У перший день великої війни вчителька української мови та літератури Харківського ліцею №183 Любов Дзюбенко стояла на порозі військкомату і зверталася до кожного військового: «Агов, хочу бути корисною». Вступити до лав ЗСУ було її добровільним рішенням, адже педпрацівники, а тим паче жінки, звільнені від призову. Далі — пряма мова.
Мені здавалося, що абсолютно для кожного громадянина знайдеться робота у війську. Лише згодом зрозуміла, що помилялася. Абсолютно без військового досвіду, з перших днів вторгнення я опинилася в центрі подій. Форма, зброя, бронежилет, багнет і берці… Весь мій скарб вміщався в невеличкому наплічнику. А ще обов’язково зарядне для мобільного та вологі серветки. Ось і все. Матеріальні цінності на фронті нічого не варті, й закони мирного часу тут не працюють. Це — війна.
«З перших днів вторгнення я опинилася в центрі подій». Історія вчительки з Харкова, яка стала зв’язковою в ЗСУ