Моє коріння : генеалогія


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Семья и дети


🔍генеалогічні дослідження, цікавинки з історії та робочого процесу🔎
Inst: mk.genealogy
З усіма питаннями сюди: @Azx0887

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Семья и дети
Статистика
Фильтр публикаций


Адвент-календар дослідника. День 16. Різдвяні листівки.

Різдвяні листівки, як і інші святкові атрибути, мають глибоке коріння в традиціях святкування. В Україні вони стали популярними в кінці ХІХ століття, коли почали з’являтися перші поштові послуги, що дозволяли людям зв’язуватися навіть на відстані.

Перші різдвяні листівки були створені у Великій Британії в середині XIX століття. Їх зображення на той час здебільшого стосувалися християнських тем — сцен з Віфлеємським народженням Христа, колядників, сімейних святкувань.

Особливістю українських різдвяних листівок була наявність на них традиційних мотивів: святкові страви, вертепи, символи святкової зірки. Українські листівки часто мали яскраві кольори, а сцени зображувалися в народному стилі, що робило їх близькими та рідними. Особливо цінувалися листівки з побажаннями здоров’я і благополуччя, що було особливо важливо в часи соціальних і політичних змін.

Очевидно до цієї публікації додам атмосферну різдвяну листівку🙃


Адвент-календар дослідника. День 15. Вертеп.

Вертеп — це народна різдвяна вистава, що зображає події народження Ісуса Христа. Своїми коренями вертеп йде до середньовічних театралізованих вистав.

В Україні вертеп набув особливої популярності в XVI–XVII століттях, і в його основі лежала не тільки релігійна складова, але й народна.

Вертеп зазвичай поділявся на дві частини: перша частина зображала біблійні події (народження Христа, поклоніння волхвів), а друга — народні сцени або сатиричні елементи. Зокрема, ці сатиричні сцени відображали соціальні проблеми того часу, що дозволяло людям через мистецтво виражати свої думки щодо актуальних питань.

Для селян вертеп був важливою частиною святкувань Різдва і Нового року, адже він ставав способом передати свою віру, традиції та погляди через творчість. Крім того, він був важливою соціальною подією, на яку збиралися мешканці цілих сіл, щоб разом переглядати виставу.

На фото - вертеп у Печеніжині (Коломийщина), 1928 рік.


Адвент-календар дослідника. День 14. Благодійність.

Зимові свята в Україні завжди були тісно пов’язані з традиціями допомоги ближньому, що нагадує про християнські цінності.

Одним із проявів благодійності було обдаровування сиріт. Напередодні Різдва в багатьох регіонах церковні громади збирали для малозабезпечених дітей солодощі, одяг чи іграшки.

Ще однією традицією було влаштування вечерь для нужденних.

Не менш важливим елементом свят була організація благодійних ярмарків. На цих заходах, окрім веселощів, часто збирали кошти на добрі справи.

Особливо цікавою традицією була передача подарунків через церковні громади. Парафіяни збирали речі, які потім священники або дяки розносили нужденним.

Традиції благодійності на зимові свята в Україні показують, що святкування було не лише сімейним, але й спільним, наголошуючи на важливості допомоги тим, хто цього потребує.

До поста прикріпив плакат запрошення на благодійний різдвяний ярмарок 1907.


Адвент-календар дослідника. День 13. Святковий затишок: підготовка оселі до Різдва

Підготовка до Різдва супроводжувалась прикрашанням оселі. У різних регіонах України побутували свої традиції, але основні мотиви залишались спільними.

Головний символ Різдва — дідух, про нього ми вже згадували. Його розміщували на видному місці в хаті, зазвичай у "покуті".

Цікавою прикрасою були солом'яні "павуки". Їх робили з соломи та ниток, формуючи з них геометричні фігури. Вважалося, що вони приносять у дім достаток і захищають від злих духів.

Оселі прикрашали гілками ялини, сосни чи ялівцю. Інколи до гілок додавали червоні ягоди калини.

Нерідко прикрашали вікна витинанками — паперовими орнаментами, які вирізали вручну. На дверях чи вхідному порозі могли розвісити вінки зі стрічок та гілок.

У темний зимовий період світло відігравало важливу роль - на столі обов’язково стояла свічка.

Однак зазвичай все було скромніше, як на листівці 1917 року з Чернівецького літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської.


Адвент-календар дослідника. День 12. Щедрівки.

Так це ж було вже! (голосом Кучми). Однак колядки то інше.

Українські колядки та щедрівки є невід'ємною частиною зимових свят, але між ними є суттєві відмінності.

Колядки, як уже зазначалось раніше, виконуються переважно під час Різдва і мають тісний зв'язок із християнськими традиціями святкування народження Христа. Вони носять більше урочистий, релігійний характер. Колядники не тільки співають пісні, але й інколи отримують за це винагороду.

Щедрівки, натомість, співаються на свято Василя, на новорічні свята або в день перед Старим Новим роком. Вони мають більш святковий і веселий характер, часто включають побажання здоров'я, щастя та багатства господарям.

Особливою є пісня "Щедрик" Миколи Леонтовича, яка стала одним із символів української музичної спадщини. Завдяки своєму гармонійному звучанню і глибокій символічності, "Щедрик" став широко відомим в усьому світі як "Carol of the Bells".

На фото - рукопис Леонтовича з тим самим легендарним Щедриком.


Адвент-календар дослідника. День 11. Дідух як символ Різдва.

Дідух — один із найважливіших і найбільш колоритних символів Різдва в Україні, що бере свій початок у дохристиянських часах. Його основне значення — це символ предків, родючості та благополуччя. Зазвичай він виготовляється з об'єднаних у снопи сінних стебел, які формують людську фігуру або просто укладають у вигляді снопа.

Згідно з традицією, дідух приносили в хату на Святвечір, що відзначав початок Різдва, і ставили його на почесне місце — зазвичай на покуті або біля ікони. Він символізував прихід добробуту в оселю, родинне тепло, благополуччя і пам'ять про предків.

Особливо цікавий аспект цього символу — його міфологічне значення. Він уособлював живу силу природи та родючість, адже січення снопа з поля, де здійснювався обряд збирання врожаю, означало добробут і захист родини. Суть цього обряду залишалася без змін навіть у часи, коли святкування Різдва стали більш релігійними.

На фото чотирьохметровий дідух в музеї Івана Гончара в м. Києві.


Адвент-календар дослідника. День 10. Різдвяний ярмарок: серце зимових святкувань.

Зимові ярмарки були невіддільною частиною святкувань Різдва. Вони поєднували різні аспекти життя, створюючи особливу атмосферу тепла й радості навіть у найхолодніші дні.

Ярмарки традиційно розгорталися на центральних площах міст чи сіл. Продавали на них різноманітні товари: їжу, одяг, кераміку, іграшки, прикраси.

Ярмарки не були лише місцем для торгівлі. Тут вирувало справжнє життя: колядники співали різдвяні пісні, народні театральні дійства зображали історію народження Христа.

Сьогодні зимові ярмарки зберігають частинку цієї магії і залишаються одним із найяскравіших символів Різдва та Нового року, нагадуючи про важливість спільного святкування та підтримки традицій.

Фотокартку дореволюційної зимової ярмарки знайти не вдалося, тож додав підбірку характерних світлин з ярмарок загалом.


Адвент-календар дослідника. День 9. Святкові костюми.

Різдвяні свята вимагали не лише дотримання традицій, а й відповідного вбрання.

У сільській місцевості чоловіки носили вишиті сорочки, широкі штани, кожухи та постоли. Жінки вбиралися в яскраві плахти, вишивані сорочки й прикрашали себе кораловим намистом або стрічками.

Костюми для різдвяної ходи та вертепів займали особливе місце в святковій культурі. Учасники перевдягалися в пастухів, ангелів, царів, чортів або біблійних персонажів, часто використовуючи підручні матеріали для створення яскравих образів.

Ангели одягали білі сорочки, прикрашені золотими чи срібними деталями, а крила робили з паперу або тканини. Пастухи носили хутряні жилети та шапки, а образ царів підкреслювали довгі мантії з тканини, прикрашені штучними коштовностями. Популярними були маски, які зображували тварин, наприклад, козу, ведмедя чи вовка.

До поста додав світлини помилуватись як виглядали святкові костюми з відкритих джерел.


Адвент-календар дослідника. День 8. Андріївські вечорниці або "калита".

Традиційно відзначаються на день святого Андрія Первозванного (13 грудня за старим календарем) і є одним з найяскравіших зимових свят українського народного календаря. Ця подія була особливо популярною серед молоді, яка використовувала цей день для ворожінь, розваг і залицянь.

Дівчата намагалися передбачити майбутнього чоловіка. Одним із найпопулярніших способів було кидання чобота через паркан: вважалося, що напрямок носка вкаже сторону, звідки з'явиться суджений. Іншим поширеним методом було замішування вареників із сюрпризами: монетка означала багатство, нитка — далеку дорогу, а зерно — добрий урожай.

Юнаки часто влаштовували пустощі, наприклад, ховали ворота сусідів або змащували їх дьогтем.

Вечорниці супроводжувалися співами, танцями та застіллями. Дівчата приносили власноруч приготовлені страви, а хлопці відповідали музикою й пригощаннями.

Опис гадань - зі "Сборника сведений о Полтавской губернии" А.В. Богдановича, 1877.


Адвент-календар дослідника. День 7. Зимові подорожі.

Зимові подорожі нерідко ставали справжньою пригодою. Снігові замети та ожеледь могли застати зненацька навіть досвідчених мандрівників. Особливо складними були дороги до віддалених сіл, куди люди вирушали на свята побачити рідних чи взяти участь у ярмарках.

Часто подорожуючі використовували сани, запряжені кіньми, — це було зручніше за вози. Однак навіть сани іноді потрапляли у замети, і тоді всі пасажири бралися до роботи: відкидали сніг, посипали дорогу соломою чи хмизом.

Члени артілей, які працювали далеко від дому, часто завершували свої "сезонні" роботи перед зимовими святами. Відомо, що вони збиралися разом для спільного повернення додому, нерідко наймаючи транспорт.

Для наймитів зимові свята були періодом, коли роботодавці дозволяли їм повернутися до рідних, але це не завжди було можливим, оскільки треба доглядати за худобою або виконувати інші сезонні обов'язки.

Ілюстрація - з праці Ф. Вовка "Студії з української етнографії та антропології".


Адвент-календар дослідника. День 6. Зимова толока.

Зимовими вечорами селяни збиралися на “толоку” – добровільну колективну працю, що об’єднувала громаду. Особливо популярною ця традиція була напередодні свят, коли треба було встигнути підготувати святкові страви, завершити ремонт чи побудову житла.

Толока мала не лише практичний зміст, а й об’єднувала людей, перетворюючи працю на соціальну подію. Часто під час таких зборів співали колядки, ділилися новинами та будували плани на майбутнє.

Особливості зимової толоки рідко виділяються окремо, але їх можна віднайти в етнографічних описах колективної праці українців. Зимова толока відрізнялася від сезонних завдяки обмеженості робіт на полі, обмолоту зерна в сільських клунях, підготовці до свят в цілому. У зимові місяці толоки поєднували з вечорницями, що додавало їм розважально-обрядового характеру.

Сьогоднішні ілюстрації: описи толоки з "Трудов Этнографическо-статистической экспедиции в западно-русский край" (Том 3, 1872 р.; Том 7, вип. 2, 1877 р.).


Адвент-календар дослідника. День 5. Різдвяний піст.

Різдвяний піст, відомий також як Пилипівка, починається 15 листопада і триває до самого Різдва. Це один із 4 багатоденних постів у православній традиції.

Піст накладає обмеження на їжу та розваги. Утримання від м’ясних і молочних продуктів нагадувало віруючим про смирення та підготовку до радісного свята.

Цікаво, що Пилипівка супроводжувалася певними традиціями, які, попри строгість посту, зберігали святковий характер. Наприклад, сільські громади іноді проводили вечорниці, але без танців чи гучної музики.

Суворість посту залежала від регіону, соціального стану та навіть клімату. У південних регіонах України, де зберігався доступ до риби, її часто включали до пісного раціону.

Сьогоднішня ілюстрація - з книги Мансветова И.Д. "О постах православной восточной церкви" (1886). Автор наводить приклади різного розуміння часових меж посту, тож обмежимось вступом.


Адвент-календар дослідника. День 4. Колядки.

Колядки - одні з найдавніших обрядових пісень, що супроводжували зимові святкування наших предків. Їхнє коріння сягає язичницької традиції, коли під час зимового сонцестояння люди виконували обрядові пісні на честь народження нового сонця. Після християнізації Русі колядки набули нового змісту, перетворившись на різдвяні піснеспіви про народження Ісуса Христа.

У них часто згадується побутова тематика: щедрі врожаї, здоров’я, злагода в сім’ї. Проте в кожному регіоні України збереглися свої особливості текстів та мелодій колядок, які передавалися з покоління в покоління.

Виконання колядок було не лише співом, але й цілим обрядом. Співаків вибирали за певними рисами: сильним голосом, знанням текстів, а також умінням створити святкову атмосферу.

Сьогоднішнє зображення - фрагмент літопису церкви м. Киликіїв Острозького повіту 1895 року (ЦДІАК 2205-1-155) з описом колядництва у містечку на Різдво.


Адвент-календар дослідника. День 3. Календарі: як рахували час?

Протягом століть українські землі були ареною взаємодії різних конфесій, що мали свої календарні традиції. Православна церква дотримувалася юліанського календаря, католики — григоріанського, а греко-католики — своєрідного синтезу. Ця різниця мала значний вплив на метричні книги, особливо при фіксації дат народження, вінчання чи смерті.

Після зміни календарів під час радянських реформ виникали плутанини з датами, які іноді впливали на офіційні документи.

Різниця у 13 днів між юліанським і григоріанським календарями залишила свій слід у багатьох родинних легендах та записах. Що цікаво, для обчислення днів народження часто враховували обидві системи, а місцеві парафії могли фіксувати подвійну дату: "старого" і "нового" стилю.

Сьогоднішнє зображення - Декрет про введення у Російській республіці західноєвропейського календаря від 26 січня 1918 року.


Адвент-календар дослідника. День 2. Різдвяні хресні ходи.

Різдвяні хресні ходи були важливою частиною святкових традицій у ХІХ столітті. У цей час вулиці українських міст і сіл наповнювалися процесіями з іконами, хоругвами та співами церковних пісень. Люди збиралися разом, щоб освятити свої домівки, отримати благословення і поділитися радістю Різдва. У багатьох громадах ключовим елементом таких ходів був дідух — символ багатства та добробуту, який часто встановлювали в центрі процесії.

Дідух, як традиційний символ Різдва, вважався "духом предків" і оберегом родинного добробуту. Його урочисто заносили в будинок або використовували під час святкових заходів, нагадуючи про нерозривний зв'язок поколінь і шанування традицій.

Учасники ходи співали колядки, а діти несли "Віфлеємську зірку". Вважалося, що процесія приносить у громаду мир і благодать на весь наступний рік.

Зображення взято з журналу "Всемирная иллюстрация", 1896. Том LV № 1.


Адвент-календар дослідника. День 1. День святого Миколая.

Від сьогодні і до нового року щодня будуть невеличкі публікації щодо зимових свят та традицій🎄 Чудовою точкою відліку вважаю саме цей день і ось чому:
День святого Миколая у ХІХ столітті був одним із найулюбленіших свят для дітей та дорослих.
У ніч на 6 грудня діти знаходили під подушкою подарунки — солодощі, горіхи, невеличкі іграшки чи яблука. Вважалося, що слухняні діти отримують такі дарунки, а неслухняні — різку. У багатьох містечках і селах у цей день проводили ярмарки, на яких продавали святкові продукти та різдвяні прикраси.
Головною частиною святкування була літургія у церкві на честь святого Миколая. Після служби сім’ї збиралися за святковим обідом. Святого Миколая шанували як покровителя бідних, мандрівників і дітей, тому благодійність цього дня була дуже поширеною. Заможні родини та громади організовували допомогу для нужденних.

Вочевидь хлопчиків, народжених 6 грудня, нерідко називали Миколаями.
Додав один із таких записів за 1918 рік.


Збираючи по крихтах : де можна знайти вирвані сторінки із зниклих документів?
https://telegra.ph/Zbirayuchi-po-krihtah--de-mozhna-znajti-virvan%D1%96-stor%D1%96nki-%D1%96z-zniklih-dokument%D1%96v-12-01

#поради #цікавинки


Вітаю @ar_cher з перемогою в розіграші🎉
Запрошую в особисті повідомлення, обговоримо, яка справа потрібна✍️
Іншим раджу не засмучуватись, адже не щастить у розіграшах - пощастить у дослідженнях😉
До речі, тут є хтось, хто цікавиться містечком Сенча Лохвицького повіту? Наступна публікація частково стосується Сенчі, можливо знадобиться допомога


Розквіт та занепад України 1920-30их років.
Детальніше про феномен розбудови української нації у часи СРСР та паралелі подій сторічної давнини із сьогоденням - за посиланням:
https://telegra.ph/ROZKV%D0%86T-TA-ZANEPAD-UKRAINI-1920-30IH-ROK%D0%86V-11-28

Не про генеалогію, але про полотно, на якому доводиться відображати декілька поколінь родинних дерев кожного з нас.

#цікавинки #роздуми


Вже встигли оцінити оновлення режиму пошуку по зображеннях у Familysearch?😁
Насправді майже немає чого описувати:
1) відкрити справу у новій вкладці не дають - максимально незручно🤷
UPD: тільки якщо нажимати на номер плівки, дивне рішення
2) бачите віконця "уточнити пошук" та "опції"? давайте про них детальніше:
Уточнити пошук - те саме меню, яким я вчив користуватись у попередніх публікаціях. Змінили порядок граф для заповнення, а так все стабільно.
Опції - налаштування як виводяться результати пошуку, дуже зручно, допомагає відсіяти зайве👌
Що ще нового помітили у такому дизайні?✍️
UPD: не підсвічує переглянуті сторінки як раніше, лише номер групи знімків😳

Показано 20 последних публикаций.