зима.
моя зима починається з дня народження Тайлера Джозефа, соліста twenty one pilots. продовжується переглядом проходження якоїсь гри, цього разу це сталкер 2. але, що таке зима?
зима — це пора сумного та меланхолійного приросту емоцій в палітрі безкінечності. це безцінь антропогенного впливу на безвихідь природної сили. але найголовніше зима — це віра в майбутнє.
сьогодні, я отримав мабуть справжню першу панічну атаку, мені здалося наче ракета вибухнула максимально близько, але в той час навіть не було тривоги. чи справді я балансую в цьому житті?
є багато питань до себе та оточення, але вперше за три роки повномасштабного вторгнення я відчув легкість. це неймовірне почуття, яке дає змогу викинути безліч сірих думок і дати можливість розвиватись самому.
я зрозумів, що не вмію бути в стосунках, як таких. загубленість між межою іншої людини та власних кордонів наскільки велика, що я не розумію чи це правильно, чи може це червоні прапорці і я ганебний нацюцюрник, який не може розвинути амплуа коханої людини.
це зима. хочу до кінця цього року закрити збір, на день народження дозбирати його, написати декілька віршів, писати свою книгу і закрити звіт книг (цього року слабенько, дуже слабенько 32 книги, ура деградації)
легкість дозволила вести тік ток. гадаю він мені потрібен, щоб не відпустити психіку погуляти. я бачу як мій телеграм вмирає, а аудиторія мені потрібна, як повітря, тому поки тікток.
гадаю ця зима або збереже мене в першозданому вигляді, наче мене покладуть на три місяці в лід або змінить кардинально і хіба оця божевільна рулетка не називається щастя?
мертва ворона.