕЗ ВІДПОВІДІ НА ЦЕ ПИТАННЯ, це просто шаленство. Більшість сучасних людей, які це прочитають просто скривляться, але у видавництві Комубук це написали, відредагували і надрукували. І просувають цю книжку без жодних задніх думок.

Людина без гомофобної позиції, не тільки б не випустила це (бо це просто шкідливе і абсурдне порівняння), а ніколи б це серйозно не написала. Адекватна людина не залишила б питання "Чому ж тоді політкоректність радо приймає першу, і так суворо засуджує інші?" відкритим в кінці абзацу, так ніби на нього немає простої відповіді.

Те, що автор не бачить в публікації цього тексту жодної проблеми мені особисто багато про що говорить. Автор вважає, що читач не побачить очевидної різниці між насиллям над твариною чи дитиною і сексуальною взаємодією двох дорослих людей. Це страшно. Не можна щось таке виставити публічно, поставити в кінці знак питання і назвати це філософськими роздумами, а потім сказати, що ти не гомофоб.