Ізраїль до речі положив акуратно обрізаний хуй на міжнародне право, права (арабської) людини, резолюції і закони війни.
Дуже схоже що уряд дав армії карт-бланш. Тобто подальші розмови з палестинськими арабами будуть відбуватися арабською мовою (зрозумілою мовою сили).
Не зважаючи ні на які норми західних цивілізацій.
Ізраїль в піковій точці свого дрейфу вліво в 90-х і потім в нульових намагався вирішити питання якимись компромісами. Але це не працює.
Були договори в Осло в 1993-му, в наслідок яких було створено палестинську поліцію і навіть озброєно. Обговорено засади автономії і майбутньої Палестинської держави, визнання Ізраїля палестинцями і навпаки - Палестини ізраїльтянами. Були потиснуті руки Арафатом і Рабіном за сприяння і посередництва Біла Клінтона. Шимон Перес доклав зусиль тоді.
Було також одностороннє розмежування згодом, вже на моїй памʼяті в 2003-2005.
Коли ізраїльтяни вивели війська з території Сектору Гази, попередньо виселивши звідти весь єврейський анклав і всі поселення (частково грубою силою).
Обидва цих кроки правими ізраїльтянами сприймалися як національна зрада. Іцхака Рабіна було застрелено єврейським правим активістом у Тель Авіві в 1995. Арік Шарон який сам був одним з символів жорстких заходів проти палестинських арабів і одним з легендарних воєначальників країни все його і її життя… був проклятим правими і віруючими поселенцями, хоч і помер від важкого інсульту роками будучи в комі після завершення процесу розмежування.
Все це не призвело до очікуваних результатів.
Екзистенційна війна євреїв і арабів триває вже практично сто років з різною інтенсивністю в Ізраїлі і за його межами.
І от кривавий теракт осінню 2023-го відкрив нову максимально криваву сторінку. Вбивство понад тисячі людей, зґвалтування, тортури, спалені родини в будинках, сотні викрадених заручників, це був найкривавіший день в історії Держави Ізраїль. І цей день став переломним.
Переломним в світогляді, в рівні агресії, в методах. Ізраїль почав діяти так як сьогодні не прийнятно діяти для західних країн.
При всій моїй любові до Ізраїля і розумінні причин. Те що зараз відбувається згідно міжнародного права можна віднести до порушення правил і звичаїв ведення війни, колективного покарання за етно релігійною ознакою, навмисне знищення цивільної інфраструктури з метою витіснення населення за межі цих територій або просто перетворення їх життя на суцільне виживання яке має завадити їм на роки вперед думати про боротьбу, виділяти ресурси на терор і так далі.
Чи ефективно ? Наразі так!
Адже Ізраїль завдав ударів одразу на 4-х фронтах на даний момент.
Газа і Іудея та Самарія, Ліван, Сирія і навіть Хусити в Ємені.
Іран теж можна віднести сюди як корінь зла, але думаю що удари тим чи іншим чином по Ірану були б неминучі і без подій осені 2023.
Зараз у Ізраїля є мінімум один термін Трампа на те щоб максимально розібратися з загрозами свому існуванню. Вето США в РадБезі ООН нівелює рішення міжнародної мʼякої і толерантної спільноти, а підтримка США і грамотна робота з мовчазними партнерами типу Саудитів чи Іорданії може дати якісь нові можливості.
Хоча зараз багато хто на заході вважає що Ізраїль йде до самознищення. Скоро побачимо, якщо доживемо.
Стаття з прикладами як це бачать і оцінюють в США, коментарі показові.
https://www.nytimes.com/2024/09/25/world/middleeast/west-bank-raids.html
Дуже схоже що уряд дав армії карт-бланш. Тобто подальші розмови з палестинськими арабами будуть відбуватися арабською мовою (зрозумілою мовою сили).
Не зважаючи ні на які норми західних цивілізацій.
Ізраїль в піковій точці свого дрейфу вліво в 90-х і потім в нульових намагався вирішити питання якимись компромісами. Але це не працює.
Були договори в Осло в 1993-му, в наслідок яких було створено палестинську поліцію і навіть озброєно. Обговорено засади автономії і майбутньої Палестинської держави, визнання Ізраїля палестинцями і навпаки - Палестини ізраїльтянами. Були потиснуті руки Арафатом і Рабіном за сприяння і посередництва Біла Клінтона. Шимон Перес доклав зусиль тоді.
Було також одностороннє розмежування згодом, вже на моїй памʼяті в 2003-2005.
Коли ізраїльтяни вивели війська з території Сектору Гази, попередньо виселивши звідти весь єврейський анклав і всі поселення (частково грубою силою).
Обидва цих кроки правими ізраїльтянами сприймалися як національна зрада. Іцхака Рабіна було застрелено єврейським правим активістом у Тель Авіві в 1995. Арік Шарон який сам був одним з символів жорстких заходів проти палестинських арабів і одним з легендарних воєначальників країни все його і її життя… був проклятим правими і віруючими поселенцями, хоч і помер від важкого інсульту роками будучи в комі після завершення процесу розмежування.
Все це не призвело до очікуваних результатів.
Екзистенційна війна євреїв і арабів триває вже практично сто років з різною інтенсивністю в Ізраїлі і за його межами.
І от кривавий теракт осінню 2023-го відкрив нову максимально криваву сторінку. Вбивство понад тисячі людей, зґвалтування, тортури, спалені родини в будинках, сотні викрадених заручників, це був найкривавіший день в історії Держави Ізраїль. І цей день став переломним.
Переломним в світогляді, в рівні агресії, в методах. Ізраїль почав діяти так як сьогодні не прийнятно діяти для західних країн.
При всій моїй любові до Ізраїля і розумінні причин. Те що зараз відбувається згідно міжнародного права можна віднести до порушення правил і звичаїв ведення війни, колективного покарання за етно релігійною ознакою, навмисне знищення цивільної інфраструктури з метою витіснення населення за межі цих територій або просто перетворення їх життя на суцільне виживання яке має завадити їм на роки вперед думати про боротьбу, виділяти ресурси на терор і так далі.
Чи ефективно ? Наразі так!
Адже Ізраїль завдав ударів одразу на 4-х фронтах на даний момент.
Газа і Іудея та Самарія, Ліван, Сирія і навіть Хусити в Ємені.
Іран теж можна віднести сюди як корінь зла, але думаю що удари тим чи іншим чином по Ірану були б неминучі і без подій осені 2023.
Зараз у Ізраїля є мінімум один термін Трампа на те щоб максимально розібратися з загрозами свому існуванню. Вето США в РадБезі ООН нівелює рішення міжнародної мʼякої і толерантної спільноти, а підтримка США і грамотна робота з мовчазними партнерами типу Саудитів чи Іорданії може дати якісь нові можливості.
Хоча зараз багато хто на заході вважає що Ізраїль йде до самознищення. Скоро побачимо, якщо доживемо.
Стаття з прикладами як це бачать і оцінюють в США, коментарі показові.
https://www.nytimes.com/2024/09/25/world/middleeast/west-bank-raids.html